Постанова

від 01.10.2010 по справі 2а-664/10

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-664/10

Машівський районний суд Полтавської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2010 року. смт.Машвка.

Машівський районний суд Полтавської області в складі судді Косик С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

в с т а н о в и в :

У вересні 2010 року позивач звернулася до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Машівського районного суду від 22 лютого 2010 року відповідача було зобов'язано здійснити перерахунок її пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за 2009 рік, і такий перерахунок їй було здійснено. Однак з січня 2010 року по даний час пенсія знову нараховується і виплачується без врахування вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на її звернення про перерахунок пенсії відповідач відмовляє. У зв'язку з наведеним позивач просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат, а також зобов'язати відповідача здійснювати в подальшому нарахування та виплату надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не розповсюджується. У 2007р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою від 22 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення підвищення до пенсії «дитині війни» за період з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. У зв'язку з наведеним суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується ксерокопією пенсійного посвідчення серії АІV № 357735 від 27.11.2003 року (а.с.6), а тому вона відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Машвському районі Полтавської області вбачається, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст.1 Закону України № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 695 грн., з 01.04.2010 року по 01.07.2010 року - 706 гривень, 01.07.2010 року по 01.10.2010 року - 723 гривні.

Таким чином, за період з 01.01.2010р. по 31.08.2010 року необхідно було нараховувати та виплачувати позивачу: з 01.01.2010р по 208,50 грн. щомісячно (695 х 30%), з 01.04.2010р. по 211,80 грн.(706 х 30%), з 01.07.2010р. - по 216,9 грн. щомісячно (723 х 30%). Натомість згідно довідки відповідача, у 2010р. позивачу здійснювалися виплати в розмірах по 49, 80 грн. щомісячно ь(а.с.8).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Виходячи зі змісту Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем, і вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача.

Стосовно позовної вимоги про визнання відмови відповідача щодо виплати 30% підвищення до пенсії протиправною суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки як убачається з матеріалів справи та доводів сторін, позивач з відповідною заявою до відповідача не звертався.

Щодо захисту права позивача на отримання в майбутньому пенсії відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб на день фактичного виконання нарахування виплат, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування. Їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних або права та інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01 березня 2010р. по 31 серпня 2010р. з урахуванням виплат, здійснених за цей період.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в сумі 00 грн. 85 коп.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя :