Ухвала

від 06.10.2015 по справі 820/7342/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 820/7342/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Малахової Н.В., відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2015р. по справі № 820/7342/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" (далі по тексту - ТОВ «Укрспецкабель»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення №0001292205 від 12.05.2015р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 104166, 25грн., з яких за основним платежем - 83333грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20833,25грн., та №0001282205 від 12.05.2015р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 93750,0грн., з яких за основним платежем - 75000грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18750грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 р. по справі № 820/7342/15 замінено відповідача Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на належного - Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідач).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 р. по справі № 820/7342/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" до Основ'янської державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001292205 від 12.05.2015року, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001282205 від 12.05.2015року, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель".

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" (код ЄДРПОУ 31643244, 61105, м. Харків, вул. Фонвізіна, б. 18) судовий збір у розмірі 396,00 грн. (триста дев'яносто шість гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 р. по справі № 820/7342/15 та постановити нове рішення, яким в задоволення позову ТОВ «Укрспецкабель» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08.08.2014 ркоу № 1816/26059-22-01/33193811 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім Електротест» код за ЄДРПОУ 33193811 з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ Транс Логістика» (код за ЄДРПОУ 38705720) за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р.» та акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.07.2014 р. № 2169/26-55-22-09/38649640 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лайкстарт», кож ЄДРПОУ 38649640 щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за квітень, травень та червень 2014 року» стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами. Вказує, що позивачем не надано до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ТОВ «Торговий дім Електротест» до позивача та подальших покупців, а також документів в обґрунтування необхідності придбання маркетингових послуг у ТОВ «Лайкстарт» та використання результатів цих послуг у господарській діяльності позивача. Враховуючи вищевикладене, вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що отримання відповідачем актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Торговий дім Елкетротест» та ТОВ «Лайкстарт» не є підставою для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток. Вказує, що контрагент позивача ТОВ «Лайкстарт» станом на листопад 2014 року знаходився за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-в, яка співпадає з адресою, вказаною у договорах про надання послуг та виписаних ним податкових накладних. Твердження про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Торговий дім Електротест» відповідач обґрунтовує виключно даними акту про неможливість проведення зустрічної звірки, складеним 08.08.2014 року, в той час як господарські відносини позивача з вказаним підприємством тривали у вересні 2013 року. При цьому, на час вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Торговий дім Електротест» знаходився за юридичною адресою : м. Київ, вул. Овруцька, 21, а тому твердження відповідача про відсутність його за місцезнаходженням : м. Київ, проспект Перемоги, 62-Б, є необґрунтованим. Пояснив, що товари, придбані у ТОВ «Торговий дім Електротест», перевозились за допомогою послуг ТОВ «Нова пошта», що підтверджується первинними документами (атами здачі-прийняття робіт, податковими накладними). Вказує, що обсяг та цільове використання наданих ТОВ «Лайкстарт» маркетингових послуг повністю відповідає меті здійснення господарської діяльності ТОВ «Укрспецкабель», основними видами діяльності якого є виробництво електричного освітлювального устаткування, неспеціалізована оптова торгівля. Стверджує, що з серпня 2014 року завдяки проведеним маркетинговим дослідженням були укладені нові договори з покупцями та досягнуто збільшення товарообороту, а відтак, доводи відповідача про відсутність зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача є безпідставними. Пояснив, що проведена відповідачем перевірка ТОВ «Укрспецкабель» була невиїзною, документи позивачем були надані на запит податкового органу. У випадку, якщо останній вважав наданий обсяг документів недостатнім, він не був позбавлений права витребувати відповідні документи, в даному випадку звіти про надання маркетингових послуг, однак, таким правом не скористався. З огляду на вищевикладене, вважає висновки відповідача про завищення ТОВ «Укрспецкабель» податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, хибними та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошових зобов'язань.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Укрспецкабель" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації 09.11.2001р. та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 31643244 (т.1 а.с.58).

Фахівцями Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрспецкабель" щодо господарських відносин з платниками податків: ТОВ "Торговий дім Електротест" за вересень 2013р. та ТОВ "ЛАЙКСТАРТ" за травень 2014р. Результати перевірки викладено в акті №1474/20-38-22-05-08/31643244 від 22.04.2015р. ( т.1 а.с. 19-33).

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік всього в сумі 75000,0грн.; п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 83333,0грн. за травень 2014 року.

На підставі наведених висновків акту перевірки Основ'янською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 12.05.2015 р.: №0001292205, яким ТОВ «Укрспецкабель» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 104166, 25грн., з яких за основним платежем - 83333грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20833,25грн., та №0001282205, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 93750,00грн., з яких за основним платежем - 75000грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18750грн. ( т.1, а.с.34-35).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Укрспецкабель" подало скаргу до ГУ ДФС у Харківській області. 17 липня 2015 року, позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги, яким скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін ( т.1 а.с. 12-17).

Скориставшись правом, наданим пунктом 56.1 статті 56 ПК України, ТОВ «Укрспецкабель» звернулось до суду з даним позовом про оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки господарські операції між позивачем тайого контрагентами ТОВ "Торговий дім Електротест", ТОВ "ЛАЙКСТАРТ", за результатами яких ТОВ «Укрспецкабель» сформовано витрати та податковий кредит, належним чином підтверджені первинними документами, а їх результати використано позивачем у господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1 ст. 201 ПК України слугувало твердження про фіктивний характер господарських операцій між ТОВ «Укрспецкабель» та ТОВ "Торговий дім Електротест", ТОВ "ЛАЙКСТАРТ".

За визначенням пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Положеннями абзацу «г» пп. 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України передбачено, що до складу адміністративних витрат включаються витрати, збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

При цьому згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Укрспецкабель" та ТОВ "Торговий дім Електротест" (постачальник) було укладено договір поставки товару №42 від 01.22.2011р..

На виконання умов договору ТОВ "Торговий дім Електротест" поставило ТМЦ (реле, мікроперемикач, пускач), які ТОВ "Укрспецкабель" прийняло відповідно до видаткових накладних: №ЄТ-0001890 від 13.09.2013р., №ЄТ-0001954 від 24.09.2013р., №ЄТ-0001955 від 24.09.2013р., копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 90,93,95).

Товар перевозився за допомогою послуг ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між позивачем та ТОВ "Нова Пошта", актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних (т.1 а.с.109-118).

Придбані позивачем ТМЦ були доставлені на склад ТОВ "Укрспецкабель" за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, б.18, яким позивач користується на підставі договору оренди (т.1 а.с. 61-67), та отримані за довіреностями від 11.09.2013 року № 1327, від 23.09.2013 року № 1388 особисто директором ТОВ "Укрспецкабель " Балицьким А.П.

Постачальником ТОВ "Торговий дім Електротест" було виписано податкові накладні на товар на загальну суму 3687,0 грн. : №62 від 09.09.2013р. на суму 1980,00 грн. в т.ч. ПДВ 330,00 грн., №97 від 12.09.2013р. на суму 1152,00 грн. в т.ч. ПДВ 192 грн., №159 від 23.09.2013р. на суму 330,0 грн. в т.ч. ПДВ 55,0 грн., №158 від 23.09.2013р. на суму 225,0 грн. в т.ч. ПДВ 37,50 грн., копії яких надано до матеріалів справи (т.1, а.с. 89,91,92,94).

Грошові кошти за товар були перераховані через розрахунковий рахунок позивача, згідно платіжних доручень №1655 від 23.09.2013р. на суму 330,00 грн., №1584 від 09.09.2013р. на суму 1980,00 грн., №1896 від 23.09.2013р. на суму 225,00 грн., №1882 від 12.09.2013р. на суму 1152,00 грн., що вбачається з відповідних виписок по особовому рахунку, наявних в матеріалах справи (т.1 а.с.100-108).

Факт отримання товару було відображено за даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства по рахункам 631 (розрахунки з постачальниками), 361 (розрахунки покупцями) та 6852 (розрахунки у розрізі замовлення -послуги).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ЛАЙКСТАРТ" (Виконавець) та ТОВ "Укрспецкабель (Замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг №1 від 29.04.2014р., щодо про проведення маркетингового дослідження ринку кабельно-провідникової продукції, а саме - АПВ, АПВ, ВВП, ВПП, ПВ, ППВ, ПВС, ВВП у на території України (т.1 а.с.144-145).

Також між ТОВ "ЛАЙКСТАРТ" (Виконавець) та ТОВ "Укрспецкабель" (Замовник) укладено договір про надання послуг №2 від 30.04.2014р., відповідно до умов п.1.1. якого Виконавець зобов'язується надати на вимогу замовника визначені цим договором послуги, а Замовник зобов'язується оплатити таки послуги. Послуги надаються виконавцем щодо про проведення дослідження ринку кабельно-провідникової продукції, а саме - емаль-провід, ПВДП, ПСДКТЛ, ПГВА, ППТ- В, ПЩ у областях України, в тому числі: класифікація наявної на ринку кабельно-провідникової продукції, оцінка ринку кабельно-провідникової продукції, факторів, що впливають на ринок продукції по вказаним областям, прогноз розвитку ринку предмету дослідження у майбутньому, пошук нових потенціальних виробників кабельно-провідникової продукції (т.1 а.с.148-149).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ЛАЙКСТАРТ" (Виконавець) та ТОВ "Укрспецкабель" (Замовник) укладено договір про надання послуг №3 від 05.05.2014р. щодо проведення дослідження ринку монтажних робіт (т.1 а.с.152-153).

За результатами надання ТОВ "ЛАЙКСТАРТ" маркетингових послуг, передбачених догорами №1 від 29.04.2014р., №2 від 30.04.2014р. та № 3 від 05.05.2014 р., на виконання умов п.1.2 договорів між сторонами складені акти приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2014р., та відповідно п. 2.1 договору передані відповідні Звіти виконавця, у яких наведена класифікація наявної на ринку кабельно-провідникової продукції, надана оцінка ринку продукції, загальна оцінка ринку збуту, зазначені фактори, що впливають на ринок збуту та прогноз розвитку ринку, здійснений пошук нових потенційних виробників кабельно-провідникової продукції.

Виконавцем надано позивачеві податкові накладні №48 від 30.05.2014 р. на суму 200000,0грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн. (т.1 а.с. 147), №49 від 30.05.2014 р. на суму 200000,0 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн. (т.1 а.с. 151) та №50 від 30.05.2014 р. на суму 100000,0 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (т.1 а.с. 155).

Розрахунок між сторонами проведено в безготівковому порядку відповідно до п. 5.1. договорів про надання маркетингових послуг, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень на загальну суму 500000,0 грн., а саме: №3119 від 23.06.2014р. на суму 300000.0грн. та №3085 від 16.06.2014р. на суму 200000,0грн. (т.1 а.с. 156,161) та копія банківської виписки по особовому рахунку позивача.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Торговий дім Електротест" та ТОВ "ЛАЙКСТАРТ" включено позивачем до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та декларації з ПДВ за вересень 2013 року та травень 2014 року.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Укрспецкабель» та його контрагентами ТОВ «Торговий дім Електротест» та ТОВ «Лайкстарт» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ТОВ «Торговий дім Електротест» як на підставу для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між ним та позивачем по справі, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товар від ТОВ "Торговий дім Електротест" перевозився за допомогою послуг ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується договором про надання транспортно-експедиційних послуг укладеного між позивачем та ТОВ "Нова Пошта", актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, копії яких наявні ві матеріалах справи.

Відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних не спростовє факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат та податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, придбані у ТОВ «Електротест» ТМЦ були в наступному реалізовані покупцям ПАТ ТМ "Зміївська овочева фабрика", сільськогосподарському виробничому кооперативу по виробництву яловичини, що знайшло своє відображення в акті перевірки та підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.119-123).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що замовлення позивачем у ТОВ «Лайкстарт» маркетингових послуг по дослідженню ринку кабельно-провідникової продукції та монтажних робіт, відбулося в рамках забезпечення господарської діяльності позивача.

З приводу тверджень відповідача про ненадання документів в обґрунтування необхідності замовлення позивачем у ТОВ «Лайкстарт» маркетингових послуг та доказів використання їх у власній господарській діяльності позивача, зокрема, звітів про надані послуги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі звіти було надано позивачем до матеріалів справи.

Відповідачем не спростовано тієї обставини, що звіти про надання послуг, а саме про проведені маркетингові дослідження, будучи належним доказом фактичного надання послуг, в той же час не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки відповідачем до перевірки були витребувані первинні документи по відносинам із ТОВ «Лайкстарт», необхідність подання звітів, які не є первинними документами, потребувала окремого обумовлення у запиті.

Доказів направлення відповідачем запиту про витребування звітів або інших документів, які не є первинними, однак, необхідні для належного аналізу господарських операцій з вищевказаним контрагентом, відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не надано до матеріалів справи ані детального опису документів (із зазначенням реквізитів та підприємств-кеонтрагентів, яких ці документи стосувалися), отриманих під час перевірки від платника податків, ані акту про відмову від надання таких документів.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З акту перевірки вбачається, що акт про відмову від надання документів під час перевірки ТОВ "Укрспецкабель " не складався. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

З приводу тверджень відповідача про відсутність ТОВ «Торговий дім Електротест» та ТОВ «Лайкстарт» за місцезнаходженням колегія суддів зазначає, що належним доказом такого твердження в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 25).

Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів направлення вищевказаних повідомлень за формою N 18-ОПП та внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність ТОВ «Торговий дім Електротест» та ТОВ «Лайкстарт» за місцезнаходженням.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що факт знаходження ТОВ «Лайкстарт» за юридичною адресою : м.Київ, вул. Кіквідзе, 14-в засвідчено наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.124, 125), що співпадає з адресою, вказаних у договорах надання послугта виписаних підприємством податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім Електротест» на час проведення господарських операцій з позивачем по справі (вересень 2013 року) була адреса : м. Київ, вул.. Овруцька, 21, вказана у свідоцтві про реєстрацію юридичної особи, договорі поставки та податкових накладних, а не м. Київ, проспект Перемоги, 62-Б, як помилково зазначає відповідач в акті перевірки.

Отже, посилання відповідача на незнаходження ТОВ «Торговий дім Електротест» за адресою : м. Київ, проспект Перемоги, 62-Б, не є свідченням відсутності останнього за юридичною адресою та безтоварності господарських операцій з позивачем по справі.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Торговий дім Електротест» та ТОВ «Лайкстарт» повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, а результати даних господарських операцій безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами відповідач дійшов, виходячи з даних актів ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ "ЛАЙКСТАРТ" №2169/26-55-22-09/38649640 від 31.07.2014р. щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за квітень, травень та червень 2014р. та ТОВ "Торговий дім Електротест" №1816/26-59-22-01/33193811 від 08.08.2014р. з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Транс логістика" за період 01.09.2013року по 30.09.2013року.

Однак, слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки, акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2169/26-55-22-09/38649640 від 31.07.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лайкстарт» та №1816/26-59-22-01/33193811 від 08.08.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім Електротест", на які посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Укрспецкабель», не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Згідно з п. 6 Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Укрспецкабель», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-субпідрядників, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та формування витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за результатами реальних господарських операцій із контрагентами ТОВ «Торговий дім Електротест» та ТОВ «Лайкстарт».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.05.2015 року №0001292205, яким ТОВ «Укрспецкабель» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 104166,25 грн., з яких за основним платежем - 83333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20833,25 грн., та №0001282205, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 93750,00 грн., з яких за основним платежем - 75000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18750 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2015р. по справі № 820/7342/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.10.2015 р.