Рішення

від 30.09.2015 по справі 569/6538/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/6538/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.

при секретарі: Прокопчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії,

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 звернувся з позовом до нотаріуса Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії. В обгрунтування позову з урахуванням заяви про уточнення позовної вимоги вказує, що 14 серпня 2009 року померла мати позивача ОСОБА_6 В день її смерті відкрилась спадщина у складі права власності на 2/3 частки у праві власності на житловий будинок та на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку по вул. Медичний (вул. Механізаторів),10 у м.Рівне. На свою спадщину мати позивача залишила заповіт від 22 вересня 1995 року, заповівши позивачу житловий будинок та сарай, іншому сину ОСОБА_7 -батьку відповідача гараж та літню кухню. Позивачем фактично була прийнята спадщина, оскільки до та на день відкриття спадщини проживав з мамою ОСОБА_6 02 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Державний нотаріус ОСОБА_3 роз'яснила позивачу що заповіт є недійсним і він написав заяву від 02 лютого 2010 року про відмову від спадкування за заповітом та прийняття спадщини за законом. Брат позивача ОСОБА_7 помер 19 лютого 2010 року заяву про прийняття спадщини подав син останнього ОСОБА_4 Згодом, позивач, взнавши, що заповіт мами є дійсним і що нотаріус вправі була та мала видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом звернувся до нотаріуса та запропонував вважати заяву від 02 лютого 2010 року недійсною, а нотаріус рекомендувала звернутися в судовому порядку. Рішенням Рівненського міського суду від 01 листопада 2012 року у задоволенні позову про визнання правочину - відмови позивача від прийняття спадщини за заповітом внаслідок його помилки було відмовлено та відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання заповіту недійсним. Відпали підстави для відмови позивача від спадщини за заповітом. 09 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса ОСОБА_3 із заявою про оформлення спадщини за заповітом. Листом-відповіддю від 15 листопада 2012 року нотаріус засвідчила, що до підписання позивачем заяви від 02 лютого 2010 року нею було роз'яснено підстави її написання. Оскільки нотаріус ОСОБА_3 не повідомила про своє рішення чи буде вона видавати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом 27 листопада 2012 року, а згодом і 25 січня 2013 року звертався з заявами про оформлення спадщини. Лише після письмової вимоги позивача від 09 лютого 2013 року винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, 12 лютого 2013 року нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Підставою відмови була заява позивача від 02 лютого 2010 року про відмову від спадщини та рішення суду від 01 листопада 2012 року. ОСОБА_1 просить визнати незаконною з 02 лютого 2010 року відмову нотаріуса Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії - видачі на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 від 22 вересня 1995 року на 2/3 частки у праві власності та на ? частки у праві власності на земельну ділянку під цим будинком по вул. Медичній, 10 у м. Рівне.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві та з урахуванням заяви про уточнення позовної вимоги просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що з ініціативи нотаріуса була оформлена заява позивачем про відмову від спадщини за заповітом. Із заповіту випливає можливість видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок. Вважає, що нотаріус ОСОБА_3 створювала умови для відмови у вчиненні нотаріальної дії, оскільки протягом тривалого часу відмовляла позивачу в оформленні права на спадщину за заповітом. Відмова нотаріуса є тривалим порушенням.

Державний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Подала суду заперечення на позовну заяву, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та розглядати справу без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю та недоведеністю. Суду пояснила, що позивач подав заяву про відмову від спадкування за заповітом. Вказана заява є дійсною. Рішеннями Рівненського міського суду від 16 січня 2013 року та 11 вересня 2013 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частку спадкового майна. Позивач вправі спадкувати майно по закону.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні не визнала повністю з підстав викладених в запереченнях просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5, представників відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_9 дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими представник позивача обгрунтовує свої вимоги та заперечення представників відповідача, нотаріуса ОСОБА_3 давши оцінку доказам, які мають значення для справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою від 12 лютого 2013 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_3 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_6, яка померла 14 серпня 2009 року.

22 вересня 1995 року ОСОБА_6 склала заповіт, який посвідчила державний нотаріус першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстром № 1-1840, за яким належний їй на праві приватної власності житловий будинок, що в м. Рівне по вул. Медичній,10 та сарай заповіла сину ОСОБА_1, а літню кухню та гараж сину ОСОБА_11.

14 серпня 2009 року ОСОБА_6 померла, що підтверджує запис акту про смерть № 1300 від 15 серпня 2009 року, зареєстрованого Відділом. реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції у свідоцтві про смерть 1-ГЮ № 080349

02 лютого 2010 року ОСОБА_1 подав до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадкування за заповітом і прийняття спадщини за законом, посвідченої нотаріусом ОСОБА_3 за реєстром № 96.

11 лютого 2010 року з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_11.

19 лютого 2010 року ОСОБА_11 помер, що підтверджує запис акту про смерть № 316 від 19 лютого 2010 року, зареєстрованого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції у свідоцтві про смерть 1-ГЮ № 092852. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_11 є його син ОСОБА_4, відповідач по справі, який 22 квітня 2010 року подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.

Рішенням Рівненського міського суду від 01 листопада 2012 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним - відмовлено за безпідставністю. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено за безпідставністю.

Рішенням суду від 01 листопада 2012 року встановлено,що доводи позивача про те, що при написанні заяви про відмову від спадкування за заповітом було вчинено під впливом помилки не відповідають дійсності, так як вбачається з пояснень державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори ОСОБА_3 під час написання 02 лютого 2010 року ОСОБА_1 вищевказаної заяви, останньому було роз'яснено правові наслідки таких дій відповідно до ст. 1275 ЦК України, роз'яснено ст. 229 ЦК України - правові наслідки правочину, який вчинений під впливом помилки.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК України. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання видачі нотаріусами свідоцтв про право на спадщину та винесення постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Згідно з п.1 ч.2 ст.49 Закону України «Про нотаріат» та п.1 глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Частиною четвертою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Підстави відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначені в ст. 49 Закону України "Про нотаріат" згідно вимог яких нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: - вчинення такої дії суперечить законодавству України; - не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; - дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; - є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; - з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; - правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; - особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; - в інших випадках, передбачених Законом України "Про нотаріат".

Відповідно до ст.49 Закону України "Про нотаріат" перелік підстав до відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальної дії є вичерпним і встановлюється Законом України "Про нотаріат".

Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Вимогу позивача визнати незаконною постанову нотаріуса з 02 лютого 2010 року суд вважає безпідставною, оскільки державний нотаріус не вчиняла нотаріальних дій стосовно відмови у спадкуванні позивачем майна після смерті ОСОБА_6 02 лютого 2010 року, а лише прийняла заяву позивача про відмову від спадкування за заповітом та засвідчила підпис останнього на вказаній заяві.

Оскаржувана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії винесена з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому підстав для визнання її незаконною та зобов'язання нотаріуса видати позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 не має. Крім того, рішенням Рівненського міського суду від 16 січня 2013 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третіх осіб ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, управління Держземагенства у м. Рівне про визначення часток на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року рішення міського суду від 16 січня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення за яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_6, яка померла 14 серпня 2009 року, на 1/3(одну третю) частку земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 5610100000:01:050:0082 наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована у м. Рівне по вул. Медична,10 і належала ОСОБА_6 на підставі державного акту серії ЯА №056429 виданого 23.06.2005 року на підставі рішення №950 ОСОБА_2 міської ради від 07.07.2004 року та знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою ВСС України від 30 квітня 2013 року рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року залишено без змін.

Рішенням Рівненського міського суду від 11 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 державна нотаріальна контора - задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_6, яка померла 14 серпня 2009 року, на 1/3 (одну третю) частку домоволодіння № 10 по вул. Медична в м. Рівне, що належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтв про право на спадщину та про право власності від 04 вересня 1985 року, виданих Першою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою, та знаходилося у спільній частковій власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16 грудня 2013 року рішення міського суду від 11 вересня 2013 року залишено без змін. Ухвалою ВСС України рішення Рівненського міського суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 16 грудня 2013 року залишено без змін.

Відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 зареєстровано 1/3 частки земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою м. Рівне, вул. Медична, будинок 10.

Позивач має право звернутися до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори і отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на належну йому частину майна після смерті - ОСОБА_6

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, та доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Представником позивача в судовому засідання не доведено та не підтверджено жодним доказом незаконність постанови державного нотаріуса Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_3від 12 лютого 2013 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Керуючись ст.ст. 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного нотаріуса Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії - відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду Л.Д. Рудика