Постанова

від 02.02.2007 по справі 8/650ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/650ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.02.07                                                                                 Справа № 8/650ад.

Колегія суддів господарського суду Луганської області у скалді: головуючого –судді Середи А.П., членів колегії - суддів Ворожцова А.Г., Яреська Б.В.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Багіра, ЛТД”, місто Лисичанськ Луганської області,

до   1.Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області,

      2.Головне управління державного казначейства у Луганській області, місто Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області, -            

про спонукання виконати певні дії, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Ковальов В.І.  –адвокат, - довіреність №52 від 26.07.2006 року; Молчанова І.Є. –директор, - протокол №1 від 14.02.02 року, паспорт ЕМ №821090, вид. Лисичанським МВ УМВСУ в Луганській області 21.12.2000 року; Беспарточна Л.І., -  довіреність №53 від 26.07.06 року;

від  1-го відповідача –Жадан О.О. –старший державний податковий інспектор, - довіреність №157/10 від 10.01.07 року;

від 2-го відповідача – Колєснікова  С.Б. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №157/10 від 10.01.07 року; Костюк О.І. –головний спеціаліст, - довіреність №09-22/1-212-16 від 17.01.007 року;

від третьої особи – Дубасова О.М. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №52-01/26 від 05.01.07 року, -  

встановила:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           повернення на його користь з Державного бюджету перерахованої ним на користь Управління державного казначейства у Луганській області оплати за вугільні відходи (шламові хвости) у сумі 163250,00 грн., -  шляхом відновлення цієї суми коштів на його (позивача) розрахунковому рахунку №2600630140829 у „Приватбанку” міста Лисичанська, МФО 304416;

           стягнення з Державної податкової інспекції у місті Лисичанську на його користь  збитків у сумі 2000,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету;

          стягнення на його користь судових витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідно до вимог ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 12.09.06 року.

          12.09.06 року 2-й відповідач - Управління Державного казначейства України у Луганській області звернулося до суду з «Клопотанням про залучення відповідача»(вих. №09-25/298ю від 08.09.06 року), в якому просило суд залучити до участі у цій справі у якості належного другого відповідача територіальний підрозділ Держказначейства України в особі Відділення Державного казначейства у місті Лисичанську Луганської області.

          Ухвалою суду від 12.09.06 року таку заміну здійснено: до участі у справі в якості 2-го відповідача залучено Відділення Державного казначейства у місті Лисичанську Луганської області.

          06.10.06 року  позивачем до суду надано заперечення на відзив на позовну заяву ТОВ «Багіра, ЛТД»Управління Державного казначейства у Луганській області від 08.09.06 року №09-25/297ю  (вих. №б/н від 06.10.06 року), в якому позивач повторив свої позовні вимоги у тому вигляді, як їх викладено вище у цій постанові.

          Ухвалою суду від 06.10.06 року розгляд справи відкладено до 19.10.06 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          19.10.06 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог по адміністративній справі №8/650ад (вих. №б/н від 19.10.06 року), в якій він просить:

          зобов'язати  2-го відповідача у місячний термін повернути позивачу на його розрахунковий рахунок з Державного бюджету України перераховані позивачем в рахунок оплати за шламові хвости грошові кошти у сумі 163250,00 грн.;

          стягнути з 1-го відповідача –Державної податкової інспекції у місті Лисичанську на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра, ЛТД»збитки у сумі 2000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету.

          Ухвалою господарського суду від 19.10.06 року розгляд справи відкладено до 27.10.06 року –у зв'язку з необхідністю повторного витребування доказів, не наданих відповідними виконавцями згідно попередніх ухвал суду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 27.10.06 року розгляд справи (з огляду на її складність) доручено колегії суддів цього суду у складі: головуючого –судді Середи А.П. та членів колегії - суддів Ворожцова А.Г. та Палей О.С.

Згідно ухвали суду від 27.10.06 року розгляд справи відкладено до 01.12.06 року у зв'язку з невиконанням  прокуратурою міста Лисичанська Луганської області та прокуратурою Луганської області вимог про надання документів, необхідних для долучення до матеріалів справи та витребуваних  судом на підставі ухвал від 06.10.06 року та 19.10.06 року.

01.12.06 року розгляд справи відкладено до 14.12.06 року –у зв'язку з неприбуттям до судового засідання представників відповідачів та третьої особи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 14.12.06 року до складу колегії суддів внесено зміни: у зв'язку з наданням відпустки судді Палей О.С. її виведено із складу колегії суддів, а натомість  до її складу введено суддю Яреська Б.В.

На підставі ст.ст. 71 та 150 КАСУ розгляд справи відкладено з 14 грудня 2006 року до 16 січня 2007 року та з 16 січня 2007 року до 02 лютого 2007 року - у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати додаткові докази.

02 лютого 2007 року колегією суддів здійснено заміну неналежного 2-го відповідача –Відділення Державного казначейства  у місті Лисичанську Луганської області –на належного 2-го відповідача –Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, -  оскільки вищеназване Відділення держказначейства на підставі наказу Держказначейства України №343-к від 12.07.06 року та №191 від 01.08.06 року, а також наказу Управління Державного казначейства України у Луганській області №107 від 19.07.06 року «Про реорганізацію управління Державного казначейства у Луганській області»- втратило статус юридичної особи, з 29.11.06 року виключено з ЄДР, а тому не може бути стороною при вирішенні цього спору.

          Представники позивача у судовому засіданні повністю підтримали заявлений позов.

          Представник 1-го відповідача –Державної податкової інспекції у місті Лисичанську (далі – ДПІ, - 1-й відповідач)  позов не визнав, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду після скінчення строку позовної давності (заперечення на позовну заяву, - вих. №11390/10 від 02.10.06 року).

          2-й відповідач в особі Управління Державного казначейства України у Луганській області позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що  ТОВ «Багіра, ЛТД»втратило право на звернення до суду з позовом, оскільки пропустило строк позовної давності (ст. 257 Цивільного кодексу України) (пояснення на позовну заяву ТОВ «Багіра, ЛТД», - вих. №09-25/297ю від 08.09.06 року).

         Аналогічної позиції представник 2-го відповідача в особі Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі –ГУДК –2-й відповідач) додержувався в ході судового розгляду спору.

          Представник 2-го відповідача  в особі ВДК у м. Лисичанську, залучений до участі у справі  до вступу до неї ГУДК,  у своєму відзиві на позов  (вих. №02-25/989 від 24.10.06 року) також просив суд відмовити у задоволенні позову з тих же причин.

          Представник третьої особи –виконавчого комітету Лисичанської міської ради –надав до суду відзив на позовну заяву за №2570-01/16 від 14.09.06 року, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки «ТОВ «Багіра, ЛТД»внаслідок пропуску строку позовної давності втратило право на звернення до суду щодо стягнення грошових коштів у сумі 163250,00 грн.».

          Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла наступного.

          І.1. 21.07.1995 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області  в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю  «ТРИТОН ЛТД»(далі –ТОВ «ТРИТОН ЛТД»), ідентифікаційний код 23261890.

          08.10.1997року тим же виконавчим комітетом ТОВ «ТРИТОН ЛТД»перереєстроване у  Повне товариство «Молчанова, Сохікян та По «Багіра», ідентифікаційний код 23261890, реєстраційний запис №311.

          Згідно пункту 3.1 Установчого договору про створення Повного товариства «Молчанова, Сохікян та По «Багіра, ЛТД», воно створене  шляхом перереєстрації ТОВ «ТРИТОН ЛТД»та є його правонаступником.

           15.02.2002 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Багіра ЛТД»(далі –ТОВ «Багіра ЛТД», - позивач), ідентифікаційний код 23261890, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим вчинено реєстраційний запис №13811200000000535.

          ТОВ «Багіра, ЛТД»є правонаступником  Повного товариства «Молчанова, Сохікян та По «Багіра», ідентифікаційний код 23261890, що підтверджується пунктом 1.1 Статуту ТОВ «Багіра, ЛТД».

          Дані про державну реєстрацію ТОВ «Багіра, ЛТД»та його попередників внесені до ЄДРПОУ, що підтверджується відповідними довідками  Луганського обласного управління статистики, доданими до матеріалів справи.

          1.1.Згідно матеріалам справи, ТОВ «Багіра, ЛТД»зареєстроване в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість (далі –ПДВ).

          ІІ.1.  14 листопада 2001 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради прийнято рішення №741 «Про визнання  безхазяйними шламових хвостів».

Згідно цьому рішенню («в порядку виключення з правил») було визнано безхазяйними шламові хвости у кількості 200 тис. тонн, які не числяться на балансі ДВАТ «Шахта «Привольнянська»ДХК «Лисичанськвугілля»(пункт 1 рішення).

Лисичанському головному відділу податкової міліції (далі –Лисичанський ГВПМ) доручено звернути ці шламові хвости  у доход державного бюджету відповідно до чинного законодавства (п. 2).

           2.На виконання цього рішення між Лисичанським ГВПМ, - з одного боку, - та ТОВ «Багіра, ЛТД», - з іншого боку, - укладено договори:

          №01/31 від 31.01.2000 року;

          №б/н від 01.02.2001 року;

          №б/н від 04.01.2002 року;

          №б/н від 01.02.2002 року;

          №б/н від 22.08.2002 року  

          та №б/н від 01.02.2003 року, -

згідно яким Лисичанський ГВПМ, в подальшому поіменований як Державна податкова інспекція (ДПІ), - з одного боку, -  та  Повне Товариство «Молчанова, Сохікян та По «Багіра ЛТД», в подальшому поіменоване як Торгова організація, - з іншого боку, - домовилися про те, що ДПІ передає, а Торгова організація –приймає для реалізації майно, «яке облікується ДПІ»(пункт 1 договору).

          Прийняття майна Торговою організацією здійснюється  у місці її знаходження по предметно, згідно акту опису та оцінки ДПІ (п.2).

          З моменту прийняття майна представником  Торгової організації  відповідальність за його цілісність та збереження покладається на неї (п. 3).

          Затрати по експертизі сплачуються ДПІ (п.4).

          З метою покриття затрат, пов'язаних з прийманням, перевезенням, охороною та реалізацією майна, прийнятого від ДПІ для реалізації, торгова організація отримує на свою користь  комісійну винагороду у розмірі 0 (нуль) % від суми, отриманої від реалізації майна (п.9).

          Розрахунки з ДПІ за прийняте для реалізації майно здійснюється Торговою організацією не пізніше 10-ти днів  з дня реалізації шляхом перерахування відповідних сум  у доход держави (п.10).

          Термін дії договору та порядок його пролонгації врегульовано пунктом 11 договору.    

          Договори не містять будь-яких посилань на чинне законодавство України.

          2.1.Позивач пояснив, що на вимогу ДПІ спрямував на її адресу усі примірники договорів, які мав у своєму розпорядженні, - на підтвердження чого надав супровідний лист  (вих. №140 від 22.12.05 року), з відміткою ДПІ у місті Лисичанську про отримання цих документів (вх. №15934/3 від 23.12.05 року).

          Однак ДПІ вказані договори на вимогу суду не надала, пославшись на те, що вони вилучені в ході провадження досудового слідства по кримінальній справі, про яку буде сказано нижче у цій постанові.

          3.Згідно доданому до матеріалів справи «Звіту про експертну оцінку  майна –відходів вуглезбагачення (шламових хвостів), які знаходяться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, ДВАТ «Шахта «Привольнянська»ДХК «Лисичанськвугілля»», - він (Звіт) містить у собі «Висновок експерта про вартість об'єкта експертної оцінки».

          Експертним шляхом встановлено, що вартість однієї тонни вугільних відходів («шламових хвостів») становить 4,51 грн., а вага –200.000 тонн.

          4.ДПІ у місті Лисичанську своїм листом №3839/9-26 від 12.12.2002 року звернулася до ТОВ «Багіра, ЛТД»з проханням –здійснити на користь  ТОВ «Добробут-Плюс»  оплату вартості   експертної оцінки шламових хвостів, оскільки ТОВ «Добробут-Плюс», у свою чергу, сплатило на користь  Повного Товариства  «Гудвілл»(далі –ПТ «Гудвілл») цю суму грошових коштів.

          Лист не містить будь-яких зобов'язань ДПІ щодо способу, підстав, суб'єкта та строку відшкодування у подальшому цієї суми  коштів  на користь ТОВ «Багіра, ЛТД».

          Платіжним дорученням №1570 від13.12.2002 року ТОВ «Багіра, ЛТД»сплатило на користь ПТ «Гудвілл»2000,00 грн. «за експертну оцінку  ПТ «Гудвілл», згідно договору №01/31 від 31.01.2000 року», - однак до матеріалів позову ТОВ «Багіра, ЛТД»вказаний договір не надала, як не надала  до суду і  будь-які дані про сторони, які його уклали, предмет, умови  та зміст договору.

5.Оскільки позивач стверджує, що ДПІ з моменту укладення вищезгаданих договорів і до цього часу фактично  НЕ БУЛО передано ТОВ «Багіра, ЛТД» жодної тонни вугільних відходів («шламових хвостів») для реалізації, -  колегією суддів здійснено перевірку цих доводів, в результаті встановлено наступне.

5.1. 30 квітня 2003 року між представниками ДПІ та ТОВ «Багіра, ЛТД»складено Акт опису і оцінки №3/02/03 г., - згідно якому на користь ТОВ «Багіра, ЛТД»на підставі рішення виконкому Лисичанської міськради від 14.11.01 року №741 передано  2900,97 тонни шламових хвостів   по ціні 4,51 грн. за 1 тонну на загальну суму 13083,35  грн.

В акті мається підпис директора ТОВ «Багіра, ЛТД»Молчанової  І.Є. про прийняття цього майна для реалізації.

5.2.  30 квітня 2003 року між представниками ДПІ та ТОВ «Багіра, ЛТД»складено Акт опису і оцінник №3а/02/03 г., - згідно якому на користь ТОВ «Багіра, ЛТД»на підставі рішення виконкому Лисичанської міськради від 14.11.01 року №741 передано  32871,4 тонни шламових хвостів   по ціні 4,51 грн. за 1 тонну на загальну суму 148250 грн.

В акті мається підпис директора ТОВ «Багіра, ЛТД»Молчанової  І.Є. про прийняття цього майна для реалізації.

Таким чином, всього згідно названим двом актам ДПІ на користь ТОВ «Багіра, ЛТД»передано 35772,37 тонни вугільних відходів (шламових хвостів) на загальну суму 161333,35 грн.

5.3.Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, у тому числі і директор Молчанова І.Є., фактично вони не отримали жодної тонни шламових хвостів.

На підтвердження цього доводу ними надано до суду доказ, а саме:

лист ВП «Шахта «Привольнянська»№24/712 від 19.05.06 року, - згідно якому з 2001 року до цього часу відвантаження вугільних відходів (шламових хвостів) на адресу ТОВ «Багіра, ЛТД»не здійснювалося;

аудиторський висновок фірми «Щит-40»від 28.04.06 року, згідно якому підтверджено, що «господарські операції (надходження та вибуття) з безхазяйним майном (шламовими хвостами) за період з 01 жовтня 2001 року по 28 квітня 2006 року по бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра ЛТД»не відображалися».

Відповідачами та третьої особою не надано до суду жодного доказу, який би спростовував твердження позивача про неотримання ним від ДПІ шламових хвостів для наступної реалізації в якості безхазяйного майна.

6.В той же час позивачем надано докази того, що ним здійснено  попередню оплату вартості фактично НЕ переданого йому майна у сумі 163250,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№884 від 29.10.01 року на суму 18000,00 грн.;

№1021 від 29.11.01 року на суму 45000,00 грн.;

№1148 від 28.12.01 року на суму 9000,00 грн.;

№96 від 31.01.02 року на суму 11000,00 грн.;

№302 від 28.03.02 року на суму 20000,00 грн.;

№368 від 08.05.02 року на суму 6000,00 грн.;

№369 від 10.05.02 року на суму 4000,00 грн.;

№683 від 27.06.02 року на суму 7500,00 грн.;

№971 від 23.08.02 року на суму 4500,00 грн.;

№1342 від 29.10.02 року на суму 1000,00 грн.;

№89 від 23.01.03 року на суму 3000,00 грн.;

№232 від 28.02.03 року на суму 3000,00 грн.;

№319 від 20.03.03 року на суму 5000,00 грн.;

№353 від 26.03.03 року на суму 5000,00 грн.;

№439 від 11.04.03 року на суму 5000,00 грн.;

№517 від 25.01.03 року на суму 1250,00 грн..;

№697 від 28.05.03 року на суму 14000,00 грн.;

№702 від 30.05.03 року на суму 1000,00 грн., -

а всього на суму 163250,00 грн.

У кожному платіжному дорученні в якості призначення платежу вказано: «за безгосподарне майно згідно договору № від», - з посиланням на конкретні, згадані вище у цій постанові, договори.

Отримувачем платежу у кожному випадку вказано «Управління Державного казначейства у місті Лисичанську».

Позивач у такий спосіб документально довів, що ним виконано умови укладених договорів, хоча майно, яке інша сторона за договором повинна була йому передати, фактично він не отримав.

6.1.Судом звернуто увагу на ту обставину, що, незважаючи на те, що акти опису  та оцінки майна складені 30.04.03 року, - грошові кошти у сумі 148250,00 грн. УЖЕ БУЛИ перераховані позивачем  на користь Державного бюджету (163250,00 грн. –15000,00 грн., сплачені 28 та 30 травня 2003 року, - тобто уже після підписання вищезгаданих актів).  

6.2. ДПІ у місті Лисичанську було відомо про перерахування ТОВ «Багіра, ЛТД»спірної суми коштів до Державного бюджету до фактичної передачі Товариству предмету договору (лист ДПІ від 25.01.06 року вих. №761/24-09).

          7.Відділення Державного казначейства у місті Лисичанську на вимогу суду надало докази, згідно яким  грошові кошти у вищевказаній сумі надійшли до Державного бюджету:

 два відзиви на ухвалу суду від 19.10.06 року по справі №8/650ад (вих. №02-25/989 від 24.10.06 року, - до яких додані витяги з виписок по рахунку №31110119800051).

7.1.Позивачем також надано до матеріалів справи адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Багіра, ЛТД»лист ВДК у місті Лисичанську вих. №02-06/1005 від 25.10.06 року, згідно якому грошові кошти у сумі 163250,00 грн. за безхазяйне майно дійсно надійшли на рахунок ВДК та зараховані до Державного бюджету.

Отже, позивач належним чином документально довів суду факт:

сплати ним на користь Державного бюджету України грошових коштів у сумі 163250,00 грн. –за наче б то реалізоване ним безхазяйне майно -  35772,37 тонни вугільних відходів (шламових хвостів);

неотримання ним від ДПІ у місті Лисичанську для наступної реалізації вказаної кількості вугільних відходів (шламових хвостів), - як то було передбачено вищезгаданими договорами на реалізацію безхазяйного майна, укладеного між ДПІ та позивачем.

ІІІ.1. З наявних у справі доказів видно, що 28.05.03 року за вих. №9/28-03 прокурором міста Лисичанська Луганської області на адресу виконкому Лисичанської міськради внесено протест на вищезгадане рішення виконкому від 14.11.01 року №741.

Рішенням від 24.06.03 року за №448/1 виконавчий комітет скасував своє рішення від 14.11.01 року за №741 «Про визнання безхазяйними шламових хвостів», про що повідомив прокурора (вих. №1111-01/14 від 27.06.03 року), задовольнивши у такий спосіб протест прокурора..

В той же час ТОВ «Багіра, ЛТД»виконкомом, прокурором та ДПІ у місті Лисичанську про скасування рішення виконкому від 14.11.01 року №741 –повідомлено не було, що підтверджується:

листом виконкому Лисичанської міськради від 18.10.06 року вих. №3021-01/16;

листом Лисичанського ГВПМ від 04.10.04 року вих. №4940/9-26 за підписом начальника  головного відділу податкової міліції ДПІ у місті Лисичанську Проскурякова Д.А., у якому він, на запит ТОВ «Багіра, ЛТД»від 09.09.04 року вих. №210, стверджує (ЗА СТАНОМ НА 04.10.04 року, -  коли рішення Лисичанського міськвиконкому ВЖЕ БУЛО СКАСОВАНЕ більше, ніж 1 рік і майже 4 міс. тому назад, - тобто ще 24.06.03 року!) про те, що,  хоча прокурор міста Лисичанська і вніс протест на спірне рішення №741 від 14.11.01 року, але ВОНО ЗАЛИШИЛОСЯ ЧИННИМ, а ТОВ «Багіра, ЛТД»набула права власності на 35772,37 тонни шламових хвостів, реалізованих ДПІ у м. Лисичанську».

          2.Враховуючи вищенаведені докази, суд погоджується з тим, що позивач –ТОВ «Багіра, ЛТД»правомірно стверджує, що про порушення його прав на спірні шламові хвости дізнався не одразу після скасування виконавчим комітетом Лисичанської міськради рішення від 14.11.01 року №741 (тобто 24.06.03 року), а лише після того, як щодо працівників ГВПМ у місті Лисичанську було порушено кримінальну справу, - у зв'язку з проведення обшуку у офісі ТОВ «Багіра, ЛТД» та вилученням документів про реалізацію вищезгаданого безхазяйного майна –шламових хвостів.

          2.1.Факт порушення прокурором міста Лисичанська кримінальної справи №113/05/9103 від 23.09.05 року підтверджується наданими до справи на вимогу суду:

          постановою від 23.09.05 року - про порушення щодо працівників ГВПМ у м. Лисичанську кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 364 Кримінального кодексу України;

          протоколом виїмки та огляду документів від 05.12.05 року (в ході здійснення досудового слідства по цій кримінальній справі);

          постановою слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Луганської області від 07.07.06 року –про закриття провадження по справі.

          2.2.З наданих позивачем доказів видно, що перше його звернення до ДПІ з вимогою про повернення грошових коштів у спірній сумі мало місце 21.09.05 року, вих. №114, в якому він просить повернути йому сплачені ним грошові кошти у спірній сумі, оскільки ДПІ у місті Лисичанську йому для реалізації за станом на 21.09.05 року шламові хвости так і не були передані.

З урахуванням  вищевикладеного та досліджених доказів, колегія суддів вважає встановленим, що позивач дізнався про порушення свого права саме після порушення вищезгаданої кримінальної справи, - точніше –в процесі  здійснення досудового слідства по ній, - тобто не раніше 23 вересня 2005 року, - а значить, ним не порушено вимоги ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (ст. 257 Цивільного кодексу України) щодо строків позовної давності.

Ці докази спростовують твердження відповідачів та третьої особи по справі щодо того, що у задоволенні позову ТОВ «Багіра, ЛТД» належить відмовити у зв»язку з пропуском ним строку позовної давності для звернення до суду за захистом його порушеного права.

ІУ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши обставини справи та наявні у ній докази, колегія суддів вважає, що позов ПІДЛЯГАЄ задоволенню ЧАСТКОВО з наступних підстав.

           1.З наявних у справі доказів вбачається, що договори на реалізацію шламових хвостів  Повним товариством «Молчанова, Сохікян та По «Багіра ЛТД»та його правонаступником  ТОВ «Багіра, ЛТД»укладено в період з  31.01.2000 року  по 01.02.2003 року, - тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР (далі –ЦК УРСР).

          Правовідносини, які виникли у вказаний період, продовжують існувати до цього часу, - тобто після 01.01.04 року –дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі –ЦКУ).

          З урахуванням цієї обставини колегія суддів при вирішенні цього спору  керується нормами обох названих кодексів.

          2.З урахуванням того, що вид договорів, про які йдеться у цьому спорі, сторонами не визначено, колегія суддів,  проаналізувавши їх зміст, зокрема, пункт 9 кожного з них, дійшла висновку, що по даному спору мають місце договори комісії.

          2.1.Згідно частині 1 ст. 395 ЦК УРСР (ст. 1011 ЦКУ),

          за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду  укласти одну чи кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

          Майно, яке комісіонер отримав від комітента, є власністю останнього (ст.398 ЦК УРСР; ст. 1018 ЦКУ).

          Звідси виходить, що позивач ні за яких умов не міг стати власником спірних  шламових хвостів, - всупереч вищецитованим твердженням ДПІ.

          2.2.Прийняте на себе доручення комісіонер зобов'язаний  виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента (частина 1 ст. 399 ЦК УРСР; частина 1 ст. 1016 ЦКУ).

          Але з  наявних у справі доказів видно, що одна сторона за договором - ДПІ  (комітент) - у даному випадку порушила вимоги чинного законодавства та умови укладених договорів, а саме: фактично, реально не передала комісіонеру майно, яке підлягає наступній реалізації згідно укладеним договорам.

          Доказів, які б спростовували цей висновок, ДПІ до суду  не надано.

          Факт відмови позивача від договорів комісії місця не мав, - жодним доказом по справі це не доведено.

          2.3.Ані ЦК УРСР, ані нині чинний ЦКУ у відповідних главах, якими врегульовано договір комісії,  не передбачають відповідальності комітента за таке порушення, як непередача майна комісіонеру.

          Враховуючи викладене, а також  обставини справи, колегія суддів при вирішенні спору керується загальними засадами виконання зобов'язань.

          Так, згідно статті 151 ЦК УРСР (частини 1 та 2  ст.509 ЦКУ)

          в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь  іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші  та таке інше, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з договорів або інших підстав, перелічених у статті 4 цього Кодексу.

          Статтею 161 ЦК УРСР (ст.526 ЦКУ) передбачено, що

          зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону, акту планування, договору, а за відсутності таких вимог –відповідно до  вимог, які зазвичай ставляться.

          ЦК УРСР та ЦКУ не передбачають права  сторони за договором на односторонню відмову від виконання зобов'язань, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 162 ЦК УРСР; ст.525 ЦКУ).

          Наявність будь-яких  виняткових випадків (фактів, підстав) по вищезгаданих договорах  матеріалами справи не доведена.

          2.4.Як сказано у статті 203 ЦК УРСР (ст. 623 ЦКУ),

          у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредитору спричинені цим збитки.

          Під збитками розуміються витрати, здійснені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отриманий кредитором прибуток, який він отримав би у разі, коли зобов'язання було б виконане боржником.

          2.5.Підставою для відповідальності боржника є вина.

          Як сказано у ст. 209 ЦК УРСР (ст. 614 ЦКУ), -

          особа, яка не виконала зобов'язання або виконана його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності  вини (умислу чи необережності), крім випадків, передбачених законом чи договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання.

          1-м та 2-м відповідачами, а також третьою особою НЕ ДОВЕДЕНО відсутності їх та, перш за все, –ДПІ, вини у спричиненні збитків позивачу.

          Звідси колегія суддів дійшла висновку про те, що ДПІ у місті Лисичанську НЕ ДОВЕЛА того, що вона, отримавши від ТОВ «Багіра, ЛТД»грошові кошти в рахунок виконання укладених між ними договорів комісії, діяла як добросовісний набувач (ст. 147 ЦК УРСР; ст. 389 ЦКУ), - а тому держава, в інтересах якої  діяла ДПІ за вищезгаданими договорами, - повинна відшкодувати ТОВ «Багіра, ЛТД»усю суму грошових коштів, безпідставно отриманих за цими договорами, - тобто 163250,00 грн.

          З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що:

            наявними у справі доказами повністю доведено факт, що, укладаючи вищезгадані договори на реалізацію безхазяйного майна, ДПІ діяла від імені держави (ст. 137 ЦК УРСР, ст. 335 ЦКУ);

          грошові кошти у сумі 163250,00 грн. надійшли від позивача до Державного бюджету без достатніх підстав,

          з урахуванням обставин цієї справи немає підстав вважати ДПІ добросовісним набувачем грошових коштів (ст. 147 ЦУК УРСР, ст.389 ЦК України);

керуючись ст. ст. 6 ЦК УРСР (ст. ст. 16 та  386 ЦК України), -  колегія суддів вважає, що вони підлягають поверненню особі, яка їх сплатила на користь названого бюджету без достатніх підстав.

У.Що стосується вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача -  ДПІ у місті Лисичанську збитків у сумі 2000 грн.  -  коштів, сплачених ним  за здійснення експертної оцінки шламових хвостів як предмету вищезгаданих договорів  на реалізацію безхазяйного майна, -  колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не доведено факт спричинення йому цих збитків саме ДПІ у місті Лисичанську.

Таким чином,  відповідачі по справі, які є суб'єктами владних повноважень та заперечують проти позову, не виконали вимогу частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто не довели правомірність своїх дій, - з огляду на що, а також з урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів,  позов підлягає ЧАСТКОВОМУ задоволенню.

На користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету судові витрати у розмірі 3,36 грн. за сплату державного мита (2000 грн., у стягненні яких позивачу відмовлено, складають 1,2 % від суми позову, а тому державне мито, яке припадає на цю частину позову, складає 0,04 грн. від загальної суми позову; звідси 3,40 грн. –0,04 грн. = 3,36 грн.).

Що стосується повернення йому державного мита у розмірі 1649,14 грн. (1652,50 грн. – 3,36 грн.), сплаченого ним при зверненні до суду у розмірі, більшому, ніж встановлено законом, - роз'яснити позивачу, що відповідно до  частини 2 ст. 89 КАСУ судовий збір, сплачений у більшому, ніж встановлено законом, розмірі, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таке клопотання від позивача під час розгляду справи не надійшло.

На користь позивача підлягають поверненню 118,00 грн., сплачені ним за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки такі витрати не передбачені чинним КАСУ.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 137, 151, 161, 162, 203, 209, 395 Цивільного кодексу УРСР (ст.ст. 16, 335, 509, 525, 526,  610, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України), керуючись ст.ст. 158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

           1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра, ЛТД», ідентифікаційний код 23261890, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, просп. Леніна, 102 Луганської області, р/р 2600630140829 у «Промінвестбанку»міста Лисичанська, МФО 304416:

            основний борг у сумі 163250 (сто шістдесят три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. –оплату за безхазяйне майно у вигляді шламових хвостів;

            державне мито у сумі 3 (три) грн. 36 коп.

          3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Багіра, ЛТД», ідентифікаційний код 23261890, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, просп. Леніна, 102 Луганської області, р/р 2600630140829 у «Промінвестбанку»міста Лисичанська, МФО 304416, - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., сплачені ним за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки сплата таких витрат  не передбачена чинним Кодексом адміністративного судочинства України.

Підставою для повернення служить дана постанова, завірена гербовою печаткою суду.  

          Повернути  Товариству з обмеженою відповідальністю «Багіра, ЛТД», платіжне доручення № 316 від 16.08.2006.  на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

           4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін та третьої особи позивача у судовому засіданні 02.02.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 07.02.2007 року.

Колегія суддів:

Головуючий - суддя                                                                            А.П.Середа

Члени колегії –судді                                                               А.Г.Ворожцов

                                                                                                               Б.В.Яресько