Постанова

від 18.11.2015 по справі 904/7896/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015 року Справа № 904/7896/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

При секретарі судового засідання Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від відповідача: Притула Я.М., довіреність №ББУ/ПУ44/ВП/15 від 20.05.2015р., представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015р . у справі № 904/7896/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД

"МЕТАЛЛ-МАШ", м. Сватове Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК

ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ",

м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 36 703,88 коп за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015р. у справі №904/7896/15 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МЕТАЛЛ-МАШ" борг - 28 329,25 грн, пеню - 5 861,31 грн, 1 827,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції було прийняте з порушенням норм процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом не надано належної правової оцінки умовам договору, оскільки саме виконання Позивачем пунктів 2.6., 4.3. договору щодо передачі обумовлених документів є доказом поставки товару та підставою для його прийняття. Вважає, що з огляду на те, що Позивач не обґрунтував неможливість надання рахунку-фактури, суд повинен був залишити позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України. Зазначив також, що видаткова накладна містить дату отримання продукції - 22.09.2014р., з якої має обчислюватися строк на оплату цього товару відповідно до умов специфікації (90 календарних днів), тому розрахунок пені є невірним. Крім того, звернув увагу, що відповідно до розділу 9 Договору місцезнаходження Позивача - м. Стаханов Луганської області та розрахунковий рахунок в банку ПАТ «ТЕРА Банк»; змін до договору щодо місця реєстрації та банківських реквізитів сторонами не вносилось. З огляду на те, що Позивач знаходиться на території, на якій здійснюється антитерористична операція та на якій призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014р. №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», а ліцензія банку ПАТ «ТЕРРА банк» відкликана у зв`язку з його ліквідацією, Відповідач не мав об`єктивної можливості перерахувати грошові кошти.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Клопотання від Позивача до суду не надходили.

Справа розглядається за наявними доказами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при перегляді справи встановлено, що 11.11.2013р між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "МЕТАЛЛ-МАШ" як постачальником (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір №13-16/395-КП (надалі - Договір) строком дії з моменту його підписання до 31.12.2014р. включно та з умовою продовження строку дії до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Доказів розірвання договору суду не надано.

Відповідно до п. 1 договору Позивач зобов'язався поставляти у власність Відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, а Відповідач - прийняти та сплатити цю продукцію.

Сторонами до договору була складена та підписана специфікація від 01.08.2014р., якою визначено найменування продукції, що поставлятиметься, її кількість, ціна, умови поставки та строк оплати.

На виконання умов Договору відповідно до видаткової накладної №ММ - 0000071 від 15.09.2014р. Позивачем Відповідачу були поставлені пружини АМВД.10.00.001, АМВД.10.00.002, АМВД.10.00.034 на загальну суму 28 329,25 грн. Відповідач отримання продукції не заперечує, проте зазначає, що відповідно до напису на своєму екземплярі видаткової накладної він отримав продукцію 22.09.2014р., а не 15.09.2014р., як вважає Позивач.

Відповідно до п. 2 специфікації від 01.08.2014р. розрахунок за поставлену продукцію здійснюється на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Відповідачем зобов`язання за Договором не виконані, оплата продукції не здійснена.

У зв`язку з наведеним Позивачем Відповідачу були надіслані лист №155 від 12.03.2015р. та претензія №199 від 08.05.2015р. про сплату заборгованості та нарахованої неустойки.

Відповіді на лист Відповідач не надав, заборгованість не сплатив, що і стало підставою позову.

Зі встановленого судом слідує, що укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення Відповідачем своїх обов`язків в частині здійснення оплати за отриману продукцію, оскільки строк оплати по Договору настав 14.12.2014р., а доказів оплати поставленої продукції на час прийняття рішення у справі сторонами до суду надано не було. Заперечення апелянта з приводу того, що датою отримання продукції є 22.09.2014р. не приймається колегією суддів до уваги, оскільки єдиним доказом, на який посилається Відповідач, є надана ним копія видаткової накладної №ММ - 0000071 від 15.09.2014р., що не відповідає видатковій накладній, наданій Позивачем в частині зазначення дати отримання продукції (накладна Позивача не містить жодних додаткових написів, в тому числі і дат, які наявні на накладній Відповідача). Окрім того, як вбачається з довіреності №219768/П від 11.09.2014р., яка видана Відповідачем представнику Скрипці Т.І. на отримання продукції по Договору, вона дійсна до 20.09.2014р., тому зазначений представник не уповноважений був на отримання продукції 22.09.2014р. З наданої Позивачем податкової та товаро-транспортних накладних також вбачається дата вчинення господарських відносин 15.09.2015р. (а.с. 22, 25-26). З огляду на те, що Позивачем будь-яких інших доказів на підтвердження отримання продукції саме 22.09.2014р. не надано, натомість матеріалами справи підтверджується її отримання саме 15.09.2015р., доводи скаржника в цій частині судом відхиляються.

Апеляційний суд також зазначає, що ненадання Позивачем документів, передбачених п. 4.3. Договору, в тому числі рахунку-фактури на оплату продукції не може бути відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та підставою для нездійснення розрахунків. Накладна на отримання товару не містить жодних посилань відповідача про неповноту поставки та відсутність документів на товар. Крім того, Відповідачем також не надано доказів звернення до Позивача щодо передачі документів, які стосуються продукції; право Відповідача на відмову від продукції відповідно до п. 4.3. Договору останнім не реалізоване, як і на витребування документів у розумний строк та за наслідками - відмову від договору відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п. 5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, на що посилається апелянт, також відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно стягнув з Відповідача суму боргу за отриману та неоплачену продукцію - 28 329,25 грн, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права при його винесенні.

Доводи апелянта щодо неможливості оплати за отриманий товар суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, уже у видатковій накладній на поставку спірного товару №ММ - 0000071 від 15.09.2014р. Позивачем зазначений рахунок для здійснення оплати в іншому банку - ПАТ «Креді Агріколь Банк». Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач змінив своє місцезнаходження з 26.11.2014р. та був зареєстрований на підконтрольній Україні території - м. Сватове. Нове місце знаходження та банківські реквізити були вказані ним в претензії №199 від 08.05.2015р. (фіскальний чек від 12.05.2015р.), Втім, навіть на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції оплату за отриманий товар відповідач не здійснив.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно п.6.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості несплаченої продукції.

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань по Договору, Позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.2015р.) було нараховано пеню за період прострочення з 15.12.2014р. по 15.06.2015р. в сумі 5 861,31 грн.

При перевірці розрахунку судом встановлено, що пеня за період з 15.12.2014р. по 15.06.2015р. на суму боргу 28 329,25 грн буде становити 6 741,59 грн, проте підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог в цій частині. Тому, судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Відповідача пеню у сумі 5 861,31 грн.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015р . у справі № 904/7896/15 залишити без змін .

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 19.11.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна