Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/21228/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/21228/15

За позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі міністерства оборони України та Військової частини А0215

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна»

про стягнення 63 196,28 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Тимко В.В. - посвідчення;

від позивача-1: Ігнатенко Ю.М. - довіреність №220/326/д від 18.05.2015 року;

від позивача-2: Кучинський О.А. - довіреність №3150/453/380/пс від 22.06.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі міністерства оборони України та Військової частини А0215 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» про стягнення 63 196,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару позивачу-2 в строк обумовлений Договору про закупівлю товарів за державні кошти №175/14 від 18.09.2014 року.

З цих підстав, прокурор просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача-2 18 056,08 грн. - пені, 45 140,20 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.09.2015 року.

08.09.2015 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскільки неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи на 16.09.2015 року.

02.09.2015 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 19.08.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.09.2015 року представники прокуратури, позивача-1 та позивача-2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 16.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників прокурора, позивача-1 та позивача-2, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2014 року між Військовою частиною А0215 (далі по тексту - замовник, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (далі по тексту - постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №175/14 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується у 2014 році поставити Замовникові Товар, зазначений у пункті 1.2 та у Специфікації Товару (Додаток № 1 до Договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування Товару: авіаційні колеса КН-27 (680x260) (далі - Товар)), код 30.30.5 Частини повітряних і космічних літальних апаратів, інші: ДК 016:2010. Кількість Товару зазначена у Специфікації Товару (Додаток № 1 до Договору).

Кількість одиниць товару 4, термін постачання товару: до 01.12.2014, після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору (Додаток №1 «Специфікація» до Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що істотною умовою Договору є можливість зменшення Замовником обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на цілі, що передбачені Специфікацією Товару (Додаток № 1 до Договору). У цьому випадку, Замовник у 10-денний строк від дати отримання інформації про зменшення бюджетних призначень письмово повідомляє Постачальника про зменшення обсягів закупівлі, на підставі чого Сторони укладають додаткову угоду відповідно до пункту 11.4 цього Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору, Постачальник здійснює постачання Товару після відправлення Замовником (командиром військової частини А0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким Замовник визначає обсяги закупівлі Товару. У разі планування закупівлі за рахунок коштів спеціального фонду, дане письмове повідомлення надається Постачальнику Замовником виключно після надходження коштів на рахунки Замовника на вищевказані цілі.

Сума цього Договору становить 644 860,00 грн. (шістсот сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 107 476,66 грн. (сто сім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 66 копійок) (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк постачання Товару: Товар постачається до 01.12.2014. Товар постачається після відправлення Замовником Постачальнику письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору.

На виконання умов договору 24.09.2014 року позивачем-2 на адресу відповідача направлено повідомлення про готовність до виконання умов Договору у повному обсязі на суму 644 860,00 грн.

Відповідно до п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 8.2. Договору, сторони домовилися, що достатнім доказом існування обставин, зазначених у пункті 8.1 цього Договору та строку їх дії, служать довідки, які видаються повноважними органами (за місцем виникнення форс-мажорних обставин).

Однак, 01.12.2014 року відповідач позивачу-2 не поставив товар, а також не надано доказів існування обставин (передбачених п. 8.1. та 8.2. Договору), які унеможливили виконання умов Договору.

30.12.2014 року між відповідачем та позивачем-2 підписано додаткову угоду №1, згідно якої прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 (нуля) одиниць, 0,00 (нуль гривень 00 копійок).

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач в порушенням умов договору не поставив позивачу товар, в зв'язку з чим порушив строки постачання товару на 28 днів, а тому відповідачу були нараховані штрафні санкції, з яких: 18 056,08 грн. - пені, 45 140,20 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем та прокурором доказів вбачається, що відповідачем порушено умови договору щодо і поставки товару позивачу на 28 днів, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 7.1. Договору, за порушення зобов'язань щодо якості поставленого Товару, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісного Товару. За порушення строків постачання Товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2, 2.4 та 5.1 цього Договору, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання Товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем-1, позивачем-2 та прокурором, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 18 056,08 грн. - пені, та 45 140,20 грн. - штрафу, за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (01001, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 31808164) на користь Військової частини А0215 (21007, м. Вінниці, вул. Червоноармійська, 105, код ЄДРПОУ 24981451) 18 056 (вісімнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 08 коп. - пені, 45 140 (сорок п'ять тисяч сто сорок) грн. 20 коп. - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (01001, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 31808164) на користь Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 22.09.2015 року.