Ухвала

від 13.10.2015 по справі 804/1614/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 804/1614/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі № 804/1614/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ВІЗІОН» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 року № 0000812203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб'єкт господарювання ТОВ ВКФ «ВІЗІОН», у своїй діяльності не створює реальних дій по купівлі-продажу товарів, метою укладання договорів з ТОВ «Максимум» є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїм контрагентом, які не пов'язані з господарською діяльністю товариства, не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність отримання товару та відсутність його реалізації у подальшому, використання товару у своїй власній господарській діяльності, його транспортування від продавця - покупцю. Апелянт зазначив, що придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Максимум» не були реалізовані або використані у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що вони і не були поставлені покупцю.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент позивача ТОВ «Максимум» є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів з продажу картону пакувального, паперу офсетного. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з постачання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначив, що отримання від контрагенту товару, його оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Всі первинні документи, які підтверджують ланцюг придбання, транспортування, використання у власній діяльності у позивача наявні.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, з 29.07.2014 року по 04.08.2014 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» з питань фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість, під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Максимум» за березень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. За результатами перевірки 11.08.2014 року складено акт № 2196/04-62-22-3/30832330. Згідно висновків перевірки викладених у акті - ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого у березні 2014 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 23839 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» з ТОВ «Максимум», відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення операцій.

На підставі акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 29.08.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000812203, яким ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 35758,50 грн., з яких за основним платежем - 23839 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 11919,50 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Максимум» (продавець) було укладено договори поставки № 8 від 25.02.2014 року, № 11 від 11.03.2014 року, № 15 від 17.03.2014 року, № 16 від 19.03.2014 року, № 67 від 21.03.2014 року, № 68 від 24.03.2014 року, № 69 від 25.03.2014 року, № 70 від 27.03.2014 року, згідно умов яких ТОВ «Максимум» поставило картон пакувальний, папір офсетний, папір для запису, за узгодженою ціною та за узгодженою кількістю, покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Максимум» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договорів поставок ТОВ «Максимум» видало ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» податкові накладні № 53 від 25.02.2014 року, № 61 від 11.03.2014 року, № 101 від 17.03.2014 року, № 111 від 19.03.2014 року, № 125 від 21.03.2014 року, № 130 від 24.03.2014 року, № 133 від 25.03.2014 року, № 144 від 27.03.2014 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» здійснило сплату за отриманий товар відповідно до видаткових накладних за договорами. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків про рух коштів.

Транспортування товару (картон пакувальний, папір офсетний, папір для запису), відповідно до умов договорів здійснювалось згідно видаткових накладних зі складу ТОВ «Максимум», згідно домовленості сторін попутнім транспортом до місцезнаходження позивача. В матеріалах справи наявні довіреності на отримання цінностей від ТОВ «Максимум», за якими ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» доручало окремим особам отримати на складі ТОВ «Максимум» придбаний товар.

В акті перевірки відповідач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» є видавнича діяльність, виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, друкування іншої продукції, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» в подальшому було використано придбаний папір, картон для виконання договорів укладених з ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ», ТОВ «СТИЛЬ Д» для виготовлення поліграфічної продукції.

Придбання ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» у ТОВ «Максимум» картону пакувального, паперу офсетного, паперу для записів, для здійснення основного виду діяльності надання друкарських послуг, виготовлення друкованої продукції, підтверджує рух активів, використання придбаного товару у власній господарській діяльності, для виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання.

В матеріалах справи наявні договори оренди приміщень (нерухоме майно - приміщення), укладені між ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» (орендар) та Інститутом чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України (орендодавець). Договорами підтверджується наявність у позивача приміщення для зберігання товару, наявність місця для провадження своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Згідно п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» з ТОВ «Максимум» у зв'язку з фактичним підтвердженням реальності господарських операцій з даним контрагентом. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які було укладено та які діяли між позивачем та ТОВ «Максимум» на предмет купівлі-продажу товарів - визнані судом недійсними або розірвані з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентом позивача господарських відносин, виконання договорів. ТОВ «Максимум» має достатні технічні можливості для продажу картону, паперу, по виконанню договору купівлі-продажу. Натомість, ТОВ ВКФ «ВІЗІОН» також має достатні технічні та технологічні можливості щодо прийняття товару та використання його у виробництві друкованої продукції.

Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отриманий від контрагенту товар підтверджуються копіями платіжних доручень та виписками по банківським рахункам. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі № 804/1614/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук