Ухвала

від 08.10.2015 по справі 759/12803/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/10024/2015 Головуючий у І інстанції - Лопатюк Н.Г.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В.,Іванченко М.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Експерт» - Носіка Віталія Петровича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Експерт» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Експерт" про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів - задоволено.

Договір №000351 про надання фінансової послуги, укладений 17 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Експерт" та ОСОБА_2, визнано недійсним.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Експерт" на користь ОСОБА_2, проживаючого в АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 9 065 грн. 58 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Експерт", на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Авто Експерт» - Носік В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились , про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Експерт» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивував тим, що 17 червня 2013 року між ним та ТОВ «Авто Експерт» було укладено договір №000351 про надання фінансової послуги.

За умовами зазначеного договору, відповідач зобов'язався надати йому послуги програми «Автофінанс» через систему придбання автомобілів у групах.

Додатком №1 до угоди передбачено його право на придбання автомобіля «Деу Нексія» за ціною 77 000 грн. 00 коп.

На виконання умов договору, ним було сплачено вступний внесок в сумі 7 700 грн. 00 коп. та 1 365 грн. 58 коп., тобто всього сплачено 9 065 грн. 58 коп., однак відповідач умови договору не виконав.

Таким чином, автомобіль він не отримав, а сплатив кошти лише за можливість одержання права на отримання автомобіля, який мав бути наданий за рахунок сплачених ним коштів та залучення відповідачем інших споживачів до такої системи.

Вважає, що даний договір був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики.

Предметом договору є надання особі послуг з адміністрування фінансових активів, що умовно називається програма «Автофінанс», з метою придбання легкового автомобіля в групі.

Виконання послуг з адміністрування фінансових активів полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені договором кошти, а відповідач формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків, за які здійснюється придбання автомобіля. Клієнт одержує автомобіль відповідно до методів визнання права та отримання ним автомобіля, і таке визнання права здійснює відповідач на власний розсуд.

Крім того, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які повністю виконали свої зобов'язання за угодою. Договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля, не передбачає дійсної прямої відповідальності відповідача за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості та ін.

На підставі вищенаведеного, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів » та ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» позивач просив ухвалити рішення, яким визнати оспорюваний договір недійсним та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 9 065 грн. 58 коп.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 17 червня 2013 року між ТОВ «Авто Експерт» та ОСОБА_2 було укладено договір №000351 про надання фінансової послуги (а.с.11-12 - копія договору).

За умовами зазначеного договору, відповідач зобов'язався надати позивачу послуги програми «Автофінанс», на умовах діяльності програми «Автофінанс».

Додатком №1 до вищевказаного договору передбачено право на придбання автомобіля «Деу Нексія» за ціною 77 000 грн. 00 коп. (а.с. 13 - копія додатку).

На виконання умов договору, позивачем було сплачено вступний внесок в сумі 7 700 грн. 00 коп. та 1 365 грн. 58 коп., тобто всього сплачено 9 065 грн. 58 коп., що підтверджується відповідними платіжними документами, які містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із змісту ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як видно з матеріалів справи, в умовах укладеного між сторонами договору було передбачено надання відповідачем замовнику фінансової послуги з адміністрування активів для придбання транспортного засобу та гарантувалась передача у власність клієнту програми, товару, зазначеного в Додатку №1 до договору за умови виконання клієнтом програми всіх зобов'язань за цим договором та після отримання права на купівлю товару. При цьому відповідач брав на себе зобов'язання: укласти договір поставки товару з постачальником, сформувати корпорацію клієнтів, організувати та проводити розподіл фінансових ресурсів корпорації щодо набуття клієнтом права на купівлю, здійснити оплату товару на користь клієнта, надавати інші послуги.

Статтею 230 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Таке значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, тобто спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.

В даному випадку, замовнику (клієнту) не було визначено точного строку набуття ним права на придбання товару, а надання йому такого права покладалось на розгляд фінансової установи. В Додатку №1 до договору була встановлена сплата замовником (клієнтом) щомісячно періодичних платежів та щомісячної винагороди фінансовій установі протягом 84 місяців, однак в п. 4.2 Умов діяльності Програми було передбачено, що максимальний строк набуття права на отримання товару відповідає строку існування корпорації клієнтів, до якої включено клієнта.

Отже, обманні дії відповідача виражались у замовчуванні обставин, що мають значення для укладення правочину з метою спотворити уявлення позивача про строки та порядок виникнення у нього права на придбання транспортного засобу.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», державне регулювання ринків фінансових послуг, а саме з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року № 41 затверджено положення про Державний реєстр фінансових установ.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 7 Закону юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі , якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 34 Закону Національна комісія здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення діяльності фінансовими установами.

В запереченнях до позовної заяви відповідач посилається на наявність у нього ліцензії серії НОМЕР_1 - діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах(а. с. 47).

Однак, зазначена ліцензія є недійсною, що підтверджується відомостями з державного реєстру фінансових установ (скріншот сторінки

а. с. 73).

Виходячи з положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідач не мав права здійснювати свою діяльність за відсутності відповідної ліценції.

Доказів на спростування факту відсутності ліцензії, яка відповідала б ліцензійним умовам на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна стороназобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Експерт» - Носіка ВіталіяПетровича - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів .

Головуючий

Судді: