Рішення

від 24.11.2011 по справі 2-813/11

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 74-а, 52700, (05631) 3-19-85

Справа №2-813/2011р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючої судді Курочкіної О.М.

при секретарі Лукіній Л.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Гарант -Агро 4» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та за зустрічним позовом ТОВ «Гарант -Агро 4» до ОСОБА_4 про визнання факту вчинення правочину

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Гарант - Агро 4» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, а ТОВ «Гарант - Агро 4» до ОСОБА_4 зі зустрічним позовом про визнання факту вчинення правочину

В обгрунтування свого позову позивачка зазначила, що вона, ОСОБА_4, є власником двох земельних ділянок: розміром 4,910 га (пай №554), розташованої на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області кадастровий номер 1223885900-02-001-0554. що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії Я А №168427 та розміром 4,970 га (пай №553). розташованої на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області кадастровий номер 1223885900-02-001-0553. що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії Ш-ДГІ №058763.

20.01.2005року між нею та відповідачем було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки розміром 4,970 га (пай №553) строком на 5 років.

01.04.2006року між нею та відповідачем було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки розміром 4,910 га (пай №554). 16.11.2009 року цей договір було розірвано за спільною згодою сторін, про що було укладено угоду про розірвання договору оренди, зареєстровану у Троїцькій сільській раді 15.01.2010 року за №361.

Однак відповідач до цього часу продовжує користуватися зазначеними земельними ділянками, здійснюючи на ній сільськогосподарські роботи.

Позивач зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогою припинити використання належних їй земельних ділянок, оскільки вона має намір самостійно їх використовувати та обробляти, однак відповідач відповів їй відмовою, мотивуючи тим, що між ними 08.06.2010 року нібито було укладено нові договори оренди земельних ділянок строком на 7 років. Однак жодних договорів з відповідачем щодо оренди земельних ділянок вона не укладала і наміру укладати не мала, про що свідчать на її погляд її звернення до прокурора Петропавлівського району від 07.06 2011 року, заява до Троїцької сільської ради від 15.11.2010 року, заяви до відділу Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 30.05.2011 року та 08.06.2011 року, лист до відповідача від 15.11.2010 року

На її звернення відділ Держкомзему у Петропавлівському районі Дніпропетровської області листом №7/10-2036 від 08.07.2011 року відповів, що ним не здійснювалася державна реєстрація договорів оренди на належні позивачці земельні ділянки, укладених між нею та відповідачем. Також у довідці про правовий статус

земельної ділянки зазначено, що станом на 01.03.2010 року інформація в Державному реєстрі земель про наявність чинних договорів оренди на земельні ділянки кадастрові номери 1223885900-02-001-0553 та 1223885900-02-001-0554 відсутня.

Оскільки відповідач постійно та безперервно до цього часу продовжує здійснювати на належних їй земельних ділянках сільськогосподарські роботи, що призводить, по- перше, до погіршення якості землі, по-друге, створює перешкоди її користуванню зазначеними ділянками, вважає дії відповідача незаконними.

Відповідач в свою чергу звернувся зі зустрічними вимогами визнати факт вчинення правочину, тобто підписання сторонами договорів, в обґрунтування зазначивши, що вважає наведені відповідачем юридичні факти, як підстави її позову, не відповідають дійсності.

Дійсно, 16.11.2009 року мало місце дострокове розірвання за згодою сторін договорів оренди земельної ділянки від 20.01.2005 року та 01.04.2006 року відповідно розміром 4,970 га. та 4,910 га..

Але, 08.06.2010 року сторонами було підписано два нових договори земельних ділянок відповідно розміром 4,970 га. та 4,910 га. терміном на 7 років, які згідно вимог ст.182 ЦК У та ст.ст.15, 18.20 ЗУ "Про оренду землі" передано третій особі по справі для державної реєстрації.

Відповідач вважає висновками відділу Держкомзему від 17.12.2010 року вказані договори оренди земельної ділянки визнано таким, що відповідають законодавству України і підлягають державній реєстрації.

Проте, своїми письмовими зверненнями до прокурора та інших інстанцій, відповідач фактично відмовилася від визнання факту вчинення правочинів і цим унеможливлює державну реєстрацію підписаних договорів оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні сторона позивача свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Позивачка зазначила, що вона договір оренди не підписувала, в конторі не була, збори орендар не скликав, вона бажає забрати землю і щоб її обробляли її діти.

Представник ОСОБА_4 С.1 зазначила, що її мати зверталась письмово усюди, що вона не мала наміру укладати договори, договори не підписувала, так як вони не дійшли спільної згоди до умов договору оренди. Зазначила також, що коли закінчився усний договір, ОСОБА_5 сказав, що є новий договір, з відповідачем були усні домовленості тільки щодо 2010 року.

Представник ОСОБА_1 підтвердила суду, що позов є негаторним, зазначила, що договірні відносини між сторонами відсутні, так як відповідно до ст.640 ЦК України в даному випадку договір оренди вважається укладеним тільки з моменту державної реєстрації, крім того не заперечує проти підпису на погляд представника не на договорі, а саме на окремому аркуші, не заперечує і проти того, що вимоги до письмової форми додержано. Представник зазначила, що позивач є власником, земельні ділянки засіяні неправомірно іншою особою, а позивачка сама бажає їх обробляти, вважає, що відповідно до положень ст..391 ЦПК України ніхто не має права створювати їй перешкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив, що даний позов є негаторним, зазначив, що вимоги позивача є майнового характеру, що предметом позову є земля і що судовий збір позивач повинна була сплатити відповідно до вартості землі.

Представник відповідача вважає, що вимоги позивачки не правомірні, договір оренди укладений в письмовій формі, підписаний сторонами і не зареєстрований належним чином тільки з вини позивачки, є відповідний висновок, що договір підлягає державній реєстрації. Вважає, що судом при відмові в клопотанні про призначення експертизи порушено право відповідача на захист, просить суд визнати факт підпису договорів оренди позивачкою відповідно до зустрічної вимоги, підписи позивачки є і на інших документах. Представник відповідача вважає, що вимоги позивачки суд має залишити без розгляду оскільки 08.06.2010 року був підписаний письмовий договір оренди, який тільки з вини позивачки не був належно зареєстрований.

Свідок ОСОБА_6. показав , що 3-4 рази в місяць буває у матері, йому відомо,

що договір укладений на 2005-2010 роки виконано до кінця, відомо що договір в 2010 році

мати не укладала, але він не впевнений, що мати обговорює з ним усі питання щодо своїх

дій .

Заслухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи суд вважає, що

позовні вимоги позивачки та зустрічний позов не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх

суб'єктів права власності.

Відповідно до ч. 2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати

можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з

вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою

про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Представник позивачки на захист її права посилається на ст. 391 ЦК України

згідно якої власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права

користування та розпорядження своїм майном.

Зазначений позов ОСОБА_7 є негаторним, і позивач має право на його

пред'явлення, коли протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати

право користування та розпорядження майном але у випадку відсутності договірних

відносин.

Між відповідачем та позивачем є спір про наявність зобов'язальних відносин, що

підтверджується матеріалами справи, а саме:договором оренди землі від 08.06.2010 року

на земельну ділянку 4.970 зі штампом відділу держкомзему, та висновокм щодо

можливості реєстрації зазначеного договору, акт передачі землі та договором оренди землі

від 08.06.2010 року на земельну ділянку 4.910 зі штампом відділу держкомзему, та

висновком щодо можливості реєстрації зазначеного договору, акт передачі землі.

Суд бере до уваги, що акт приймання-передачі земельної ділянки позивачем

відповідачу, відповідно вимогам ст. 17 Земельного кодексу України є фактом передачі

об'єкта оренди.

Суд критично ставиться до пояснень представника позивача про те, що між

сторонами відсутні договірні відносини, так як договір підписаний сторонами, земля

передана, процедура реєстрації розпочата про що свідчать матеріали справи.

Частина 1 ст.216 ЦК України передбачає, що у разі недійсності правочину кожна зі

сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання

цього правочину , а у разі неможливості завдані збитки.

Суд також критично ставиться до тверджень сторони відповідача щодо того, що

позов не є негаторним надаючи докази про факт укладання договірних відносин і

передачу землі.

Тож суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до

ТОВ «Гарант -Агро 4» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками не

підлягають задоволенню так як між сторонами є зобов'язальні відносини.

Суд погоджується з представником позивача, що вимога зустрічного позову ТОВ

«Гарант -Агро 4» визнати факт вчинення правочинів, а саме підписання позивачем і

відповідачем письмових договорів оренди земельних ділянок не підлягає задоволенню так

як зазначена вимога не передбачена цивільним законодавством в цілому і положеннями

про розгляд справ в окремому проваджені також.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб відповідно до ст.16

ЦК України.

Суд вважає, на підставі ст.ст. 79-88 ЦІЖ України у суду немає підстав вирішувати

питання про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.216, ст.386 ст. 391 ЦК України ,ст. 57-60,82, 79-

88, 212-215, ЦПК України суд,

ВИРІ Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Гарант -Агро 4» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Гарант -Агро 4» до ОСОБА_4 про визнання факту вчинення правочину відмовити.

Ухвалу про забезпечення доказів від 21.10.2011 року скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської

області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М.Курочкіна