Постанова

від 01.10.2015 по справі 826/1128/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1128/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГеоЕкосистеми» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ГеоЕкосистеми» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзної перевірки ПП «ГеоЕкосистеми» з питань дотримання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при вчиненні всіх правочинів та проведенні господарських операції з купівлі товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу по взаємовідносинах з ТОВ «Елітбуд Київ», ТОВ «Оксі Консалтинг» та ТОВ «Логістик Плюс» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 29.08.2014 року №1354/22-13/33543820 (надалі - акт перевірки).

Вказаною перевіркою було встановлено, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у сумі 119 636,00 грн. та формування валових витрат у розмірі 113 657,00 грн. було здійснено за результатами документального оформлення податкових накладних виданих ТОВ «Елітбуд Київ», ТОВ «Оксі Консалтинг» та ТОВ «Логістик Плюс» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

Так, за результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, (зі змінами і доповненнями) по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ТОВ «Елітбуд Київ», ТОВ «Оксі Консалтинг» та ТОВ «Логістик Плюс».

На підставі викладеного вище, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014 року: №0012552213, яким ПП «ГеоЕкосистеми» збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 119 636,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 29 909,00 грн.; №0012562213, яким ПП «ГеоЕкосистеми» збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 113 657,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 28 414,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «Елітбуд Київ», ТОВ «Оксі Консалтинг» та ТОВ «Логістик Плюс»належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а отже висновки відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за перевіряємий період, та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням №0012562213 та №0012552213 від 12.09.2014 року є правомірними.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача- їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Із зазначеного вище також випливає й те. що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ПП «ГеоЕкосистеми» було отримано замовлення на топографо-геодезичні роботи та інженерно-геологічні вишукування (бурові), а саме: ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (Замовник) №211113 договір на виконання інженерно-геологічних вишукувань від 21 листопада 2013 року; Київський зоологічний парк (Замовник) №П-22/2013 договір на виконання інженерних вишукувань від 29 липня 2013 року; ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (Замовник) №050713 договір на виконання інженерно-геологічних вишукувань від 05 липня 2013 року; Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд» (Замовник) договір №220413 від 22 квітня 2013 року; КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» (Замовник) договір №270513-2 від 27.05.2013 року; ПАТ «Агробудмеханізація» (Замовник) договір №230513/76/04-2013 на топографо-геодезичні роботи від 23.05.2013 року; ТОВ «Мегаполісстрой» (Замовник) договір на виконання інженерно-геологічних вишукувань №100413-3 від 10.04.2013 року; ТОВ «Укренергопром-ТМ» договір на виконання топографо-геодезичних та інженерно-геологічних робіт №161013 від 16 жовтня 2013 року; ПП «Ромбус-Приват» договір №221113-ІГ на виконання інженерно-геологічних робіт від 22 листопада 2013 року; ТОВ «Еверствисотбуд» договір №180213 на виконання інженерно- геологічних вишукувань від 18 лютого 2013 року, договір №180213-2 на виконання інженерно-геологічних вишукувань від 18 лютого 2013 року, договір №180213-3 на виконання інженерно-геологічних вишукувань від 18 лютого 2013 року; ТОВ «Гільдія нерухомості» договір №171212-5 на виконання топографо-геодезичних робіт від 17 грудня 2012 року, договір №171212-2 на виконання топографо-геодезичних робіт від 17 грудня 2012 року, договір №171212-4 на виконання топографо-геодезичних робіт від 17 грудня 2012 року, договір №171212-6 на виконання топографо-геодезичних робіт від 17 грудня 2012 року, договір №171212-1 на виконання топографо-геодезичних робіт від 17 грудня 2012 року; ТОВ «Компанія «Будінвест Капітал» (Замовник) договір №220113 на інженерно- геологічні роботи від 22.01.2013 року; ТОВ «Сосновий квартал» договір №230113 на інженерно-геологічні роботи від 23.01.2013 року; ТОВ «Литий камінь» (Замовник) договір на виконання інженерно-геологічних вишукувань №190213-3 від 19 лютого 2013 року; ТОВ «Укркарго» договір №010213 від 01.02.2013 року; ТОВ «Литий камінь» договір №190213-1 на топографо-геодезичні роботи М1:500 від 19 лютого 2013 року; ПВНЗ «Київський міжнародний університет» рахунок-фактура №СФ-0000008 від 21 березня 2013 року.

На підтвердження виконання вказаних вище робіт, позивачем надано до суду належним чином оформлені: акти здачі-прийняття робіт, видаткові та податкові накладні, попередні договори інженерно-геологічних вишукувань.

Апелянт під час судового засідання в суді апеляційної інстанції пояснив, що ПП «ГеоЕкосистеми» отримує усне (чи то електронною поштою) завдання від Замовника та здійснює його виконання, при цьому залучаючи й інші субпідрядні організації. Неодноразово траплялись випадки, коли в договорі зазначалася дата, яка була зручна саме Замовнику, в той час як Виконавцем могли бути вже виконані роботи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою виконання договірних зобов'язань ГІП «ГеоЕкосистеми» було залучено в якості субпідрядників ТОВ «Елітбуд Київ» та ТОВ «Оксі Консалтинг».

Варто відмітити, що в технічних звітах по виконанню інженерно-геологічних вишукувань, окрім Позивача також було відображено підприємство ТОВ «Оксі Консалтинг», що є окремим доказом реальності здійснення господарських операцій.

Водночас судом не було надано правової оцінки фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Логістик Плюс».

Слід окремо зауважити, що вказані взаємовідносини полягали у наданні останнім Позивачу рекламних послуг, а саме друк поліетиленових пакетів з символікою ПП «ГеоЕкосистеми», друк листівок за погодженим макетом замовника в кількості 10 300шт.; безоплатне розповсюдження листівок на території України», виробництво кулькових ручок з символікою ПП «ГеоЕкосистеми» та розробка макету.

При цьому, Позивачем було надано суду погоджені макети, а також зразки листівок, ручок та пакетів, які були виготовлені ТОВ «Логістик Плюс». Вказані докази наявні в матеріалах справи, та є беззаперечним доказом виконання фінансово-господарських обов'язків.

Колегія суддів звертає особливу увагу, що ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, дають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і інших доказів, висновків експертів.

Статтею 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності з рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, зважаючи на вимоги КАС України контролюючий орган, повинен довести належними та допустимими доказами відсутність реального здійснення господарської діяльності Позивача з контрагентами.

В обґрунтування доводів відсутності реального здійснення господарських рацій Відповідач посилається на пояснення директорів контрагентів. При цьому інших документів, які свідчать про той факт, що відповідні пояснення є в наявності, відповідачем не надано.

Таким чином, Відповідач посилається на інформацію, яка не може бути визнана в порядку ст. 70 КАС України належними та допустимими доказами по справі, у зв'язку з тим, спосіб, порядок, умови її зібрання не підтверджуються жодними документами, що містяться в матеріалах справи.

До того ж, встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній, справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення.

Такої думки також дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах від 16.04.2014 року №К/9991/71154/12, від 29.09.2014 року №К/9991/20999/11.

Варто також відмітити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаних господарських операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даних господарських операцій, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо, оскільки вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

Таким чином, оцінюючи норми чинного законодавства та наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки податковим органом не доведено фіктивність господарських відносин позивача з його контрагентами, а первина документація відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГеоЕкосистеми» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року - скасувати , та прийняти нову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «ГеоЕкосистеми» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві №0012562213 та №0012552213 від 12.09.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.