Рішення

від 27.11.2015 по справі 569/6538/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Буцяка З.І.

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон про захист прав споживача, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон про захист прав споживача, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів задоволено.

Розірвано договір фінансового лізингу № 001901 від 22 січня 2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон та ОСОБА_1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон на користь ОСОБА_1 41 865,00 грн. комісії за організацію, 209 323,00 грн. авансового платежу та 12 559,50 грн. комісії за передачу, а всього - 263 749,50 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон на користь держави 2 637,49 грн. судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки судом не взято до уваги ту обставину, що позивач був ознайомлений з умовами договору лізингу, підписав його та самостійно обрав предмет лізингу згідно поданої заяви від 22 січня 2015 року.

Вважає безпідставним висновки суду про те, що відповідачем порушено зобов'язання щодо строку передачі позивачу предмету лізингу з підстав ч. 1 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг , оскільки саме позивачем порушені умови Договору щодо проведення одноразової оплати різниці вартості предмета лізингу у зв'язку із збільшенням його ціни, що сталою причиною неможливості подати замовлення на отримання предмета лізингу відповідно до п. 1.3. Договору.

Судом не було враховано, що відповідачем було рекомендованим листом надіслано повідомлення про зміну ціни лізингу в зв'язку із збільшенням вартості предмету лізингу, однак така вимога позивачем було проігнорована.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті невиконання відповідачем у передбачені договором строки умов договору щодо поставки замовленого позивачем предмета лізингу є істотним порушенням умов договору, що є підставою для розірвання договору та стягнення сплачених коштів.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Згідно з ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 січня 2015 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №001901, предметом якого є придбання та передача на умовах фінансового лізингу у користування транспортного засобу - автобуса Богдан А-092 (Е-3), вартістю 418 650,00 грн. При цьому лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно умов договору.

При укладанні договору фінансового лізингу, сторонами були обумовлені та підписані додатки №1 та №2 - графіки сплати першого та другого лізингового платежу відповідно, які одночасно містили інформацію щодо сплати комісії за організацію та передачу предмету лізингу, послуги з реєстрації, страхування тощо.

На виконання умов договору, 22 січня 2015 року позивачем було сплачено комісію за організацію в розмірі 41 865,00 грн., а 29 січня 2015 року додатково сплачено аванс в розмірі 209 325,00 грн. та 12 560,00 комісії за передачу предмету лізингу (а.с.19, 20).

За умовами п.5.1 договору, який підписаний сторонами, лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу у користування предмет лізингу, який передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 (дев'яноста) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу, тобто, фактично, відповідно до приписів ст. 808 Цивільного кодексу України має місце непрямий лізинг.

Проте, відповідач цих умов договору не виконав, у встановлені договором строки предмет лізингу лізингоодержувачу не передав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках та вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих

невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Отже, законодавством про фінансовий лізинг чітко передбачено порядок, умови та наслідки розірвання договорів фінансового лізингу лізингоодержувачами в односторонньому порядку, тобто законодавством передбачена можливість відмовитись від правочину в разі неналежного виконання лізингодавцем умов договору, а саме лише у разі затримки передачі товару в користування, в інших випадках сторони мають обов'язково керуватись умовами договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між сторонами спору було укладено в добровільній формі цивільно-правовий договір, який оформлено в належній формі з погодженням усіх його істотних умов у тому числі щодо прав та відповідальності сторін договору.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до п. 12.11 договору лізингу у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

За таких обставин, підстав для стягнення комісії за організацію даного договору в сумі 41 865 грн. немає.

Доводи апеляційної скарги проте, що позивач не сплатив різницю у вартості предмета лізингу та комісії за передачу предмета лізингу у зв'язку із збільшенням ціни предмета лізингу, а тому строки передачі предмета лізингу лізингоодержувачу передбачені п.5.1 Договору не наступили не заслуговують на увагу, оскільки позивач 22 та 29 січня 2015 р. сплатив в повному об'ємі авансовий платіж та комісію за організацію договору та передачу предмета лізингу в розмірах визначених у додатках №1, 2 Договору, а додаткова угода до даного договору щодо зміни лізингових платежів між сторонами не укладалась, акт коригування вартості предмета лізингу не підписувався, а також лізингодавець не скористувався своїм правом на розірвання даного Договору.

Разом з тим, висновок суду про те, що відповідач не подав суду доказів отримання позивачем повідомлення про зміну вартості предмета лізингу для укладення додаткової угоди не відповідає обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Згідно п.14.2 Договору фінансового лізингу сторони домовились, що необхідним і достатнім доказом надсилання один одному письмового повідомлення є поштова квитанція поштового відділення про прийняття рекомендованих листів на адресу другої сторони.

Такий доказ наявний в матеріалах справи на а.с.31,44, а тому такий висновок суду підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, так як вони не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість його рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ТзОВ Лізингова компанія Еталон задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року в частині стягнення 41 865,00 грн. комісії за організацію договору скасувати.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без зміни

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Суддя :