Постанова

від 01.03.2007 по справі 12/65н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/65н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01.03.07                                                                                 Справа № 12/65н-ад.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Топцентр", м.Луганськ

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю представників сторін:

від позивача - Видрин В.П., довіреність № 01/01, довіреність № 01/01 від 03.01.07,  представник Калашников Є.М., юрист, дов. № 02/01 від 03.01.07; БашковаС.І. - гол.бухг., дов. № 03/01 від 03.01.07;

від відповідача -Тарасевич М.Є., держ.подат.інсп., довіреність № 29777/10 від 28.12.06,  представник Шевчук А.М. - гол.держ.подат.ревізор-інсп., дов. № 5590/10 від 21.02.07;

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 11.12.2006 р. № 0003742310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14853 в т.ч. 9902 грн. основного платежу та 4951 грн. штрафних  (фінансових) санкцій.

          Розглянувши матеріали  справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

          Ленінською МДПІ у м.Луганську була призначена планова виїзна перевірка ТОВ "Топцентр", яка  проводилася з 07.11.06 по 24.11.06 за період  з 09.12.2004 р. по 30.06.2006 р., про що було складено акт перевірки від 01.12.06 № 846/23/33242250  та довідка до зведеного акту комплексної документальної перевірки від 24.11.2006 р. № 27/23-4.

          По результатам перевірки відповідачем було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке було надіслано позивачеві рекомендованим листом (вих.№ 39516/23-5-304) та отримано  підприємством 28.12.06.

          Підставою для винесення спірного рішення стало  виключення з податкового  кредиту травня 2005 р., липня та серпня 2006 сум податку на додану вартість за податковими накладними, які, за ствердженням податкового органу,  заповнені з порушенням порядку їх заповнення.

          На обгрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що:

          -висновки податкового органу , що в податкових накладних невірно вказана номенклатура  поставки товару (робот, послуг) без конкретного  найменування не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в податкових накладних, отриманих від ТОВ "Фірма Сілай" в гр.3 зазначено конкретне найменування послуг, а саме –"Оренда АЗС", а в накладній ТОВ "Лотіс" в гр.3 вказане "Схов ПММ";

          -договором оренди передбачено надання в оренду Єдиного комплексу АЗС,  та в акті виконаних робіт вказана одиниця виміру 1 шт.( 1 об'єкт);

          -висновки податкового  органу, що при  наданні будь-якої послуги в податковій  накладній в гр.4 завжди  повинно зазначатися "грн.", в в гр.5 –"послуги" не відображені в акті перевірки та  не грунтуються на нормах закону.

          Податковий орган не погоджується  з адміністративним позовом та на обгрунтування заперечень вказує на те, що  (Згідно підп. 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон про ПДВ), «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджеііу зазначеними цим підпунктом документами».

          Підпунктом "є" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»визначено, що податкова накладна повинна містити, зокрема, кількість (обсяг) товарів (послуг).

          При цьому платники податку можуть надавати послуги, що не мають таких показників, а вимірювані тільки у вартісному вираженні.

          Виходячи з положень абзацу другого пункту 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037, у випадку надання послуг, вимірюваних тільки у вартісному вираженні, у графі 5 указується "послуги". При цьому в графі 4 податкові накладні, у якій вказується одиниця виміру товару (послуги), необхідно вказати "грн ".

          Податкові накладні, отримані від ТОВ «Лотіс»(№54 від 31.05.2005 р. - сума ПДВ - З 328 грн.) та ТОВ «Фірма Сілай»(№34 від 30.07.2006 р. - сума ПДВ - 1 643 грн.; №35 від 30.07.2006 р. - сума ПДВ - 1 644 грн.; №38 від 31.08.2006 р. - сума ПДВ - 1 643 грн.; №39 від 31.08.2006 р. - сума ПДВ - 1 644 грн.), у графі 5 містять позначку «1», а у графі 4 містять позначку «шт».

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на  підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що  позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Згідно з Законом про ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та утримання його у покупця  товарів (робіт, послуг), правильності обчислення податку покладено на платника податку –продавця товару, на якого також покладений обов'язок виписати податкову накладну.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ.

-Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

ж) ціну поставки без врахування податку;          

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином  оформлену податкову накладну, законом покладений на платника податку-покупця.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037(із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною у разі  її заповнення іншою особою, ніж вказаною в п.2 даного Порядку (тобто, особою, яка зареєстрована як платник ПДВ і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість). Зазначене узгоджується з приписами п.п.7.2.4 Закону про ПДВ стосовно надання права на нарахування податку та складання податкових накладних  виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, єдиною обставиною, з якою  законодавство пов'язує недійсність податкової накладної, є складання її особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ у порядку, передбаченому ст.9 Закону про ПДВ.

За результатами виконання угоди позивач має документи, що відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку та надають йому право на віднесення сум до податкового  кредиту по операціям отримання послуг. Включеннях їх у відповідних податкових періодах до податкової звітності відповідає чинному законодавству.

Зауваження податкового органу щодо формальних недоліків податкових накладних (які допущені постачальниками послуг, при цьому податкові зобов'язання їх не корегувалися) не позбавляє податкові накладні сили юридично-значимих документів.          

Таким чином, доводи податкового органу не грунтуються на приписах закону, у зв'язку з чим спірне рішення підлягає визнанню не чинним (недійсним) у повному обсязі, оскільки у зв'язку з відсутністю факту порушення податкового законодавства, відсутні й підстави для нарахування штрафних санкцій з підстав, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Відповідно до ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати в сумі 3 грн.40 коп. судового збору присуджуються йому з бюджету.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          Керуючись ст.ст.94,160,163,167,186,254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

          1.Позов задовольнити.

          2.Визнати нечинним  податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ м.Луганська           від 11.12.2006 р. № 0003742310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14853 в т.ч. 9902 грн. основного платежу та 4951 грн. штрафних  (фінансових) санкцій.

          3.Стягнути з   Держбюджету України на користь ТОВ "Топцентр", м.Луганськ, вул.Заречна, 2 код 33242250, судові витрати в сумі 3 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі і підписано 06.03.2007 р.

Суддя                                                                             О.С.Палей

Помічник судді                                                              Є.С.Бубен