Рішення

від 12.10.2015 по справі 734/2736/15-ц

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/801/15 Справа № 734/2736/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2015 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Бригинець М.М.,

при секретарі - Колоколуша Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

із позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007» у суд звернувся ОСОБА_1 Позивач позовні вимоги мотивує тим, що з 2011 року він працював в ТОВ «Кордон-2007» ЄДРПОУ 34761137. 18 березня 2014 року він був призваний на військову службу по мобілізації. 06 березня 2015 року він був демобілізований в запас. 07 березня 2015 року (на його думку вихідний день), всупереч приписів КЗпП України, Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указів Президента України та інших правових актів, його було звільнено до закінчення річного строку збереження місця роботи та посади (18 березня 2015 року). Про цьому, на день подачі заяви в суд йому не вручили копію наказу про звільнення і він не розписувався про отримання трудової книжки. Тому просить визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення; поновити його на роботі у ТОВ «Кордон-2007» на займаній раніше посаді; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 березня 2015 року та моральну шкоду в розмірі 2 436 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні з позовом не погодився і пояснив, що дійсно позивач ОСОБА_1 працював у ТОВ «Кордон-2007» з 2011 року по 07 березня 2015 року на посаді охоронця. 18 березня 2014 року останній був призваний на військову службу по мобілізації. Відповідно до ст. 119 КЗпП України на період військової служби за ОСОБА_1 зберігалось робоче місце та сплачувався середній заробіток. Відповідно до наказу військового комісара Козелецького РВК від 06 березня 2015 року № 22 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас і наступного дня повинен був приступити до роботи. Оскільки останній працює по графіку, тому субота та неділя для нього не є вихідними днями. Але відповідач не з'явився на робочому місці не тільки 07 березня 2015 року, а й на протязі наступних 10 днів, при цьому ніяких пояснень щодо своєї відсутності не надав. Про повторну мобілізацію позивача керівництву ТОВ «Кордон-2007» стало відомо з листа Козелецького РВК від 23 березня 2015 року № 990. Дії ОСОБА_1, а саме: відсутність на робочому місці з 07 березня 2015 року по 18 березня 2015 року без поважних причин підпадають під дію п. 4 ст. 40 КЗпП України. Але зважаючи на те, що ОСОБА_1 був демобілізований, та з метою зняття соціальної напруги серед осіб, призваних на військову службу по мобілізації підприємством було прийнято рішення не застосовувати до ОСОБА_1 п. 4 ст. 40 КЗпП України, а звільнити з роботи останнього за ст. 119 КЗпП України, про що був зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Тому просять відмовити у задоволенні позову та змінити підставу звільнення з роботи ОСОБА_1 з ст. 119 КЗпП України на п. 4 ст. 40 КЗпП України. При цьому, з наказом про звільнення позивача вони його не ознайомлювали, копію даного наказу не направляли йому до цього часу; а трудову книжку передали ОСОБА_1 через сторонніх осіб.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що за наказом № 14о-с від 02 жовтня 2011 року, виданим директором ТОВ «Кордон-2007», з 02 жовтня 2011 року позивач був прийнятий на посаду охоронця. Згідно витягу з наказу військового комісара Козелецького районного військового комісаріату від 18 березня 2014 року № 22 ОСОБА_1 був призваний на військову службу відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно ст. 119 КЗпП України за ОСОБА_1 було збережено місце роботи, а також нараховувався та виплачувався середній заробіток з 18 березня 2014 року. Відповідно до витягу із наказу військового комісара Козелецького районного військового комісаріату від 06 березня 2015 року № 22 ОСОБА_1 був звільнений із військової служби в запас з 06 березня 2015 року. Згідно ст. 119 КЗпП України (редакція статті станом на 06 березня 2015 року) за працівниками, призваними на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом в разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Тому 07 березня 2015 року ОСОБА_1 повинен був приступити до роботи.

Однак, в ст. 119 КЗпП України, за якою позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи, не зазначені підстави для звільнення з роботи. Підстави для звільнення з роботи передбачені в ст. ст. 36-39, 40-41 КЗпП України.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зміну статті звільнення позивача ОСОБА_1 на п. 4 ст. 40 КЗпП України, а саме за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суд вважає, що останнє задоволенні не підлягає, оскільки відповідачем не дотриманий порядок звільнення з роботи за вказаною статтею. Відповідачем не надано суду і в судовому засіданні не встановлено доказів про те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 07 березня 2015 року без поважних причин. Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення (догана, звільнення) власник або уповноваженим ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Однак, позивач ОСОБА_1 з наказом про звільнення до цього часу не ознайомлений; копію наказу про його звільнення відповідачем не направлена позивачу, а трудову книжку позивач ОСОБА_1 отримав від інших людей. Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу , може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів про законність звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі ст. 119 КЗпП України.

Згідно п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати наказ директора ТОВ «Кордон-2007» від 07 березня 2015 року № 5о/с про звільнення ОСОБА_1 охоронця, з 07 березня 2015 року за ст. 119 КЗпП України незаконним та скасувати його. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді охоронця у ТОВ «Кордон-2007» з 07 березня 2015 року. Виходячи з того, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 51,10 грн., тому із ТОВ «Кордон-2007» на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 07 березня 2015 року до 12 жовтня 2015 року в розмірі 11 242 грн. (51,10 грн. х 220 днів: 25 днів березня 2015 року, 30 днів квітня 2015 року, 31 день травня 2015 року, 30 днів червня 2015 року, 31 день липня 2015 року, 31 день серпня 2015 року, 30 днів вересня 2015 року і 12 днів жовтня 2015 року).

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України , суд приходить до висновку, що порушення законних прав позивача з вини відповідача внаслідок незаконного звільнення з роботи позивача, призвели до моральних страждань, погіршенню матеріального стану, нервових переживань. Позивачу була заподіяна моральна шкода, а тому з врахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступені вини відповідача та обставин справи, а також виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, суд вважає, що розмір морального відшкодування позивачу належить визначити в сумі 500 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. підлягає стягненню з ТОВ «Кордон-2007» у доход держави.

Керуючись ст.ст. 36-39, 40-41, 43, 119, 149, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 60, 61, 88, 209 , 212 , 213, 214 , 215 , 218 , 294 , 295 і 296 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди - з а д о в о л ь н и т и ч а с т к о в о.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007» від 07 березня 2015 року № 5 ос про звільнення ОСОБА_1 охоронця, з 07 березня 2015 року за ст. 119 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007», м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414 з 07 березня 2015 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007» м. Київ, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007» на користь ОСОБА_1 500 грн. в рахунок спричиненої моральної шкоди.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007», м. Київ із сум стягненої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 утримати необхідні збори та податки, перерахувати їх до бюджетів відповідних рівнів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон-2007» м. Київ у дохід держави грошові кошти в розмірі 487 (чотириста вісімдсят сім) грн. 20 копійок судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Козелецького районного суду ОСОБА_3