Постанова

від 19.02.2007 по справі 12/748ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/748ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.02.07                                                                                 Справа № 12/748ад.

Колегія суддів у складі: Палей О.С. –головуючий, суддів –Рябцевої О.В. та Пономаренко Є.Ю.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Державного казначейства в Луганській області

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮІС ФАРМ", м.Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

Луганська митниця, м.Луганськ

про стягнення 51379 грн. 55 коп.

В присутності представників сторін

від заявника -Гришина Т.А., прокурор;

від позивача - Кильчинський Є.С. - гол.спец.-юрисконсульт, дов. № 09-27/31 від 09.01.07;

від 3-ї особи на стороні позивача, Яблоновська І.В.- нач.юр.від., дов. № 1-17/11188 від 12.12.06, Стороженко Л.А., нач.сектору від.митн. плат., дов. № 1-17/10646 від 27.11.06.;

від відповідача, Гуровська Л.С. - юрисконсульт, довіреність № б/н від 01.01.07,  Шатанько О.Г., пасп. ЕК № 120870 від 20.03.96.

          Суть спору: заступником прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Державного казначейства в Луганській області заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою  відповідальністю "ЮІС ФАРМ" несплаченого мита на товари, що ввозяться, при  митному оформленні товарів у сумі  51379 грн.55 коп.  

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

          Судом встановлено, що  Прокуратурою Луганської області проведено перевірку додержання Луганською митницею законодавства України з питань сплати ввізного мита та інших обов'язкових платежів при митному оформленні майна.

Перевіркою встановлено, що у червні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю „ ЮІС ФАРМ"( далі - ТОВ „ЮІС ФАРМ") одержало від іноземного інвестора - компанії  "Volaster Limited" (Никосия/Кипр), згідно контракту № VL/VBW-020 від 12.01.05 між фірмою "VBW Clima Ehgineering" (Польща/Гдиня) та компанією „ Volaster Limited (Никосия/Кипр) промислове обладнання( охолоджувач рідини, обладнання для кондиціювання повітря, відповідно до специфікації (додаток № 1 до вищевказаного контракту), як внесок до статутного фонду зазначеного товариства на загальну суму 513795,49 грн.

Вищевказане обладнання надійшло з Польщі та, згідно до вантажних митних декларацій ( далі - ВМД) № 702000001/5/005044 від 14.06.2005, № 702000001/5/005201   від   17.06.05,  №  702000001/5/005202   від   17.06.05, ввезено на територію України через Ягодинську митницю.

Відповідно до графи 47 (нарахування мита та митних зборів) та графи „В"(подробиці  розрахунків)  ВМД    №  702000001/5/005044  від   14.06.2005

- митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів( код платежу

010) складає 404,48 грн.;

          митний збір за перебування товарів та інших предметів під митним

контролем (код платежу 001) - 404,48 грн.;

- ввізне мито (код платежу 020) - 20224,10 гри.;

          податок на додану вартість(код платежу 028) - 40448,19 грн.;

          Відповідно до графи 47 (нарахування мита та митних зборів) та графі „В"(гюдробиці   розрахунків)   ВМД     №   702000001/5/005201   від   17.06.05/

            митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів( код платежу 010) складає 358,49 грн.;

            - ввізне мито (код платежу 020) - 17924,49 грн.

             податок на додану вартість(код платежу 028) - 35848,99 грн.

Відповідно до графи 47 (нарахування мита та митних зборів) та графі „В"(подробиці   розрахунків)   ВМД      №   702000001/5/005202   від   17.06.05/

            митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів( код платежу 010) складає 264,62 грн.;

           ввізне мито (код платежу 020) - 13230,96 грн.;

          податок на додану вартість(код платежу 028) - 26461,92 грн.;

          Прокурор, який  звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Державного казначейства в Луганській області, просить стягнути з ТОВ "ЮІС ФАРМ" несплачене мито на товари, що ввозяться при митному оформленні товару в с умі 51379 грн.55 коп. на користь позивача, та на  обґрунтування заявлених вимог посилається, передусім, на Закон  України "Про усунення  дискримінації в  оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених  з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17.02.2000 р. № 1457", статтею 2 якого передбачено, що підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне  виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного  і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

          Відповідач –ТОВ "ЮІС-ФАРМ" –проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що :

- спеціальною нормою ст.18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачено, що майно, яке ввозиться  в Україну, як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, звільняється від  обкладання митом;

- у відповідності з приписами чинного законодавства майно  від іноземного інвестора було зараховано на баланс підприємства, у зв'язку з чим видані ТОВ "ЮІС-ФОРМ" векселя, якими було відстрочено сплату ввізного мита, вважаються погашеними, про що митницею зроблено відмітку на примірниках векселів;

- на відповідача не  розповсюджувалося надання пільг з  оплати мита, згідно положень, скасованих Законом України "Про усунення  дискримінації в оподаткуванні суб"єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження".

Третя особа також не погоджується з заявленими за позовом вимогами, посилаючись на те, що звільнення ТОВ "ЮІС-ФАРМ" від сплати мита при митному оформленні майна, що було ввезено як внесок до статутного фонду, на підставі ст.18 Закону України від 19.03.96р. № 93/96-13Р "Про режим іноземного інвестування", є цілком правомірним.

Прокурор не погоджується з доводами відповідача та  митниці та вважає, що статтею18 Закону України № 93/96 встановлюються положення, які за своєю суттю мають для іноземних інвесторів пільговий характер.

Згідно висновків заявника, норма ст. 18 Закону № 93/96, з огляду на рішення Конституційного суду України від 29.01.02  № 1-РП/2002р., не повинна застосовуватися, оскільки положення частини 1 ст. 5 Закону № 1457 у взаємозв'язку з іншими положеннями  цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері митного регулювання та справлення податків підприємствам з іноземними інвестиціями.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У підставу доводів заявника покладено, перш за все, висновок Конституційного суду України, викладений у  Рішенні від 29.01.2002 № 1 РП/2002 по справі № 1-17/2002р. за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої Статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями).    

    Як було наголошено у конституційному поданні, складність розуміння та застосування окремих положень Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" призводить до різних підходів у вирішенні питань про надання пільг з оподаткування підприємствам, створеним за участю іноземних інвестицій, під час розгляду справ судами загальної юрисдикції.  

          В описовій частині Рішення зазначено, що результати аналізу судових рішень, які надано Конституційному Суду ' України, засвідчують, що й після набуття чинності Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" окремі суди приймали рішення про підтвердження пільг, які було надано на підставі скасованих цим Законом нормативно-правових актів. Обґрунтовуючи такі рішення, суди посилались на положення статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інших законів, а також міжнародних договорів України з питань захисту інвестицій.

Рішення з аналогічних питань інших судів грунтувались на протилежному підході - у їх основу покладено положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", які встановлюють національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) для підприємств з іноземними інвестиціями.

У резолютивній частині Рішення Конституційного суду України від 29.01.2002р. зазначено, що з  дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації  в  оподаткуванні  суб'єктів підприємницької  діяльності,  створених  з  використанням майна та коштів вітчизняного походження" спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею З цього Закону та статтею 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні  представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Аналіз правової ситуації по даному спору та встановлені судом фактичні обставини справи дозволяють дійти висновку, що заявник помилково застосовує до спірних правовідносин положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного погодження" від 17.02.2000р. з огляду на наступне.

За  своїм правовим змістом термін "дискримінація" означає –встановлення заборон, обмежень, чи пільг відносно окремих суб"єктів господарювання; надання окремим суб'єктам господарювання ( у даному випадку –створеним за участю іноземного інвестора) податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів  господарювання (без іноземних інвестицій) у тотожніх правовідносинах.

          Втім, вітчизняний суб'єкт господарювання, який створений без участі іноземного інвестора, не може бути суб'єктом аналогічної правової ситуації, оскільки її необхідними умовами є саме наявність іноземного інвестора та внесення ним інвестицій в статутний фонд підприємства. Ввезення суб"єктом господарювання, створеним за участю вітчизняних засновників, будь-якого майна через митну територію України є звичайною імпортною, зовнішньо-економічною операцією, до якої застосовується загальний правовий режим оподаткування та митного регулювання.

          З Рішення Конституційного суду вбачається, що підставою для конституційного подання були саме питання надання гарантій захисту іноземних інвестицій шляхом звільнення від оподаткування товарів, що ввозилися підприємствами з іноземними інвестиціями,

а не майна як внеску до статутного фонду цих підприємств.

          Тобто мова йде про випадки, коли під виглядом застосування до підприємств з іноземними інвестиціями державних гарантій захисту інвестицій, передбачених законом України "Про іноземні інвестиції", ці підприємства звільнялися від сплати податків та мита за імпортними операціями, при цьому підприємства без іноземних інвестицій за такими ж операціями  імпорту товарів сплачували податки та збори на загальних умовах.

Конституційним судом України розмежовано механізм  надання гарантій захисту іноземних інвестицій та надання пільг підприємствам з іноземними інвестиціями при здійсненні господарської діяльності, втім, жодних застережень щодо застосування положень Закону України "Про режим іноземного інвестування" в Рішенні Конституційного суду не міститься.

Відповідно до діючої норми ст.18 вищевказаного закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення митного оформлення майна, ввезеного на територію України за ВМД від 14.06.05 та від 17.06.05 як внесок іноземного інвестора, ТОВ "БІС-ФАРМ" у сплату ввізного мита було надано  митниці прості векселі:

-          №6430400714181 від 14.06.05 на  суму 20224,10 грн.;

-          № 6430400714206 від 17.06.05 на суму 17924,49 грн.;

-          6430400714208 від 17.06.05 на суму 13230,96 грн.

У відповідності з приписами закону, Ленінською міжрайонною державною податковою

інспекцією у м.Луганську на зворотніх сторонах векселів здійснено напис про зарахування ввезеного майна на баланс підприємства, у зв"язку з чим видані  ТОВ "ЮІС ФАРМ" прості векселі на суму мита вважаються погашеними.

          З моменту зарахування на баланс імпортного обладнання, яке знаходиться на території підприємства за адресою: м.Луганськ, вул. Руднєва,121 а, ТОВ"ЮІС ФАРМ" відчуження його не здійснювало. Зазначене заявником та позивачем не досліджувалося та не спростовано.

Суд також не погоджується з доводами заявника щодо надання відповідачеві за операцією ввезення на митну територію України імпортного обладнання пільги, як такової.

Відповідно до ст. 302 Митного Кодексу України тарифні пільги (тарифні преференції) – це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньо-економічної політики  на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через  митний кордон України, як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних  квотна ввезення товарів.

Відповідно до порядку заповнення  графи 36 "Преференція" вантажної митної декларації, визначеного Інструкцією, затвердженою наказом Держмитслужби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованою в Мінюсті України 24.09.97 за № 443/2247, у цій графі зазначаються цифрові коди податкових пільг, передбачених чинним законодавством щодо товару, задекларованого в графі 31.

Законодавством визначений певний порядок формування цифрових кодів податкових пільг.

МММ - код пільги в обкладенні товару ввізним (вивізним) митом відповідно до Класифікатора пільг в обкладенні товарів ввізним митом (Класифікатора пільг в обкладенні товарів вивізним митом);

ААА   -   код   пільги   в   обкладенні   товарів   акцизним   збором   відповідно   до

Класифікатора пільг в обкладенні товарів акцизним збором;          

          ППП - код пільги в обкладенні товарів податком на додану вартість відповідно до Класифікатора пільг в обкладенні товарів податком на додану вартість. В інших випадках у графі проставляється «000/000/000».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що діючим законодавством України не передбачено будь-яких податкових пільг при ввезенні в Україну майна як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, та, відповідно, у Класифікаторі пільг в обкладенні товарів ввізним митом, Класифікаторі пільг в обкладенні товарів акцизним збором, Класифікаторі пільг в обкладенні товарів податком на додану вартість, затверджених наказом Держмитслужби України від 09.07.97 № 307, відсутні дані щодо цифрового коду пільги щодо вищезазначеного майна, в графі 36 «Преференція»вищезазначених ВМД зазначено «ооо/ооо/ооо».

Позивач при митному оформленні отриманого від інвестора обладнання за ВМД від 14.06.05 та 17.06.05, у графі 36 яких "преференція" зазначено 000/000/000, не користувався будь-якою пільгою, а отримав відстрочку сплати ввізного мита "під умовою", за настанням якої мито було погашено у передбачений законом спосіб.

Враховуючи все вищевикладене суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 160,163,167,186,254 КАС України, суд

постановив:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –23.02.07.

Судді                                                                             О.С.Палей

                                                                                      О.В.Рябцева

                                                                                      Є.Ю.Пономаренко

Помічник судді                                                      Є.С. Бубен