Постанова

від 11.09.2015 по справі 810/2026/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2015 року (11:06 год.) м. Київ №810/2026/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агера" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.04.2015

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 23.01.2015 №322/08/10-06-10-009

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агера» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року №0009752204.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 5 грудня 2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агера» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Техтрейдкомпані» за період з 1 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

Позивач стверджує, що придбав товар та послуги у вказаного контрагента правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, актами виконаних робіт, податковими і видатковими накладними, отримані товари були використані в господарській діяльності позивача.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Техтрейдкомпані» вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання і подальшого використання придбаних у контрагента товарів і послуг у власній господарській діяльності позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агера» зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією Київської області 8 грудня 2010 року як юридична особа, що підтверджується витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АБ №534336 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.8, а.с. 9-10, 26-34). Позивач взятий на податковий облік 9 грудня 2010 року за №2290, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (т.8, а.с. 8).

У період з 27 листопада 2014 року по 3 грудня 2014 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 та відповідно до наказу від 21 листопада 2014 року №1124, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техтрейдкомпані» за період з 1 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 5 грудня 2015 року №7/10-06-22-01/37449646 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 12-23).

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Агера» вимог пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за період з 1 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року на загальну суму 404866,80 грн., у тому числі за травень 2014 року на суму 85803,89 грн., за червень 2014 року на суму 93218,83 грн., за липень 2014 року на суму 89574,38 грн., за серпень 2014 року на суму 61193,12 грн., за вересень 2014 року на суму 75076,58 грн.

Виявлені порушення на думку податкового органу пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Агера» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Техтрейдкомпані» при виконанні договорів на виконання підрядних робіт. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем було сформовано показники податкового кредиту за травень-вересень 2014 року на підставі податкових накладних, сума ПДВ яких не перевищує 10000,00 грн. та які не зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, відповідач в акті перевірки дійшов висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ «Техтрейдкомпані» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю в останнього основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Технотрейдкомпані» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

Висновки акту перевірки від 5 грудня 2015 року №7/10-06-22-01/37449646 покладені відповідачем в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року №0009752204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 607299,00 грн., у тому числі 404866,00 грн. за основним платежем та 202433 за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 24).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, яким ТОВ «Агера» донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та витрат є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

З огляду на викладене, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит докази підлягають оцінці у зазначеному аспекті.

Такі висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій у листі № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надаючи правову оцінку господарським операціям між ТОВ «Агера» та ТОВ «Техтрейдкомпані» при укладанні та виконанні договору на виконання підрядних робіт, який на переконання відповідача вчинений без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами економічної діяльності ТОВ «Агера» у періоді, що перевірявся, були «установлення та монтаж машин і устаткування» (КВЕД 33.20), «ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (КВЕД 33.12) (т.8, а.с. 34).

Як пояснив представник позивача, ТОВ «Агера» на замовлення інших суб'єктів господарювання здійснює ремонт та обслуговування промислового обладнання, зокрема, систем кондиціювання повітря, холодильного та іншого обладнання. З метою виконання власних зобов'язань перед замовником у травні 2014 року позивач та ТОВ «Техтрейдкомпані» уклали ряд договорів на виконання підрядних робіт, предметом яких були зобов'язання останнього здійснювати сервісний технічне обслуговування та за необхідності поточний та капітальний ремонт обладнання на об'єктах замовника.

Так, 5 травня 2014 року ТОВ «Агера» (Замовник) уклало з ТОВ «Техтрейдкомпані» (Підрядник) договори на виконання підрядних робіт №03/05/14 ТО (т.1, а.с. 35-37); №04/05/14 ТО (т.1, а.с. 38-40); №05/05/14 РО (т.1, а.с. 41-43).

Умови вказаних договорів є аналогічними та передбачають зобов'язання Підрядника власними силами і засобами виконати комплекс робіт, що полягають у щомісячному сервісному технічному обслуговуванні кондиціонерів та систем вентиляції та за необхідності поточний та капітальний ремонт обладнання (пункт 1.1 договорів).

За змістом пункту 2.1 договорів Підрядник виконує Замовнику роботи з сервісного щомісячного технічного обслуговування обладнання відповідно до вказаних договорів та додатків, що повинно забезпечувати утримання обладнання в оптимальних умовах та гарантувати його ефективну роботу; поточний та капітальний ремонт у випадку виходу з ладу обладнання (пошкодження, поломка, інше).

Відповідно до пункту 1.1. договорів перелік об'єктів, найменування обладнання та його кількість визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договорів.

Пунктом 3.1 договорів передбачено, що виконання робіт оформлюється актами виконаних робіт.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів сторонами у відповідних специфікаціях було погоджено адреси місцерозташування об'єктів, найменування та кількість обладнання, щодо якого Підрядник зобов'язувався виконувати роботи (т.1, а.с. 44-60).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Техтрейдкомпані» у період з травня по вересень 2014 року надало ТОВ «Агера» послуги з сервісного технічного обслуговування кондиціонерів, систем вентиляції, акваріумів, холодильного обладнання, а також їх демонтажу, монтажу та пусконалагодження на загальну суму 2423883,30 грн., у тому числі:

- за травень 2014 року на суму 514823,40 грн., ПДВ 85803,89 грн., що підтверджується актами надання послуг №505/163 від 07.05.2014, №505/164 від 07.05.2014, №505/160 від 13.05.2014; №2105/088 від 30.05.2014; №705/062 від 27.05.2014; №505/165 від 30.05.2014; №805/054 від 30.05.2014; №1405/106 від 30.05.2014; №1305/086 від 30.05.2014; №2905/136 від 30.05.2014; №2905/137 від 30.05.2014; №2005/099 від 30.05.2014; №2705/132 від 30.05.2014; №2305/074 від 30.05.2014; №2005/098 від 30.05.2014; №1305/084 від 30.05.2014; №2005/097 від 30.05.2014; №505/161 від 30.05.2014; №1305/085 від 30.05.2014; №505/162 від 30.05.2014 (т.2, а.с. 2, 6, 10, 14, 19, 23, 27, 31, 35, 39, 43, 47, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 76, 80);

- за червень 2014 року на суму 559313,00 грн., ПДВ 93218,83 грн., що підтверджується актами надання послуг №206/131 від 02.06.2014; №1006/053 від 10.06.2014; №1006/052 від 10.06.2014; №506/067 від 23.06.2014;№506/066 від 23.06.2014; №1706/043 від 30.06.2014; №406/025 від 30.06.2014; №1106/046 від 30.06.2014; №1106/047 від 30.06.2014; №1106/048 від 30.06.2014; №1206/043 від 30.06.2014; №206/132 від 30.06.2014; №2705/138 від 30.062014; №1106/043 від 30.06.2014; №2005/104 від 30.06.2014; №1106/042 від 30.06.2014; №1106/041 від 30.06.2014; №1206/039 від 30.06.2014; №1206/040; №1706/044 від 30.06.2014 (т.1, а.с. 169; т.2, а.с. 84, 88, 92, 96, 100, 104, 109, 113, 117, 121, 125, 129, 135, 140, 144, 149, 153, 157, 161);

- за липень 2014 року на суму 537446,59 грн., ПДВ 89574,38 грн., що підтверджується актами надання послуг №107/154 від 01.07.2014; №1707/101 від 17.07.2014; №1806/272 від 17.07.2014; №206/441 від 23.07.2014; №3107/851 від 31.07.2014; №1806/271 від 31.07.2014; №2307/114 від 31.07.2014; №506/194 від 31.07.2014; №1206/271 від 31.07.2014; №907/068 від 31.07.2014; №3107/597 від 31.07.2014; №807/077 від 31.07.2014; №807/076 від 31.07.2014; №2406/283 від 31.07.2014; №2406/282 від 31.07.2014; №2307/100 від 31.07.2004; №807/075 від 31.07.2014; №807/074 від 31.07.2014; №807/073 від 31.07.2014; №807/072 від 31.07.2014; №807/071 від 31.07.2014; №907/069 від 31.07.2014; №307/084 від 31.07.2014; №3007/162 від 31.07.2014 (т.2, а.с. 169, 173, 177; т.3, а.с. 2, 6, 10, 14, 18, 22, 27-28, 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 74, 80, 84, 88);

- за серпень 2014 року на суму 367158,75 грн., ПДВ 61193,12 грн., що підтверджується актами надання послуг №1208/090 від 29.08.2014; №3107/9991 від 01.08.2014; №107/467 від 01.08.2014; №3107/999 від 01.08.2014; №708/073 від 07.08.2014; №1308/068 від 29.08.2014; №1208/089 від 29.08.2014; №1208/095 від 29.08.2014; №1208/094 від 29.08.2014; №1208/093 від 29.08.2014; №2307/939 від 29.08.2014; №107/466 від 29.08.2014; №107/468 від 18.08.2014, №2208/100 від 20.08.2014; №2908/380 від 29.08.2014 (т.3, а.с. 92, 97, 101, 105, 109, 113-114, 119, 124, 128, 132, 136, 140, 144, 148, 152).

- за вересень 2014 року на суму 450459,60 грн., ПДВ 75076,58 грн., що підтверджується актами надання послуг №3009/887 від 30.09.2014; №109/127 від 01.09.2014; №109/128 від 01.09.2014; №209/048 від 02.09.2014; №1609/078 від 30.09.2014; №1609/079 від 30.09.2014 №1609/080 від 30.09.2014; №1609/081 від 30.09.2014; №1609/084 від 30.09.2014; №1609/082 від 30.09.2014; №1609/085 від 30.09.2014; №1709/050 від 30.09.2014; №1909/072 від 30.09.2014; №1909/073 від 30.09.2014; №2509/088 від 30.09.2014; №2808/253 від 30.09.2014; №3009/886 від 30.09.2014 (т.3, а.с. 156, 159, 163, 167, 171, 174, 178, 182, 186, 189; т.4, а.с. 2, 6, 10, 13, 17, 20, 23).

Судом встановлено, що підставою для формування показників вказаних актів про надання послуг були акти про виконання роботи, що складались за фактом кожного окремого виїзду механіка на об'єкти, список яких затверджений у специфікаціях до договорів.

Зазначені акти про виконані послуги містять інформацію про адресу об'єкта, найменування обладнання, щодо якого здійснювалось профілактичне обслуговування або ремонт, кількість використаних запасних (витратних) частин та їх найменування, кількість затраченого часу, а також прізвище особи, що безпосередньо виконувала роботу, обумовлену договорами (т. 9, а.с. 5-117: т.10, а.с. 1-122).

Отримані позивачем у перевіряємий період послуги та здійснені між сторонами розрахунки за ними належним чином відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Агера», що підтверджується наданими суду оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 28 за травень-вересень 2014 року (т.8, а.с. 127-141) та по рахунку 20 за травень-вересень 2014 року (т.8, а.с. 141-145).

У зв'язку з настанням першої події - надання послуг з ремонту та обслуговування обладнання згідно вказаних актів, ТОВ «Техтрейдкомпані» виписало на адресу ТОВ «Агера» податкові накладні на загальну суму 2429201,30 грн., у тому числі ПДВ 404866,80 грн. (т.1, а.с. 3, 7, 11, 15, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48-49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81, 170; т.2, а.с. 85, 89, 93, 97, 101, 105-106, 110, 114, 118, 122, 126, 131-132, 136-137, 141, 145-146, 150, 154, 158, 162, 166, 170, 174, 178; т.3, а.с. 3, 7, 11, 15, 19, 23-24, 29-30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70-71, 75-77, 81, 85, 89, 93, 98, 102, 106, 110, 115-116, 120-121, 125, 129, 133, 137, 141, 145, 149, 153, т.4, а.с. 157,160, 164, 168, 172, 175, 179, 183, 187, 190-191).

Суму ПДВ, підтверджену вказаними податковими накладними, ТОВ «Агера» включено до податкового кредиту за відповідних періодів, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних та додатком 5 до податкових декларацій за травень-вересень 2014 року (т.8, а.с. 45-54, 62-70, 83-92).

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що придбані у ТОВ Техтрейдкомпані» послуги були використані ТОВ «Агера» у власній господарській діяльності з метою виконання власних зобов'язань перед ТОВ «Фоззі-Фуд» за договорами з останнім.

Так, судом встановлено, що ТОВ «Агера» (Виконавець) уклало з ТОВ «Фоззі-Фуд» (Замовник) ряд договорів на технічне та сервісне обслуговування технологічного обладнання, а саме: №26/09 від 1 вересня 2012 року (т.1, а.с. 61-71); №1/03/13-13-ТО від 1 березня 2013 року (т.1, а.с. 72-80), №06/06/2013 від 6 червня 2013 року (т.1, а.с. 81-82); №2/08/13 від 1 серпня 2013 року (т.1, а.с. 83-97); №1/10/13-ТО від 1 жовтня 2013 року (т.1, а.с. 98-105); №3/08/13 від 1 серпня 2013 року (т.1, а.с. 106-116); №3/01 А від 1 січня 2014 року (т.1, а.с. 117-131); №13/05 А від 5 травня 2014 року (т.1, а.с. 132-146); №14/05 А від 5 травня 2014 року (т.1, а.с .147-159).

За умовами вказаних договорів позивач зобов'язувався здійснювати роботи по забезпеченню технічного обслуговування та ефективної роботи вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря, акваріумів, пароконвектоматів та іншого технологічного обладнання, перелік та місцезнаходження якого затверджено відповідними додатками до договорів.

Як пояснив представник позивача, з огляду на значний об'єм робіт за вказаними договорами, необхідність оперативного реагування і своєчасного ремонту обладнання та брак власних засобів і кваліфікованого персоналу, товариством було вирішено залучити підрядну організацію - ТОВ «Техтрейдкомпані».

На підтвердження подальшої реалізації у своїй діяльності наданих ТОВ «Техтрейдкомпані» послуг, позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні, а також розрахункові документи, копії яких містяться у матеріалах справи, що свідчать про одержання позивачем оплати від замовника послуг.

Згідно письмових пояснень представника позивача, за період з 1 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року ТОВ «Агера» провела закупівлю товарів і послуги від ТОВ «Техтрейдкомпані» на суму 2411856,70 грн. та провела продаж цих послуг (товарів) на користь ТОВ «Фоззі-Фуд» на суму 2624832,65 грн. Таким чином, за результатами фінансово-господарських операцій ТОВ «Агера» з ТОВ «Техтрейдкомпані» позивач отримав вигоду у розмірі 212975,95 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що аналіз наданих у ході розгляду справи первинних документів позивача та його контрагента дає підстави стверджувати, що господарські операції, спрямовані на реалізацію договорів на виконання підрядних робіт дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ «Агера».

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку виконаних робіт та затрачених матеріалів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Крім власне договорів, у тому числі, з замовниками послуг, первинних документів, податкових накладних, платіжних документів, позивачем під час розгляду справи надано і документи, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду. Так, до договорів надані акти виконаних робіт, що містять вичерпну інформацію про зміст та обсяг господарських операцій, зокрема, про адресу об'єкта, найменування обладнання, щодо якого здійснювалось профілактичне обслуговування або ремонт, кількість використаних запасних (витратних) частин та їх найменування, кількість затраченого часу, а також прізвище особи, що безпосередньо виконувала роботу.

Судом також досліджені інші докази, які на думку суду свідчать про виконання позивачем послуг перед замовником за допомогою залучених робіт та послуг ТОВ «Техтрейдкомпані», зокрема, журнали обслуговування систем кондиціювання та вентиляції магазинів «Сільпо», в яких вказуються всі проведені технічні роботи, що виконані на об'єкті як самим позивачем так і ТОВ «Техтрейдкомпані», які знаходяться на об'єктах замовника та в яких працівники позивача та ТОВ «Техтрейдкомпані» розписуються за виконані роботи (т.10, а.с.198-229).

Натомість відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, не надав.

Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Техтрейдкомані» не виконувало своїх обов'язків з виконання робіт по сервісному обслуговуванню та ремонту технологічного обладнання у зв'язку з тим, що зустрічними звірками ТОВ «Техтрейдкомпані» не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В підтвердження такого висновку відповідач посилається на низку актів Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техтрейдкомпані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2014 року (№141/7/10-08-22-01/39174862 від 19 вересня 2014 року), червень 2014 року (№123/10-08-22-01/39174862 від 29 серпня 2014 року), липень 2014 року (№128/10-08-22-01/39174862 від 5 вересня 2014 року), серпень 2014 року (№156/10-08-22-01/39174862 від 30 вересня 2014 року) та вересень 2014 року (№195/10-08-22-01/39174862 від 28 жовтня 2014 року) (сторінки 15-20 акту перевірки) з огляду на відсутність ТОВ «Техтрейдкомпані» за місцем реєстрації.

Посилання відповідача на матеріали зазначених актів суд відхиляє, оскільки зазначені відомості не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність ТОВ «Техтрейдкомпані» за адресою: Київського область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Петровського, буд. 65 (т.8, а.с. 146-149).

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу суд до уваги не приймає.

Також, ТОВ «Техтрейдкомпані» на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій з виконання робіт було зареєстроване платником ПДВ, що не заперечується в акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

Слід додати, що податковий орган в контексті наведених в акті перевірки тверджень про відсутність у контрагента позивача достатніх адміністративно-господарських засобів для виконання зобов'язань за договорами з позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті податковий орган не надав податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у ТОВ «Техтрейдкомпані» умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій.

Щодо посилань відповідача на лист ОУ ГУ Міндоходів у Київській області від 1 жовтня 2014 року №1050/7/10-36-07-11, з якого слідує, що ТОВ «Техтрейдкомпані» було зареєстроване його директором за грошову винагороду без наміру здійснювати господарську діяльність, суд зауважує, що у розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину директора ТОВ «Техтрейдкомпані» у фіктивному підприємництві є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Водночас відповідачем не надано суду доказів притягнення посадових осіб ТОВ «Техтрейдкомпані» до юридичної відповідальності.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Суд також бере до уваги, що акт перевірки не містить жодних висновків про дефекти у документах, якими сторони супроводжували господарські операції.

Одне лише посилання податкового органу на відповідний лист за відсутності обґрунтування яким чином наведені у ньому обставини вплинули не реальність господарських операцій не може бути достатньою підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд наголошує, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має реюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Натомість, ні акт перевірки, ні письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів).

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів зустрічних звірок його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Між тим, суд зауважує, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента при укладанні та виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані із досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Враховуючи вищезазначене, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 1 травня 2014 року по 30 вересня 2014 року на загальну суму 404866,80 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно квитанції №118DEC188D від 14 травня 2015 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача.

Судом 11 вересня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 17 вересня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 18 грудня 2014 року №0009752204.

3. Стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агера» (ідентифікаційний номер 37449646, 07431, Київська область, Броварський район, с.Бобрик, вул. Радянська, буд. 58) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.