Постанова

від 23.09.2015 по справі 810/3410/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року (11:41) м. Київ 810/3410/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СтарфортВ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю В«СтарфортВ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 6638/10/10-06-22-02 від 29.04.2015 про непогодження застосування процедури податкового компромісу;

- зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області повторно розглянути заяву про досягнення податкового компромісу в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що з метою досягнення податкового компромісу по податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2014 №0006322201 та №0006312201, щодо яких тривала процедура судового оскарження, ним 16.04.2015 була подана до контролюючого органу відповідна заява та 24.04.2015 було перераховано до бюджету 5% суми податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями - 38 454,80 грн., після чого податковий компроміс вважається досягнутим. Однак, спірним рішенням застосування процедури податкового компромісу було не погоджено контролюючим органом з огляду на те, що підставою для донарахування податкових зобов'язань були виявлені факти заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, у той час як відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених Наказом ДФС України від 17 січня 2015 року N 13, податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з ПДВ (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та з податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування). Позивач вважає вказану позицію відповідача протиправною, оскільки ним були дотримані всі умови, визначені підрозділом 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України в якості обов'язкових для досягнення податкового компромісу, а Методичні рекомендації не можуть встановлювати додаткові обмеження для реалізації платниками податків своїх прав на застосування процедури податкового компромісу. Крім того, позивач посилається на те, що чинним законодавством не передбачені повноваження контролюючого органу на прийняття рішення щодо погодження або непогодження процедури застосування податкового компромісу, оскільки можливість прийняття такого рішення визначена виключно Методичними рекомендаціями, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому є внутрішнім документом ДФС України, а не нормативно-правовим актом.

Відповідач у судовому засіданні усно прти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити спір по суті.

Заслухавши пояснення позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

У період з 28.05.2014 року по 03.06.2014 року, на підставі направлень від 28.05.2014р. №445, №446, №447, №448 виданих Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, ОСОБА_4 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту, ОСОБА_5 головнимдержавним ревізором-інспектором сектору контролю за валютними операціями у ЗЕД управління податкового аудиту, ОСОБА_6 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, ОСОБА_7 - головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20. пп.75.1.2 п.75.1 ст.75. пп.78.1.7 гі.78.1 ст.78 ПК та на підставі наказу Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 14р. №509 проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю В«СтарфортВ» з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 27.05.2014 р.

За результатами перевірки було складено Акт від 13.06.2014 №331/10-06-22-01/34361061 В«Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю В«СтарфортВ» (код за ЄДРПОУ 34361061) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 27.05.2014В» .

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:

- пп. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток на суму 387669 грн., в тому числі за 2-3 квартал 2011 року на суму 60973 грн., 2-4 квартал - 145552 грн., 2013 р. - 242117 грн.

- п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 381427грн, в тому числі за серпень 2011року на суму 21094 грн., вересень 2011 року- 31926 грн, жовтень 2011 року - 24514 грн, листопад 2011 року - 24517 грн, грудень 2011 року - 24517 грн., січень 2013 року - 41996 грн, лютий 2013 року 0 42396 грн, березень 2013 року - 33487 грн, квітень 2013 року -38120 грн, липень 2013 року - 98861 грн.

На підставі акта перевірки Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкове повідомлення-рішення №0006322201 від 27.06.2014 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 448 199 грн., в тому числі за основним платежем 387 669 грн. та за штрафними санкціями 60530 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0006312201 від 27.06.2014 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 476 784 грн., у тому числі за основним платежем 381427 грн. та за штрафними санкціями 95 357 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю В«СтарфортВ» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 у справі №810/4034/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позов був задоволений. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №0006322201 від 27.06.2014 р. та №0006312201 від 27.06.2014 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2015 вищевказані судові рішення були скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 позовну заяву було залишено без розгляду через її відкликання позивачем у зв'язку із застосуванням процедури податкового компромісу.

Так, матеріали справи свідчать, що під час судового оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень позивачем в порядку пункту 7 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України була подана до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області заява №16/04 від 16.04.2015 про намір досягнення податкового компромісу, яка була отримана контролюючим органом 16.04.2015, про що свідчить штамп в нижньому правому куті заяви.

В подальшому, як вбачається з квитанцій від 24.04.2015 №10 та №11, з метою досягнення податкового компромісу позивач перерахував до бюджету суму податку на додану вартість та суму податку на прибуток в загальному розмірі в розмірі 38 454,80 грн., що дорівнює 5% суми податкового зобов'язання, визначеного вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями №0006322201 від 27.06.2014 р. та №0006312201 від 27.06.2014 р.

Проте, рішенням Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №6638/10/10-06-22-02 від 29.04.2015 було не погоджено застосування процедури податкового компромісу.

Так, контролюючим органом зауважено, що відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених Наказом ДФС України від 17 січня 2015 року N 13, податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Враховуючи те, що перевіркою ТОВ «Старфорт» встановлено порушення, що призвели до заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, до ТОВ «Старфорт» неможливо застосувати податковий компроміс.

Не погодившись з правомірністю зазначеного рішення контролюючого органу, ТОВ «Старфорт» звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу визначені підрозділом 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 1 зазначеного Підрозділу податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку (пункт 3 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України).

Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження (пункт 5 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України).

Пунктом 7 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом (пункт 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України).

Матеріали справи свідчать, що позивачем застосована процедура податкового компромісу саме за пунктом 7 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України, оскільки щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях №0006322201 від 27.06.2014 р. та №0006312201 від 27.06.2014 р, тривала процедура судового оскарження.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як було зазначено вище, 24.04.2015 позивачем було сплачено суму податку на додану вартість та податку на прибуток в загальному розмірі 38 454,80 грн., що дорівнює 5% суми податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0006322201 від 27.06.2014 р. та №0006312201 від 27.06.2014 р, у зв'язку з чим податковий компроміс вважається досягнутим на підставі пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України.

Суд критично ставиться до тверджень контролюючого органу, викладених в спірному рішенні № 6638/10/10-06-22-02 від 29.04.2015, щодо неможливості застосування до позивача процедури податкового компромісу відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій, яким передбачено, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Так, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.3 зазначених Методичних рекомендацій вони не встановлюють нових норм права, а носять виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер щодо єдиного розуміння процедури застосування податкового компромісу.

Відповідно до пункту 3.12 Методичних рекомендацій досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом , та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

У разі встановлення фактів щодо невідповідності Заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом , приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Таким чином, Методичними рекомендаціями передбачено, що заява про компроміс та податкове зобов'язання, щодо якої її подано, має відповідати умовам податкового компромісу, передбаченим Податковим кодексом України, та лише у разі виявлення також невідповідності контролюючим органом приймається рішення щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Суд звертає увагу на те, що положеннями підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України не передбачено такої умови податкового компромісу щодо податкового зобов'язання з податку на прибуток як виявлення його заниження виключено внаслідок встановлення під час перевірки фактів завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Так, як зазначено вище, Податковим кодексом України встановлено, що податковий компроміс застосовується до сум занижених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

При цьому будь-які обмеження щодо підстав виникнення такого заниження Податковим кодексом України не закріплені, у зв'язку з чим додаткові обмеження не можуть бути встановлені вищевказаними Методичними рекомендаціями.

Таким чином, викладені в спірному рішенні твердження контролюючого органу про неможливість застосування позивачем податкового компромісу є безпідставними та такими, що не відповідають положенням Податкового кодексу України щодо умов застосування податкового компромісу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ані статтею 20, ані положеннями підрозділу 9-2 Розділу ХХ Податкового кодексу контролюючому органу не надано право на прийняття рішень щодо погодження або непогодження процедури застосування податкового компромісу, оскільки відповідно до вищевказаного пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Можливість прийняття контролюючим органом такого рішення передбачена лише розділом 3 Методичних рекомендацій, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є нормативно-правовим актом, який може породжувати права та обов'язки.

Так, пунктом 1 Указу Президента України В«Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої владиВ» від 03.10.1992 №493/92 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Пунктом 2 цього Указу передбачено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідний порядок визначений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з пунктами 2-5 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Таким чином, зазначені вище Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені Наказом ДФС України від 17 січня 2015 року N 13, носять лише рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер, не є нормативно-правовим актом, який породжує права та обов'язки, а тому не можуть визначати повноваження контролюючого органу на прийняття рішень, від яких залежить право платника податків на використання процедури податкового компромісу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Проте, оскаржуване рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 6638/10/10-06-22-02 від 29.04.2015 про непогодження застосування процедури податкового компромісу зазначеним вимогам не відповідає, що є підставою для визнання його протиправними та скасування, а отже - задоволення позовних вимог в цій частині.

У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області повторно розглянути заяву про досягнення податкового компромісу в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Звідси, враховуючи те, що вказані вище Методичні рекомендації не відносяться до категорії В«законодавствоВ» , суд не вбачає правових підстав для спонукання відповідача вчинити дії, передбачені цими рекомендаціями.

При цьому, суд зауважує, що передумовою задоволення позову про спонукання відповідача вчинити певні дії є або наявність нормативно-правового акта, яким передбачений обов'язок особи вчинити такі дії, від здійснення чого вона ухиляється, або факт об'єктивного порушення права позивача внаслідок невчинення таких дій, підтверджений належними доказами.

Наявність будь-якої з цих умов позивачем під час розгляду справи суду не доведена.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Вказане положення відповідає статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, за змістом вищенаведених статей КАС України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Проте, під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем був досягнутий податковий компроміс 24.04.2015 на підставі пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України - після сплати 5% від суми податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, які перебували в процедурі судового оскарження, що не потребує прийняття контролюючим органом будь-якого додаткового рішення з цього питання.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп. підлягає стягненню на його користь з відповідача у справі.

У судовому засіданні 23.09.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 28.09.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 6638/10/10-06-22-02 від 29.04.2015 про непогодження застосування процедури податкового компромісу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старфорт" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 21, ідентифікаційний код 34361061) судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 286, ідентифікаційний код 39463945).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду .

Суддя Дудін С.О.