Рішення

від 16.10.2015 по справі 904/7896/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.15р. Справа № 904/7896/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МЕТАЛЛ-МАШ", м. Сватове Луганська область

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 36 703, 88 коп. за договором поставки

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Поздняков М.В., довіреність від 28.07.15р.;

від відповідача: Мележик О.О., довіреність №ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.14р.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МЕТАЛЛ-МАШ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.15р., просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі - відповідач) суму 28 329, 25 грн. основного боргу та 5 681, 31 грн. пені за порушення виконання зобов'язань за договором №13-16/395-КП від 11.11.13р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов вказує, що позивачем невірно визначено дату, з якої позивач має право здійснювати нарахування пені. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження поставки товару згідно п.4.3 Договору. Разом з тим, відповідач вказує, що ТОВ «ЗАВОД «МЕТАЛЛ-МАШ» знаходився на території, на якій проводиться антитерористична операція та керуючись постановою Правління НБУ №466, якою призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не мало реальної можливості перерахування грошових коштів банку, який знаходився в зоні проведення АТО.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

11.11.2013 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір №13-16/395-КП (далі - Договір), в порядку та на умовах якої постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п.п.1.1-1.2 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 28 329,25 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи двосторонньою видатковою накладною №ММ-0000071 від 15.09.14р.(а.с.20).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.2 Специфікації від 01.08.14р. розрахунки з постачальником за продукцію проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем не виконані, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 28 329,25 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу країни виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно п.6.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості несплаченої продукції.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.15р., нарахована за період з 15.12.14р. по 15.06.15р. у розмірі 5 861, 31 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно невірного визначення дати, з якої позивач здійснює нарахування пені, відхиляються судом, оскільки позивачем визначено дату, з якої почалось прострочення щодо сплати продукції відповідно до умов Специфікації, узгодженої позивачем та відповідачем.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності товаросупровідних документів, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 666 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки від відповідача звернень щодо встановлення строку для надання позивачем товаросупровідних документів не надходило, а отримання товару підтверджується підписаною представником відповідача видатковою накладною, що свідчить про відсутність зауважень з боку відповідача щодо поставки товару, суд відхиляє заперечення відповідача щодо ненадання позивачем товаросупровідних документів.

Також суд відхиляє заперечення відповідача з приводу заборони Національного банку України проводити розрахунково-касові операції з фінансовими установами, які знаходяться на території, яка не контролюється українською владою оскільки, як вбачається з довідки Відділу статистики у Сватівському районі Головного управління статистики у Луганській області від 01.12.14р.(а.с.64), позивач був зареєстрований в м.Сватове, тобто станом на час виникнення зобов'язання по оплаті поставленої продукції позивач знаходився не в межах зони, на яку розповсюджується дія Постанови НБУ №466.

Разом з тим, суд зазначає, що неукладання додаткової угоди про зміну юридичної адреси позивача не звільняє відповідача від сплати поставленої продукції.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Викладене є підставою для задоволення зменшених позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Леніна, буд.76; код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МЕТАЛЛ-МАШ" (92603, Луганська область, м. Сватове, вул. Радянська, буд.32; код ЄДРПОУ 37780613) суму 28 329,25 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять дев'ять грн. 25 коп.) основного боргу, 5 861, 31 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят одна грн. 31 коп.) пені, 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст підписаний - 15.10.2015р.