Ухвала

від 06.10.2015 по справі 826/8192/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8192/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Безименної Н.В.,

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВА ПЛЮС" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МВА ПЛЮС" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05 грудня 2014 року № 0012542240 та № 001253240.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «МВА Плюс» у повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Сервіс Трейд Груп», в зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "МВА ПЛЮС" не було підстав для податкового обліку операцій з вказаними контрагентами.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «МВА Плюс» при взаємовідносинах з ТОВ «Реалторг-Плюс» та ТОВ «Сервіс Трейд Груп» за період з 01.01.2012 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2014 № 1266/26-54-22-04-34345317 (том 1 а.с. 14-30).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 517 374,00 грн.;

пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 577 180, 00 грн., у тому числі за червень 2013 року на 177 377, 00 грн., за липень 2013 року 2 729, 00 грн., за серпень 2013 року на 269 745, 00 грн., за листопад 2013 року на 8 840, 00 грн., за грудень 2013 року на 85 913, 00 грн., за лютий 2014 року на суму 32 576, 00 грн.

На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 05 грудня 2014 року № 0012542240, яким ТОВ "МВА ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 721 475,00 грн., у тому числі за основним платежем на 577 180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 144 295,00 грн. та № 001253240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 646 718,00 грн., у тому числі за основним платежем на 517 374,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 129 344,00 грн. (а.с. 12-13).

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів по відносинам із ТОВ «Реалторг-Плюс» та ТОВ «Сервіс Трейд Груп», які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "МВА ПЛЮС" (покупець) та ТОВ "Сервіс Трейд Груп" (постачальник) укладено договір поставки від 07 лютого 2014 року №4, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (том 1 а.с. 59-62).

На виконання умов вказаного договору позивачем надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень (а.с. 68-76).

Також, 03 червня 2013 року між ТОВ «Реалторг-Плюс» (постачальник) та ТОВ МВА ПЛЮС" (покупець) було укладено договір поставки №12, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження умов виконання вказаного договору, позивачем надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень (том 1 а.с. 115-202).

З матеріалів справи також вбачається, що товар придбаний позивачем за вищевказаними договорами був використані ним у власній господарській діяльності при виконанні зобов'язань за договором № 06/12 від 01.06.2012 укладеним між ним та Приватним акціонерним товариством "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" (том 1 а.с. 203-206).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії замовлень, видаткових накладних, довіреностей, накладних вимог, рахунків на оплату, виписок банку, фотокопій готової продукції (том 1 а.с. 208-258, том 2 а.с. 1-307, том 3 а.с. 1-175).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами , оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає , що на момент укладання договору контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців та не заперечувалось відповідачем (том 3 а.с. 182-191).

Крім того, відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами , недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.

Посилання представника відповідача на пояснення директора ТОВ «Реалторг-Плюс» ОСОБА_3 суд не вважає належним доказом нереальності операцій між позивачем та контрагентами.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.