Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/20980/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/20980/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь"

до Служби автомобільних доріг у Київський області

про стягнення 5 005 705,12 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Білобровенко С.А. (директор);

Краснощок Н.М. (довіреність від 03.08.2015);

від відповідача - Майданік В.В. (довіреність №12е/8-д від 15.12.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.08.2015 позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 627 443, 80 грн. за договором №34-12 Д від 21.12.2012, інфляційні - 1 297 957,23 грн., 3 % річних - 67 161,78 грн., пеню - 1 013 142,31 грн.

03.09.2015 позивач звернувся до суду із заявою про «уточнення позовних вимог», в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2 627 443,80 грн., інфляційні - 1 305 839,56 грн., 3 % річних - 67 161, 78 грн., пеню - 478 194, 77 грн.

Господарським процесуальним кодексом України , зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові (п. 3.11 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011).

Таким чином, заяву про уточнення позовних вимог суд розцінює як зменшення позовних вимог з урахуванням її змісту та приймає вказану заяву до розгляду.

Відповідач у відзиві на позов заперечив та зазначив, що є державною організацією та отримувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг, однак кошти на погашення заборгованості перед позивачем надійшли 18.05.2015, а з 20.05.2015 були заблоковані, що позбавило можливість відповідача ними користуватись. Крім того відповідач заперечив проти нарахування 3 % річних, пені, інфляційних.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

21.12.2012 між Службою автомобільних доріг у Київській області (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Север-Сталь" (підрядник за договором) укладений договір №34Д-12 на виконання робіт з улаштування шумозахисної стінки на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, ділянка Київ-Бориспіль, км.24+560 - км 25+140 в с. Проліски, Бориспільський район Київської області (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується до грудня 2015 року (з урахуванням додаткової угоди №5 від 31.12.2014) виконати роботи з улаштування шумозахисної стінки на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, ділянка Київ-Бориспіль, км.24+560 - км 25+140 в с. Проліски, Бориспільський район Київської області, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3).

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна цього договору становить 3 172 768, 60 грн. у тому числі ПДВ 528 794,77 грн. (з урахуванням додаткової угоди №4 від 18.09.2014).

Умовами договору передбачено можливість перегляду ціни договору за умов зазначених в п. 3.2 договору.

В порядку п. 3.3 договору, вартість робіт визначається як фактична вартість виконаних і прийнятих замовником робіт. Договірна ціна визначається на підставі ДБН Д.1.1.-1-2000, СОУ 42.1-37641918-050:2012, як динамічна і може бути переглянута згідно умови п. 3.2 цього Договору (п. 3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3), які складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 25 числа поточного місяця. Прийняття актів обсягів робіт замовником буде здійснювались в межах доведеного ліміту на поточний період.

Замовник здійснює щомісячні та проміжні платежі за виконані роботи ні підставі документів, визначених пунктом 4.1, підписаних уповноваженими представниками сторін в межах обсягів надходження коштів від Головного розпорядника коштів державного бюджету та інших джерел фінансування (п. 4.2).

Після здійснення приймання повного обсягу виконаних робіт замовник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані роботи протягом 30 календарних днів після підписання акта готовності об'єкту до експлуатації, на умовах п. 4.1 замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні об'єкту в експлуатацією, до їх усунення. Замовник має право затримувати проміжні платежі за роботи, виконані з порушення будівельних норм, проектних рішень. (п. 4.3).

У разі затримки надходження коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування, не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання замовником коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування на свій реєстраційний рахунок, а у разі зміни бюджетного фінансування замовник письмово повідомляє про це підрядником (4.6 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору згідно додаткової угоди №1 від 13.09.2013, замовник при отриманні фінансування від Головного розпорядника бюджетних коштів перераховує підряднику аванс в розмірі до 30% від ціни договору і підрядник звітує за нього в термін до трьох місяців.

Строк виконання робіт складає: початок - дата підписання договору; закінчення - грудень 2015 року, згідно п. 5.1 договору зі змінами внесеними додатковою угодою №5 від 31.12.2014.

Згідно п. 10.1 договору зі змінами додатковою угодою №2 від 30.12.2013, він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками, загальна вартість виконаних робіт становить 3 156 721,20 грн., з яких оплачено 495 324, 40 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов'язання за договором щодо повної оплати виконаних робіт, позивач просив стягнути з останнього заборгованість за договором у розмірі 2 627 443,80 грн. з урахуванням повернення ТМЦ - 33 953, 00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України .

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Аналогічна правова позиція наведена в Постановах Вищого господарського суду №914/1760/13 від 13.11.2013, рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Також, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про сплату заборгованості, яка отримана 30.09.2014 відповідачем не виконана та залишення без задоволення.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 3 156 721, 20 грн., зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт , підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками, а також часткова сплата відповідачем виконаних робіт на загальну суму 495 324,40 грн.

Таким чином, виходячи із наведених вище обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором у розмірі 2 627 443,80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також заявив до стягнення інфляційні - 1 305 839,56 грн., 3 % річних - 67 161, 78 грн., пеню - 478 194, 77 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.4 договору, при затримці термінів перерахування платежів(після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування) за виконані роботи з вини замовника, він сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день такої затримки, але не більше 2-х облікових ставок НБУ в період за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором та додатковими угодами до нього строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України ), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України ), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546 , 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимога №126 від 29.09.2014 про сплату заборгованості отримана відповідачем 30.09.2015 згідно вхідного штампу, тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 08.10.2014.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 478 194,77 грн. - пені, що відповідає наданому позивачем обґрунтованому розрахунку.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Суд, здійснивши перевірку розрахунків 3 % річних у розмірі 67 161,78 за період з 08.10.2014 по 14.08.2015, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення даної суми з відповідача.

Крім того, вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період з 08.10.2014 по 14.08.2015, згідно перевірених судом розрахунків позивача, підлягає задоволенню у розмірі 1 305 839,56 грн.

За наведених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 627 443,80 грн., інфляційних нарахувань - 1 305 839,56 грн., пеню - 478 194,77 грн. та 3% річних у сумі 67 161,78 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул.. Народного ополчення, 11-А, код 26345736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ "Север-Сталь" (10029, Житомирська обл.., м. Житомир, вул.. Східна, 80, код 34973350) заборгованість у розмірі 2 627 443, 80 грн. (два мільйона шістсот двадцять сім тисяч чотириста сорок три гривні 80 коп.), пеню - 478 194, 77 грн. (чотириста сімдесят вісім тисяч сто дев'яносто чотири гривні 77 коп.), 3 % річних - 67 161, 78 грн. (шістдесят сім тисяч сто шістдесят одна гривня 78 коп.), інфляційні - 1 305 839,56 грн. (один мільйон триста п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 56 коп.) та 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 12.10.2015.

Суддя В.О. Демидов