Постанова

від 27.02.2007 по справі 12/765ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/765ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.02.07                                                                                 Справа № 12/765ад.

Колегія суддів у складі: Палей О.С. –головуючий, суддів –Ворожцова А.Г. та Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у м.Брянка

до  Відкритого акціонерного товариства "Брянківський завод фільтрувального устаткування", м.Брянка

про звернення стягнення на активи на суму 68398 грн.11 коп.

В присутності представників сторін:

від позивача, Бабанакова І.О. - ст.держ.подат.інсп.,    

від відповідача, Кравченко І.Л.  

          Суть спору: заявлено вимогу  про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі  68398 грн.11 коп.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                                  в с т а н о в и в:

          ВАТ „Брянківській завод фільтрувального устаткування" зареєстрований виконавчим комітетом Брянківської міської Ради (внесено до реєстру запис від 02.08.1995 р. № 13851200000000050) і є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою Луганського обласного управління статистики.

Це підприємство зареєстровано як платник податків в державній податковій інспекції у м. Брянка.  Згідно з п.З ч.І ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно ст.17 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 „ Про податок доходів з фізичних осіб,  відповідач є відповідальним за нарахування , утримання та сплату ( перерахування ) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати.

На підставі ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509 податковим органом була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб,  (акт перевірки від 31.07.2006 р,№ 176/17/00222137).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пп.8.1.2 п. 8.1 ст.8 17 Закону України від 22.05.2003 р. № 889  "Про податок доходів з фізичних осіб" а саме: не перераховано податок з фізичних осіб за період з 01.07 .2003р. по ЗЇ.05.,2006 р. в сумі 68398,11грн.

          Відповідач до наступного часу не сплатив податок з доходів фізичних осіб до бюджету, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути заборгованість з неперерахованого до бюджету податку примусово.

          Відповідач відзивом № 01-04 від 15.01.2007 р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що :

          -стосовно відповідача 31.10.03 р. судом було порушено справу про банкрутство, у зв'язку з чим вимоги не заявлені у строк є погашеними;

          -на даний час боржника визнано банкрутом  та з 21.11.2006 р. триває процедура ліквідації, у зв'язку з чим вимоги, що  виникли протягом  здійснення процедур банкрутства мають бути заявлені саме в межах процедури ліквідації;

          -позивачем взагалі невірно визначена сума податку, що була утримана у джерела виплати та  підлягала перерахуванню до бюджету.

          Для визначення суми утриманого та неперерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку) судом було призначено двостороннє звірення розрахунків.

          Втім, сторони згоди щодо суми боргу не дійшли, а саме: за даними  позивача підлягає перерахуванню до бюджету 45218 грн.47 коп., за даними відповідача –15443 грн.63 коп.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як  на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню  з огляду на наступне.

          З представленого позивачем 15.01.07 розрахунку заявленого до стягнення боргу вбачається, що календарний період створення заборгованості в сумі 68398,11 грн. з жовтня 2003 р. по  травень 2006 р.

          Втім, із матеріалів справи вбачається, що 31.10.2003 р. господарським судом Луганської області  порушено справу № 10/208б про банкрутство ВАТ "Брянківський завод  фільтрувального устаткування".

          Відповідно до п.15 ст.11 Закону України "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст.14 Закону про банкрутство. Відповідно до п.1 цієї статті конкурсні кредитори  за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти  днів від  дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з  вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Правові наслідки недотримання вказаних вимог передбачені п.2 ст.14 Закону про банкрутство,  згідно якого вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення  строку, встановленого для їх подання , або на заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

          З представлених документів вбачається, що заборгованість з неперерахованого податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий у жовтні 2003 р. (залишок боргу в сумі 4336,48 грн.) мала бути заявлена позивачем в межах провадження у справі про банкрутство.

          Оскільки ці вимоги не увійшли до реєстру вимог  кредиторів, вони вважаються погашеними та правові підстави для її стягнення відсутні.

          22.02.2007 р. позивач надав акт звірення розрахунків по сплаті прибуткового податку та  таблицю фактичної сплати прибуткового податку, розмір заборгованості при цьому визначений податковим органом в сумі 45218 грн.47 коп. за період  з листопада 2003 р. по травень 2006 р.

          Як було вказано вище, відповідач вимоги визнає в сумі 15446,63 грн., але наполягає на тому, що  вони можуть бути заявлені тільки в межах ліквідпроцедури.

          Суд вважає зазначену  позицію відповідача помилковою.

          Дійсно, згідно частини 3 статті 25 Закону про банкрутство відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягають  опублікуванню ліквідатором в офіційному друкованому органі.

          З моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких  виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації) зобов'язані заявити їх ліквідатору та до  господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.

          Втім, зазначений порядок не  виключає можливості заявлення кредитором своїх вимог в позовному  провадженні, оскільки ніхто не може бути обмежений у реалізації конституційного права звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. У зв'язку з  викладеним суд розглядає заявлений позов за суттю.

          Оскільки податковий орган нормативно не обгрунтував представлений ним розрахунок суми боргу з прибуткового  податку, суд приймає рішення стосовно визначення суми податкового боргу згідно розрахунку відповідача, оскільки вважає його методологічно вірним.

          За даними відповідача за листопад та грудень 2003 р. нарахування з податку на доходи фізичних осіб відповідно склали 4660,95 грн. та 3923,56 грн., але за даними позивача нарахування за цей період складають відповідно 6966,27 грн. та 6731,09 грн., що більше на 5112,85 грн.. В той же час в пп.2.7.4. Акту «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства у ВАТ «БЗФУ», що був складений позивачем за період з 01.07.2003р по 30.03.2004р. на стор.26 зазначені перевірені позивачем суми нарахувань за ці періоди і вони відповідають сумам які   вказує   відповідач  за   цей   період  у акті  звіряння.   

          Таким чином суми нарахувань за листопад та грудень 2003 р. становлять відповідно 4660,95 грн. та 3923,56 грн.

Згідно платіжного доручення №8 від 07.12.2005р. відповідачем перераховано 22055,18 грн. на сплату податку з доходів фізичних осіб, в тому числі за період до 11/2003 р. -3963,50 грн., за період з 11/2003 р. по 08/2005 р. - 18091,68 грн. Ці суми були перераховані відповідно до сум заробітної плати, що була виплачена 07.12.2005р. Позивач всю суму 22055,18 грн. згідно платіжного доручення №8 від 07.12.2005р. зарахував на сплату податку за 08/2005 р.

          Таким чином, помилкове зарахування позивачем цієї суми у сплату податку з доходів фізичних осіб за невідповідні фактичним даним періоди призвело до спотворення даних, вказаних позивачем у акті звіряння, а саме:

за грудень 2003р. - сума боргу відповідача збільшена на 739,00 грн. за березень 2004р. - сума боргу відповідача збільшена на 2866,49 грн. за квітень 2004р. - сума боргу відповідача збільшена на 3190,40 грн. за липень 2004р. - сума боргу відповідача збільшена на 2188,47 грн. за серпень 2004р. - сума боргу відповідача збільшена на 2961,37 грн. за вересень 2004р. - сума боргу відповідача збільшена на 2423,65 грн. за жовтень 2004р. - сума боргу відповідача збільшена на 2500,63 грн. за листопад 2004р. - сума боргу відповідача збільшена на 1221,44 грн. за серпень 2005р. - сума переплати пошлімо склала 18411,63 грн.

Позивачем  безпідставно не зарахована до оплати за 06/2004р. сума 66,04 грн. згідно платіжного доручення 220 від 05.07.2004 р. та зарахована сума за платіжним дорученням №353 від 12.10.2004р. менш на 652,00 грн., що призвело до збільшення боргу за 06/2004р. на 652,00 грн.

Сума 7653,33 грн. перерахована відповідачем згідно платіжного доручення №26 від 13.01.2006р. в погашення заборгованості за період до 09/2005р. позивачем зарахована на сплату податку за 10/2005 р., що призвело до помилкового утворення за даними позивача переплати за 10/2005р. на суму 7046,81грн. та збільшення боргу відповідно:

за листопад 2004р. - на 1502,87 грн за грудень 2004р. - на 1917,26 грн за січень 2005р. - на .775,38 грн за лютий 200,5 р. –на 1171,70 грн. за березень 2005 р. –на 2286,12 грн.

Позивачем безпідставно не зарахована сума 157,50 грн. за платіжним дорученням №296 від 06.10.2005р. в сплату податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2005р. Ця сума нарахована та сплачена відповідачем відповідно до договору з Луганським обласним центром зайнятості на перенавчання безробітних №30/03-349 від 31.05.2005р. Оплата витрат на заробітну плату робітникам відповідача була здійснена Луганським обласним центром зайнятості згідно виписки банку ВАТ «БЗФУ»від 28.09.2005р.

          За січень 2006 р. нарахування з податку на доходи фізичних  з урахуванням річного перерахунку за 2005 р. склало -52,66. Тобто з урахуванням нарахувань за січень 2006 р. переплата  за 2005 рік склала 52,66 грн. Позивач в акті звірення не враховує цю переплату, в той час як у позовних  вимогах самим позивачем була відображена ця сума. Ця помилка призвела до збільшення суми боргу відповідача за даними позивача в акті звіряння.

          Суд вважає помилковою позицію податкового органу щодо самостійної зміни  у платіжних документах на сплату податку з доходів фізичних осіб призначення платежу (щодо календарного періоду  оплати).

          Норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від  21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, який є спеціальним Законом з питань оподаткування та регламентує, поряд з іншим порядок погашення зобов'язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з обов'язкових платежів, стосовно погашення боргу з прибуткового податку з громадян  та з податку  на доходи  з фізичних осіб, позасудового порядку стягнення не передбачає.

          Втім, визначені Законом № 2181 процедури  надіслання податкових вимог (ст.6), права виникнення податкової застави (ст.8) адміністративного арешту активів (ст.10), тощо не розповсюджуються на заборгованість, яка є  предметом спору, оскільки вона не підпадає під визначення "податкове зобов'язання" та "податковий борг"  у розумінні Закону № 2181.

          Безпідставно також застосування  до спірних  правовідносин й приписів п.п.7.7. Закону № 2181 щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових  зобов'язань.

          Податок з доходів фізичних осіб взагалі не адмініструється, у зв'язку з чим відповідач, як податковий агент, мав право спрямовувати грошові кошти на погашення заборгованості з податку самостійно визначаючи календарний період, за який проводиться погашення боргу з неперерахованого податку, або  поточна сплата утриманого податку.

          На підставі вищевикладеного з відповідача підлягає  до стягнення заборгованість з утриманого податку з доходів фізичних осіб в сумі 15446 грн.63 коп., в решті заявлених вимог суд відмовляє.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          Керуючись ст.ст. 160,163,167,186,254 КАС України, суд          

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ВАТ "Брянківський завод фільтрувального устаткування", 94100, м.Брянка, с.Глибоке, код ЄДРПОУ 00222137 в доход бюджету заборгованість з податку з доходів фізичних осіб  в сумі 15446 грн.63 коп.

3.У задоволенні решти вимог  відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви  про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –03.03.2007р.

Судді                                                                        О.С.Палей

                                                                                    А.Г.Ворожцов

                                                                                    Є.Ю.Пономаренко

Помічник судді                                                           Є.С.Бубен

Надр. 3 прим.

1-          до справи

2-          позивачу

відповідачу