Рішення

від 12.10.2015 по справі 922/4763/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 922/4763/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ", м. Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп", м. Київ про стягнення 94819,91 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ") - не з`явився;

відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп") - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору дистриб`юції № 204-14К від 26.09.2014 року та договору поруки № 213-14К від 26.09.2014 року, у зв`язку з чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" 404,27 грн. 3 % річних, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" 19203,54 грн. основного боргу, 8746,28 грн. інфляційних втрат, 6465,82 грн. пені та 12122,68 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 вересня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.09.2015 року представник позивача надав заяву (вх. № 26525) разом із документами, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 29.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 12.10.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.09.2015 року від представника відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ") надійшли письмові пояснення (вх. № 39128), в яких відповідач визнає позовні вимоги про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" солідарно з ТОВ "ОСОБА_1 Груп" 3% річних в сумі 404,27 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.10.2015 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 41084, факс).

Представник позивача в судове засідання 12.10.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в протоколі судового засіданні від 29.09.2015 року.

Представник відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ") в судове засідання 29.09.2015 року не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Представник відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп") в судове засідання 29.09.2015 року не з’явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини не явки суд не повідомив, про час та місце справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду від 29.09.2015 року на адресу вказану у Витягу з ЄДРПОУ.

Крім того, в матеріалах справи наявний Витяг з офіційного сайту "Укрпошта", відповідно до якого поштове відправлення, а саме ухвала суду від 29.09.2015 року була вручена адресату за довіреністю.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228 від 02.06.2006 року В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме в пункті 3.9.1 Постанови зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони, зокрема відповідач, належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи.

Вирішуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості подати нові докази тощо). Проте, нових доказів позивачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Крім того, суд відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника позивача у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки керівника позивача в судове засідання позивачем суду не повідомлені. Не надано також пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників, котрим позивачем могли були видані довіреності із відповідними повноваженнями.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

26.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продресурс ЛТД» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» в особі Броварської філії ТОВ «ОСОБА_1 Груп» (відповідач 2) було укладено договір дистриб`юції № 204-14К, у відповідності до умов якого позивач, на умовах, передбачених даним договором, поставляє товар відповідачу 2, який здійснює його продаж клієнтам в межах визначеної сторонами території, за цінами, зазначеними у «Прайс-листах на товар» та/або специфікації позивача, в обсягах, зазначених в «Плані продажу товару», який є невід`ємною частиною цього договору, та здійснює своєчасну оплату отриманого товару.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до договору оплата за товар, поставлений позивачем, згідно умов договору дистриб`юції, здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» на поточний рахунок позивача на умовах відстрочки платежу на 45 календарних днів з моменту поставки товару, відповідно до умов цього договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання та поставив відповідачу 2 товар, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором та не в повному обсязі оплатив поставлений товар, у зв`язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 19203,54 грн., за наступними видатковими накладними: № 723К від 29.09.2014 року на суму 17908,50 грн. (борг 14524,02 грн.), № 724К від 29.09.2014 року на суму 30,00 грн., № 13006К від 15.10.2014 року на суму 5753,52 грн. (борг 4649,52 грн.).

Вищезазначена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.12.2014 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

03.04.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача 2 претензію з вимогою погасити борг, а також штрафні санкції за неналежне виконання умов договору.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26.09.2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрінч-ТОТ» (відповідач 1) було укладено договір поруки № 213-14К, у відповідно до умов якого, відповідач 1 поручився перед позивачем за виконання обов`язку відповідача 2 за договором поставки № 204-14К від 26.09.2014 року, в обсязі та на умовах, встановлених договором поруки.

Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач 1 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем 2 свого основного зобов`язання в обсязі, який дорівнює сплати трьох процентів річних від простроченої суми за основним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом року.

Нормою ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Також поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Станом на момент подачі позову мало місце невиконання зобов`язання по поверненню грошових коштів, які були отримані відповідачем 2 за договором поставки № 204-14К від 26.09.2014 року.

Враховуючи те, що відповідачем 2 заборгованість у розмірі 19203,54 грн. не сплачена, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 основної суми боргу в розмірі 19203,54 грн., інфляційних втрат в розмірі 8746,28 грн., пені в розмірі 6465,82 грн. та штрафу в розмірі 12122,38 грн., а також стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суми 3% річних в розмірі 404,27 грн. відповідно до п. 1.2 договору поруки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення статті 541 ЦК України встановлюють, що солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Також норма ч.1 ст. 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

При цьому відповідно до вимог ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вказані обставини та те, що ТОВ "ОСОБА_1 Груп" (відповідач 2) не виконав зобов'язання за договором № 204-14-К від 26.09.2014 року щодо оплати товару, поставленого позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Груп» основного боргу в розмірі 19203,54 грн. правомірна та обґрунтована, та така, що не спростована відповідачами, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд солідарно стягнути з Фізичної особи - підприємця ТОВ "Фріч-Тот" (відповідача) та ТОВ "ОСОБА_1 Груп" (відповідача) 3% річних в сумі 404,27 грн. на підставі п. 1.2 договору поруки та стягнути з ТОВ "ОСОБА_1 Груп" інфляційні втрати в сумі 8746,28 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням вимог діючого законодавства.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення ТОВ "ОСОБА_1 Груп" виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення солідарно з ТОВ "Фріч-Тот" та ТОВ "ОСОБА_1 Груп" 3% річних в сумі 404,27 грн. та стягнення з ТОВ "ОСОБА_1 Груп" інфляційних втрат в сумі 8746,28 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з ТОВ "ОСОБА_1 Груп" пені в сумі 6465,82 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12.2.1 ТОВ "ОСОБА_1 Груп" відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати позивачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перевірку нарахування пені та встановлено, що позивачем перевищено період нарахування пені, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи норму вищезазначеної статті, судом здійснено перерахунок нарахування пені, встановлено суму та період нарахування:

- за видатковою накладною № 723К за період з 14.11.2015 року по 16.05.2015 року - 3095,00 грн. грн. (нарахованої на суму боргу 14524,02 грн.);

- за видатковою накладною № 724К за період з 14.11.2014 року по 16.05.2015 року - 6,39 грн. (нарахованої на суму боргу 30 грн.);

- за видатковою накладною № 13006К за період з 01.12.2014 року по 01.06.2015 року - 1056,02 грн. (нарахованої на суму боргу 4649,52 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 4157,41 грн.

В частині стягнення пені в сумі 2308,41 грн. слід відмовити, як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 12122,68 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12.2.2 в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше трьох календарних ТОВ "ОСОБА_1 Груп" в такому випадку додатково сплачує на користь позивача штраф в розмірі 5% від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення платежу до дати повної оплати поставленої партії товару.

Право на застосування до учасників господарських відносин за порушення у сфері господарювання господарсько-правової відповідальність шляхом застосування господарських санкцій передбачено ГК України (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України), іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф та пеня є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Відмінність вказаних штрафних санкцій полягає в тому, що штраф, як санкція за неналежне виконання грошового зобов'язання нараховується на суму заборгованості одинично, а пеня - має триваючій характер та нараховується за період існування заборгованості (але не більше 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено договором або законом).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою штраф, нарахований позивачем, є пенею, яка одночасно зі штрафом була передбачена умовами, укладеного між сторонами договору.

Враховуючи, що зокрема, ст. 61 Конституції передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 12122,68 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд вважає за необхідне судові витрати у даній справі покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір в сумі 650,23 грн. покладається на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 525, 526, 530, 541, 543, 554, 610, 712 Цивільного кодексу України; ст. 232, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, каб. 11 (розташований в нежитловій будівлі з літерою "А"), код ЄДРПОУ 39092696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) 19203,54 грн. основного боргу, 8746,28 грн. інфляційних втрат, 4157,41 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, каб. 11 (розташований в нежитловій будівлі з літерою "А"), код ЄДРПОУ 39092696) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-Тот" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) 404,27 грн. 3% річних та 650,23 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 2308,41 грн. та штрафу в сумі 12122,68 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 16.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

922/4763/15