Постанова

від 13.10.2015 по справі 910/7845/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 910/7845/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Мушкало С.М.

від відповідача: Попадин М.С.

від третьої особи 1: не з'явився.

від третьої особи 2: не з'явився.

від третьої особи 3: не з'явився.

від третьої особи 4: не з'явився.

від третьої особи 5: не з'явився.

від третьої особи 6: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року

у справі № 910/7845/15-г (суддя - Любченко М.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"

до приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_4

2) ОСОБА_5

3) ОСОБА_6

4) ОСОБА_7

5) ОСОБА_8

про застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання повернути майно, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року, по справі №910/7845/15-г у задоволенні позову ПАТ "Європейський газовий банк" до ПП "Юридичне бюро "Аквітанс", треті особи Державна організація (установа,заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про застосування наслідків недійсності договору б/н від 08.05.2014 року, зобов'язання вчинити дії та визнання права власності - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого Господарського суду від 10.06.2015 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року у справі № 910/7845/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, скаржник просить поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року по справі № 910/7845/15-г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. у справі №910/7845/15-г прийнято до провадження у складі головуючого судді: Лобаня О.І. (доповідач), суддів: Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. та призначено до розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського № 09-52/1152/15 від 11.09.2015р. справу №910/7845/15-г за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Лобаня О.І. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50, 2.3.52 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1634/15.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7845/15-г за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. враховуючи перебування суддів Пашкіної С.А. та Сітайло Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф. та Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до свого провадження. Розгляд справи призначено на 13.10.2015 р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 13.10.2015 року представники третіх осіб не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третіх осіб, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 08.05.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (продавець) та Приватним підприємством "Юридичне бюро "Аквітанс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належні йому на праві власності наступні транспортні засоби: 1.автомобіль Range Rover Sport, коричневого кольору, 2012р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; 2.автомобіль Range Rover Autibiography, чорного кольору, 2011р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4; 3.автомобіль Toyota Land Cruiser 150, чорного кольору, 2013р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Зі ст.626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У пункті 2.1 договору б/н від 08.05.2014 р. визначено, що загальна вартість товару складає 1267000 грн., з яких вартість Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 351000 грн., вартість Range Rover Autibiography, реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 598000 грн. та Toyota Land Cruiser 150, реєстраційний номер НОМЕР_6 складає 318000 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.1 договору б/н від 08.05.2014 р.).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з п. 5 Постанови №9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до ст.ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Пунктом 2.5.2 Постанови №11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 4 Постанови №9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та недійсні, недійсність яких встановлюється судом.

У п. 2.12 наведеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вказано, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.

Таким чином, враховуючи наведене вище, з огляду на те, що позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю договору б/н від 08.05.2014 р. купівлі продажу, проти чого відповідач заявив заперечення, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність надання оцінки доводам Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" стосовно нікчемності договору б/н від 08.05.2014р. купівлі- продажу.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину повинно бути доведено, що спірний правочин є саме нікчемним.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, що договір б/н від 08.05.2014 р. купівлі-продажу є нікчемним в силу приписів ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, на думку позивача, банк здійснив відчуження майна за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна. До того ж, у поясненнях б/н від 05.05.2015 р. позивачем зазначено, за вказаним правочином відчужено своє майно пов'язаній особі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд першої інстанції вірно вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

У ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами;4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено підстави ліквідації банку, зокрема зазначено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.

На підставі постанови №725 від 17.11.2014 р. правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", керуючись приписами ст.ст. 12, 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 18.11.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №121 "Про початок процедури ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", на підставі якого з 18.11.2014 р. розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

Частинами 1, 2, 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

У п. 2.5 Постанови №18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи питання відносно доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Наразі, в якості доказу тих обставин, що транспортні засоби на підставі договору б/н від 08.05.2014 р. було відчужено за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, позивачем було представлено до матеріалів справи бухгалтерську довідку про залишкову вартість транспортних засобів та Бюлетень автотовароведа № 76 за квітень 2014 р.

Проте, наведені документи не є належними та допустимими доказами дійсної ринкової вартості транспортних засобів: Range Rover Sport, коричневого кольору, 2012р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; 2.Range Rover Autibiography, чорного кольору, 2011 р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4; 3.Toyota Land Cruiser 150, чорного кольору, 2013р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6 на момент їх відчуження..

За приписами ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринковою вартістю колісного транспортного засобу є вартість, за яку можливе відчуження колісного транспортного засобу (його складників) на ринку подібного колісного транспортного засобу (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Методика оцінки вартості колісних транспортних засобів затверджена Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 р. Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України.

У наведеній методиці визначено, що основним підходом до визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу є порівняльний підхід. Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) колісного транспортного засобу, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках колісного транспортного засобу, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки. Під первинним слід розуміти ринок нових колісних транспортних засобів, під вторинним - ринок колісних транспортних засобів, які були в користуванні. Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані колісного транспортного засобу, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття "ринкова вартість", зокрема ґрунтуються на даних ринку колісного транспортного засобу і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об'єктивності, об'ємності інформації. Найбільш вірогідним методом порівняльного підходу до оцінки колісного транспортного засобу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних колісного транспортного засобу. За цим методом вартість визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного колісного транспортного засобу з відповідним строком експлуатації. Подальше коригування враховує різницю між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки. У разі неможливості визначення вартості колісного транспортного засобу з урахуванням цін ідентичних колісних транспортних засобів допускається використання методу, заснованого на аналізі цін аналогічних транспортних засобів.За цим методом вартість колісного транспортного засобу визначається відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних колісних транспортних засобів, з належним або скоригованим строком експлуатації. Подальше коригування вартості здійснюється шляхом врахування різниці між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки. Коригування, які застосовуються в порівняльному підході, приймаються у вигляді коефіцієнта (відсотка) до середньої ціни колісного транспортного засобу або у вигляді грошової суми, що додається або вираховується з цієї ціни, а також комбінування зазначених засобів. Коригування вартості колісного транспортного засобу з причин різниці в пробігу здійснюється коефіцієнтом коригування ринкової вартості колісного транспортного засобу за величиною пробігу; з причин різниці технічного стану - процентом додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості колісного транспортного засобу залежно від умов догляду, зберігання, використання та ін.; з причин функціонального зносу колісного транспортного засобу - коефіцієнтом функціонального зносу; з причин особливостей економічного стану в різних регіонах України і різних країнах світу - коефіцієнтом ринку регіону та коефіцієнтом коригування вартості колісного транспортного засобу у країні придбання до його вартості в провідних країнах-експортерах. Вартість колісного транспортного засобу коригується відповідною грошовою сумою, яка враховує його комплектність, укомплектованість, наявність пошкоджень, які потребують відновлювального ремонту, відновлення і (чи) оновлення складників.

Тобто, з наведеного вбачається, що при визначенні ринкової вартості автомобіля застосовуються відповідні коефіцієнти, а середня ринкова ціна є лише базою для визначення вартості колісного транспортного засобу, яка з урахуванням його дійсних технічних характеристик (додаткового обладнання, пробігу) може бути суттєво зміненою.

Отже, з огляду на наведене представлений позивачем в обґрунтування заявлених вимог Бюлетень автотовароведа №76 за квітень 2014 р. не є належним та допустимим у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказом дійсної ринкової вартості автомобілів, які було відчужено за договором б/н від 08.05.2014 р.

Представлену заявником до матеріалів справи бухгалтерську довідку б/н від 09.02.2015 р., за підписом виконуючої обов'язки головного бухгалтера ОСОБА_10, суд першої інстанції вірно не прийняв в якості належного доказу вартості автомобілів, що були відчужені заявником на підставі договору б/н від 08.05.2014 р., оскільки фактично у наведеній довідці не зазначено про те, яким саме чином визначалась залишкова вартість транспортних засобів. До того ж, позивачем не надано доказів наявності у ОСОБА_10 відповідних повноваження на складення зазначених довідок. Крім того, бухгалтерську довідку було складено 09.02.2015 р., тоді як договір укладено 08.05.2014 р., тобто більш, ніж через пів року після відчуження автомобілів.

Одночасно, заперечуючи проти заявленого позову, відповідачем зазначено про визначення вартості транспортних засобів з урахуванням звіту про оцінку ринкової вартості колісних транспортних засобів. З приводу означеного документу господарський суд зазначає наступне.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери (ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

За змістом ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до представленого до матеріалів справи звіту станом на 28.04.2014 р. ринкова вартість автомобіля Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 складала без урахування податку на додану вартість 292400 грн., вартість Range Rover Autibiography реєстраційний номер НОМЕР_4 становила 478 000 грн. та Toyota Land Cruiser 150, реєстраційний номер НОМЕР_6 складала 256 000 грн. Вказаний звіт було складено ОСОБА_11 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №5717 від 09.02.2008р.) - оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.Р.С.Т.Е".

Зокрема, у звіті визначено, що оцінка виконана з урахуванням вимог національних нормативно-правових актів, що регламентують оціночну діяльність: Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту №1 "Основні засади оцінки майна та майнових прав", затверджених Постановою №1440 від 10.09.2013 р. Кабінету Міністрів України, Методики оцінки майна, затвердженої Постановою №1891 від 10.12.2003 р. Кабінету Міністрів України, Міжнародного стандарту оцінки №1 "Ринкова вартість як база оцінки", Наказу №142/5/2092 від 24.11.2003 р. "Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів". Метою проведення означеної оцінки було саме визначення ринкової вартості, в тому числі, транспортних засобів Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2, Range Rover Autibiography реєстраційний номер НОМЕР_4 та Toyota Land Cruiser 150, реєстраційний номер НОМЕР_6. Проведення оцінки було здійснено шляхом застосування порівняльного методу та співставлення оцінок, отриманих у результаті застосування різних підходів визначення вартості майна. Одночасно, оцінювачем засвідчено, що викладені в звіті факти є достовірними, відповідають дійсності, всі висновки є неупередженими висновками суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, зазначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі приписів ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ОСОБА_12 (свідоцтво оцінювача №77 від 25.09.1998 р.) було проведено рецензування звіту, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_11

З представленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Е.Р.С.Т.Е" рецензії вбачається, що звіт, складений ОСОБА_11, відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Рецензентом також зазначено, що в звіті міститься достатній аналіз ринку транспортних засобів, оцінювачем зроблено аналіз найбільш ефективного використання автомобілів, всі припущення, що зроблені оцінювачем, відповідають меті оцінки, підходам, методам та оціночним процедурам.

Одночасно, твердження заявника про необґрунтованість означеного звіту до уваги не приймаютьсч, як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. Наразі, заявником не представлено до матеріалів справи жодних належних та допустимих у розумінні ст. 3, 4 Господарського процесуального кодексу України доказів, що могли б ставити під сумнів зміст звіту, що був складений ОСОБА_11

Тобто, фактично за результатами проведення оцінки автомобілів, що є предметом договору б/н від 08.05.2014 р. купівлі-продажу, було встановлено, що їх ринкова вартість на момент укладання оспорюваного правочину була меншою за ту, що визначена контрагентами при укладанні договору.

Отже, враховуючи наведене вище, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги висновок, складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 за результатами оцінки автомобілів Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2, Range Rover Autibiography реєстраційний номер НОМЕР_4 та Toyota Land Cruiser 150, реєстраційний номер НОМЕР_6. з урахуванням рецензії, що складена ОСОБА_12, як належний доказ того, що ринкова вартість транспортних засобів не була нижчою, ніж та, що зазначена в п. 21. договору б/н від 08.05.2014р. купівлі-продажу.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про нікчемність договору б/н від 08.05.2014 р. купівлі-продажу з підстав, наведених у п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є доказово необґрунтованими та юридично неспроможними.

Одночасно, посилання позивача на приписи ч.ч.5, 6 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до яких угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами, угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення, також вважається необґрунтованим з огляду на наведені вище висновки щодо відповідності ціни товарів, що передбачена в договорі, дійсній ринковій вартості автомобілів Range Rover Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2, Range Rover Autibiography реєстраційний номер НОМЕР_4 та Toyota Land Cruiser 150, реєстраційний номер НОМЕР_6.

Таким чином, приймаючи до уваги все вищенаведене, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" в частині застосування наслідків недійсності договору б/н від 08.05.2014 р. купівлі-продажу, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" та Приватним підприємством "Юридичне бюро "Аквітанс", є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про зобов'язання Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" повернути Публічному акціонерному товариству "Європейський газовий банк" транспортні засоби, передані у власність на підставі договору б/н від 08.05.2014р. купівлі-продажу, а саме: 1.автомобіль Range Rover Sport, коричневого кольору, 2012р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; 2.автомобіль Range Rover Autibiography, чорного кольору, 2011р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4; 3.автомобіль Toyota Land Cruiser 150, чорного кольору, 2013р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6 та визнання за Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" права власності на транспортні засоби, передані у власність Приватному підприємству "Юридичне бюро "Аквітанс" на підставі договору б/н від 08.05.2014р. купівлі-продажу, також залишаються без задоволення з урахуванням наступного.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм п. 1 ч. 2 ст. 16 вказаного Кодексу та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Проте, як свідчать матеріали справи, а саме довідка №10/88861 від 06.04.2015р. Управління Державної автомобільної інспекції в місті Києві станом на теперішній час автомобіль Range Rover Sport, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 було зареєстровано за ОСОБА_13 з видачею нового номерного знаку НОМЕР_7; автомобіль Range Rover Autibiography, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 перереєстровано на ОСОБА_5 з видачею нового реєстраційного номеру НОМЕР_4; автомобіль Toyota Land Cruiser 150, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6 перереєстровано на ОСОБА_8 з видачею нового номеру НОМЕР_8.

Отже, враховуючи наведене, відсутні підстави вважати приналежність спірних транспортних засобів саме позивачу, тобто і відсутні підстави для визнання права власності Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на означені автомобілі.

Одночасно, заявником також не надано належних та допустимих доказів перебування вказаних вище колісних транспортних засобів саме у відповідача, що також додатково вказує на відсутність підстав для зобов'язання Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" повернути Публічному акціонерному товариству "Європейський газовий банк" транспортні засоби 1.автомобіль Range Rover Sport, коричневого кольору, 2012р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; 2.автомобіль Range Rover Autibiography, чорного кольору, 2011р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4; 3.автомобіль Toyota Land Cruiser 150, чорного кольору, 2013р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6, оскільки фактично таку вимогу може бути заявлено саме до тієї особи, яка безпосередньо володіє предметом.

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Клопотання №616.2-5.2-20 від 26.03.2015 р. Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про забезпечення позову шляхом накладання арешту на транспортні засоби, що були предметом продажу за договором б/н від 08.05.2014 р. купівлі-продажу, правомірно залишене судом першої інстанції без задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною на вчинення певних дій.

Відповідно до п. 1 Постанови №16 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Наразі, вже було встановлено, що транспортні засоби: 1.автомобіль Range Rover Sport, коричневого кольору, 2012р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; 2.автомобіль Range Rover Autibiography, чорного кольору, 2011р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4; 3.автомобіль Toyota Land Cruiser 150, чорного кольору, 2013р. випуску, тип транспортного засобу - легковий, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6 на теперішній час відповідачу на праві власності не належать.

Одночасно, позивачем не було наведено жодних належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги висновки щодо відмови в задоволенні позовних вимог, враховуючи приписи ст.ст. 4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", приймаючи до уваги, що клопотання позивача позбавлене будь-якого доказового обґрунтування, останнє вірно залишене судом першої інстанції без задоволення.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Постанови № 6 від 23.03.2012 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову, відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Клопотання б/н від 10.04.2015 р. Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про призначення колегіального розгляду справи також вірно залишене судом першої інстанції без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Наразі, позивачем жодних підстав для колегіального розгляду спору не наведено, тоді як за висновками суду, розглядувана справа не відноситься до категорії складних справ.

Крім того, на думку задоволення наведеного клопотання могло призвести до затягування строків розгляду спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Отже, враховуючи принципи справедливості та розумності строків розгляду справи, оскільки, справа №910/7845/15-г не потребує колегіального розгляду, клопотання б/н від 10.04.2015 р. Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" вірно залишено без задоволення.

Клопотання б/н від 27.05.2015р. Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості транспортних засобів було вірно залишене судом першої інстанції без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006 р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч. 2 п. 2 Постанови №4 від 23.03.2012 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Наразі, в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, зокрема міститься звіт про оцінку ринкової вартості колісних транспортних засобів та рецензія до нього, якими встановлено ринкову вартість автомобілів, які було відчужено за договором б/н від 08.05.2014 р. купівлі-продажу.

При цьому, задоволення клопотання позивача та призначення по розглядуваній справі експертизи фактично могло призвести до затягування строків вирішення спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, враховуючи наведене вище, за висновками суду, відсутні будь-які підстави для призначення експертизи по справі №910/7845/15-г, а отже клопотання б/н від 10.04.2015 р. Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" є необґрунтованим та з наведених підстав підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання б/н від 27.05.2015 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.Р.С.Т.Е" про залучення вказаної особи для участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вірно залишене судом першої інстанції без задоволення з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського кодексу України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.Р.С.Т.Е". При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаного суб'єкта господарювання не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Е.Р.С.Т.Е".

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, колегія суддів врахувала, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в особі Оберемко Р.А. не мав повноважень визнавати нікчемність правочину, оскільки Законом такі повноваження надані виключно уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в звдоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року у справі №910/7845/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/7845/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 15.10.2015 року.