Ухвала

від 01.10.2015 по справі 808/9756/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 808/9756/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Деревянка Данила Валерійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Альпіна" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 № 0001422201.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність формування суми податкового кредиту. Також, суд зазначив, що платник податків не повинен нести відповідальність за діяльність підприємств-контрагентів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що при проведенні зустрічної звірки податковим органом встановлено численні порушення діючого законодавства та наполягає на тому, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру та мали ознаки фіктивності. Формує свої висновки на висновках актів зустрічних звірок, проведених іншими ДПІ.

Представником позивача надано заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що у товариства наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких діючим законодавством платники податків підтверджують право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

В судове засідання представник податкового органу не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім Альпіна" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП "Левагро", за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 та з ТОВ "Константа-Імпекс", за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. За результатами перевірки складений акт від 04.08.2014 №787/08-27-22-01/32765365.

Актом перевірки зафіксовані порушення :

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 258 702,00 грн., у тому числі: лютий 2014 року - 119 376,00 грн.; березень 2014 року - 139 326,00 грн.

На підставі висновків Акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0001422201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 388 053,00 грн., за основним платежем у сумі 358 702,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 129 351,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи, 29.01.2014 між позивачем ("Покупець") та ПП "Левагро" ("Продавець") укладений договір №01-11Л купівлі-продажу нафтопродуктів, Відповідно до п.1.2 Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються Сторонами в рахунку-фактурі до цього Договору. Загальна сума Договору складає 12 000 000,00 грн. (п.1.4 Договору). Отримання Товару за договором від 29.01.2014 №01-11Л було здійснено за виданими Продавцем видатковими накладними від 10.02.2014 №РН-0000016 на суму 327 832,00 грн., у тому числі ПДВ - 54 638,67 грн., від 26.02.2014 №РН-0000027 на суму 388 424,00 грн., у тому числі ПДВ - 64 737,33 грн. Факт придбання позивачем товарів підтверджується також відповідними податковими накладними, складеними ПП "Левагро". Отримання позивачем товару за договором підтверджується також товарно-транспортними накладними, згідно яких транспортування товару здійснювалось за рахунок ПП "Левагро" транспортними засобами ТОВ "Константа-Імпекс" та ТОВ НВФ "Токаї-Інжиніринг". Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача за 12.02.2014 (на суму 327 832,00 грн.) та за 28.02.2014 (на суму 68 424,00 грн., 85 000,00 грн., 235 000,00 грн.).

В порядку договору № 01-27К купівлі-продажу нафтопродуктів від 29.01.2014 Продавець (ТОВ "Константа-Імпекс") зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "Торговий дім Альпіна"), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти. Відповідно до п.1.2 Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються Сторонами в рахунку-фактурі до цього Договору. Загальна сума Договору складає 12 000 000,00 грн.(п.1.4 Договору). Отримання Товару за договором від 29.01.2014 №01-27К було здійснено за виданими Продавцем видатковими накладними від 04.03.2014 №РН-0000051 на суму 417 978,00 грн., у тому числі ПДВ - 69 663,00 грн., від 05.03.2014 №РН-0000055 на суму 417 978,00 грн., у тому числі ПДВ - 69 663,00 грн. Факт придбання позивачем товарів підтверджується також відповідними податковими накладними, складеними ПП "Левагро". Отримання позивачем товару за договором підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, згідно яких транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ "Константа-Імпекс" транспортними засобами ТОВ НВФ "Токаї-Інжиніринг". Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача за 04.03.2014 на суму 417 978,00 грн., за 07.03.2014 на суму 250 000,00 грн., за 11.03.2014 167 978,00 грн.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність за визначенням, наведеним у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Недоліків щодо податкової накладної податковим органом не зазначено.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України). Зазначені норми позивачем та його контрагентами не порушені.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

Складені контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а саме реалізований контрагентам позивача, що підтверджується наданими позивачем суду первинними документами.

Щодо господарської діяльності контрагентів позивача ПП "Левагро" та ТОВ "Константа-Імпекс" та посилання представника відповідача на акти Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про перевірку контрагентів позивача суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів, а також Європейського суду з прав людини) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю лише самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Таким чином, ТОВ "Торговий дім Альпіна" не може нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Матеріали справи свідчать, що на час здійснення господарських операцій контрагенти були включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Альпіна" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко