Постанова

від 13.10.2015 по справі 925/1008/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 925/1008/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.10.2015 року по справі № 925/1008/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Вектор-С" на рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 07.08.2015 року) по справі № 925/1008/15 (суддя - Васянович А.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль"

до приватного підприємства "Вектор-С"

третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффазен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Вектор-С" про зобов'язання звільнити приміщення.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 року у справі № 925/1008/15 позов задоволено повністю. Зобов'язано приватне підприємство "Вектор-С" звільнити від власного майна, у тому числі й виробничого обладнання незаконно займані приміщення нерухомого майна, а саме: офісний комплекс з магазином будівельних матеріалів літ. А, №ІІ; комплексна трансформаторна підстанція міських мереж, літ. Б; замощення №І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3. Стягнуто з приватного підприємства "Вектор-С" на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 1 218,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, приватне підприємство "Вектор-С" , звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу приватного підприємства "Вектор-С" по справі № 925/1008/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/1008/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Авдеєв П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року по справі № 925/1008/15 прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Вектор-С" до провадження і призначено перегляд рішення на 13.10.2015 року.

Публічним акціонерним товариством "Райффазен Банк Аваль" на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 05.08.2015 року у справі № 925/1008/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з закінченням повноважень у судді ОСОБА_4. розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/1008/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В. та Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Вектор-С" прийнято до провадження зазначеною колегією.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 05.08.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Вектор-С" - без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень №04116 13501452 від 14.09.2015 року та № 04116 13501460 від 15.09.2015 року.

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 98 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 05.08.2015 року по справі № 925/1008/15 - залишається без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (в подальшому найменування банку було змінено на публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", позивач, банк, іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (третя особа, позичальник, іпотекодавець) було укладено кредитний договір № 014/02-16/818-07, згідно умов якого фізичній особі було надано кредит в сумі 250 000 доларів США строком до 20.06.2017 року зі сплатою 12% річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 71 глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

20.07.2007 року сторонами кредитного договору було внесено зміни до вищевказаного правочину, якими було збільшено суму кредиту до 300 000 доларів США.

14.08.2008 року між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір № 010/02-2/973-08, згідно умов якого ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 200 000 доларів США строком до 20.06.2017 року зі сплатою 16,8% річних.

14.08.2008 року між ОСОБА_3 та банком було укладено договір іпотеки №010/02-2/973-08і (а.с. 11-12).

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: офісний комплекс з магазином будівельних матеріалів літ. А, №ІІ; комплексна трансформаторна підстанція міських мереж, літ. Б; замощення №І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Умовами п. 4.1.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь - який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу, тощо) не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитних договорів, банк звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2011 року зі справи № 2-527-2011 року позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку 3 317 458,79 грн. (а.с. 17-18).

Постановою державної виконавчої служби від 30.07.2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного рішення суду.

В межах виконавчого провадження було звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: офісний комплекс з магазином будівельних матеріалів літ. А, №ІІ; комплексна трансформаторна підстанція міських мереж, літ. Б; замощення №І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, під час чергового огляду майна переданого в іпотеку, працівниками банку було встановлено, що у внутрішніх приміщеннях об'єкту на власному промисловому виробничому обладнанні (металообробні верстати) здійснює господарську діяльність приватне підприємство "Вектор-С".

Оскільки, іпотекодержатель, не надавав своєї згоди на передачу нерухомого майна, що розташоване в АДРЕСА_1 в користування ПП «Вектор-С», то публічне акціонерне товариство "Райффазен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Вектор-С" про зобов'язання звільнити приміщення.

Згідно статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). 2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону.

В даному випадку позивач має речові права на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1.

У ст. 396 ЦК України зазначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки.

Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як було зазначено вище іпотекодержатель - позивач не надавав згоди на передачу нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 в користування відповідачу.

Згідно статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Однак, в порушення зазначеного третя особа передала предмет іпотеки в оренду ТОВ «Центр мастильних матеріалів», що підтверджується договором найму № 27-2012 від 31.07.2015 року, а останній в свою чергу передав приміщення за адресою АДРЕСА_1 в найм відповідачу, що підтверджується договором найму № 85-2015 від 01.03.2015 року.

Відповідно до статті 399 Цивільного кодексу України, право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Отже, з урахуванням вимог ст.ст. 396, 387, 399 Цивільного кодексу України, інотекодержатель має право витребувати нерухоме майно, яке є предметом іпотеки від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач в силу договору та Закону має зареєстроване в установленому порядку речове право на чуже майно, а саме майно, яке передано йому в іпотеку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що у відповідача відсутні правові підстави перебувати в приміщенні яке є предметом іпотеки, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника стосовно того, що відповідачем було орендовано приміщення В за адресою АДРЕСА_1, колегією суддів до уваги не береться з огляду на наступне.

Як вбачається з договору найму відповідачем було взято в оренду приміщення за адресою АДРЕСА_1 та має площу 288 кв.м., жодної літери В в договорі не зазначено.

Крім того, відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 є офісний комплекс з магазином будівельних матеріалів літ. А, №ІІ; комплексна трансформаторна підстанція міських мереж, літ. Б та замощення №І. Жодного приміщення під літерою В не має.

Також скаржник зазначає, що станом на час подачі позову строк дії договору найму закінчився і відповідач звільнив орендоване приміщення, однак зазначене спростовується актами огляду предметі іпотеки від 11.06.2015 року, 04.08.2015 року та від 29.09.2015 року, в яких зазначено, що при проведенні огляду предмету іпотеки було встановлено, що частина предмету іпотеки використовується відповідачем.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 року у справі № 925/1008/15 - залишається без змін.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Вектор-С" на рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 07.08.2015 року) по справі № 925/1008/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 року по справі № 925/1008/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1008/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Т.В. Ільєнок