Рішення

від 13.10.2015 по справі 914/936/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015р. Справа№ 914/936/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки (смт. Івано-Франкове, Львівська обл.)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про: зобов'язання звільнити та повернути частину приміщення магазину

Головуючий суддя: Пазичев В.М.

Суддя: Коссак С.М.

Суддя: Манюк П.Т.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Петришин І.М. - довіреність б/н від 01.04.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки (смт. Івано-Франкове, Львівська обл.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про зобов'язання звільнити та повернути частину приміщення магазину.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.03.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.04.2015 року. Ухвалою суду від 08.04.2015 року розгляд справи відкладено до 28.04.2105 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 28.04.2015 року розгляд справи відкладено до 07.05.2015 року, в зв'язку з клопотанням відповідача та відсутності його представника. Ухвалою суду від 07.05.2015 року розгляд справи відкладено до 14.05.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 14.05.2015 року розгляд справи відкладено до 20.05.2015 року, в зв'язку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. 20.05.2015 року по справі оголошено перерву до 25.05.2015 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 25.05.2015 року розгляд справи відкладено до 02.06.2015 року, в зв'язку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. Ухвалою суду від 02.06.2015 року розгляд справи відкладено до 17.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 17.06.2015 року розгляд справи відкладено до 01.07.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 01.07.2015 року розгляд справи відкладено до 05.08.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 05.08.2015 року розгляд справи відкладено до 26.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та згідно його клопотання. Ухвалою суду від 26.08.2015 року розгляд справи відкладено до 23.09.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 23.09.2015 року розгляд справи відкладено до 13.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

На підставі клопотання відповідача від 02.06.2015 року за вх. № 22521/15 згідно із ухвалою суду від 02.06.2015 року, призначено колегіальний розгляд справи № 914/936/15 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.2 1 ГПК України, 02.06.2015 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Іванчук С.В. та судді Фартушок Т.Б.

У зв'язку з відрядженням судді Іванчук С.В. та судді Фартушок Т.Б. 16.06.2015 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну членів колегії суддів: на суддю Бортник О.Ю. та суддю Коссак С.М.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Коссак С.М. 04.08.2015 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну членів колегії суддів: на суддю Манюка П.Т.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Бортник О.Ю. 25.08.2015 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну членів колегії суддів: на суддю Коссак С.М.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.03.2015 року, про відкладення від 08.04.2015 року, від 28.04.2015 року, від 07.05.2015 року, від 14.05.2015 року, від 25.05.2015 року, від 02.06.2015 року, від 17.06.2015 року, від 01.07.2015 року, від 05.08.2015 року, від 26.08.2015 року, від 23.09.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.04.2015 року за вх. № 14634/15 позивач подав заяву про виправлення описки в тексті позовної заяви.

08.04.2015 року за вх. № 14635/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.04.2015 року за вх. № 16895/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до справи.

28.04.2015 року за вх. № 17505/15 позивач подав додаткові пояснення у справі.

14.05.2015 року за вх. № 19838/15 позивач подав заперечення на відзив на позовну заяву.

14.05.2015 року за вх. № 19839/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

25.05.2015 року в судовому засіданні позивач подав заяву про виправлення описки у тексті додаткових пояснень від 28.04.2015 року.

02.06.2015 року за вх. № 22511/15 позивач подав заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

01.07.2015 року за вх. № 27411/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів.

05.08.2015 року за вх. № 32489/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

09.09.2015 року за вх. № 37951/15 позивач подав клопотання долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.03.2015 року, про відкладення від 08.04.2015 року, від 28.04.2015 року, від 07.05.2015 року, від 14.05.2015 року, від 25.05.2015 року, від 02.06.2015 року, від 17.06.2015 року, від 01.07.2015 року, від 05.08.2015 року, від 26.08.2015 року, від 23.09.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Список № 1126 згрупованих внутрішніх поштових відправлень за 25.09.2015 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

08.04.2015 року за вх. № 1483/15 відповідач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

08.04.2015 року за вх. № 1484/15 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

28.04.2015 року за вх. № 17502/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

07.05.2015 року за вх. № 18755/15 відповідач подав відзив на позовну заяву.

07.05.2015 року за вх. № 18756/15 відповідач подав клопотання по справі, в якому просить суд не вирішувати по суті клопотання від 08.04.2015 року за вх. № 1483/15 про вжиття заходів забезпечення позову.

14.05.2015 року за вх. № 19843/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

14.05.2015 року за вх. № 2030/15 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

20.05.2015 року відповідач подав клопотання по справі.

20.05.2015 року за вх. № 20809/15 відповідач подав клопотання про оголошення перерви по справі.

25.05.2015 року за вх. № 21449/15 відповідач подав додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження.

02.06.2015 року за вх. № 22521/15 відповідач подав клопотання про колегіальний розгляд справи.

08.07.2015 року за вх. № 28494/15 відповідач подав заяву про справі.

05.08.2015 року за вх. № 32493/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.10.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01 червня 2012 року між Івано-Франківським споживчим товариством Яворівської райспоживспілки (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) було укладено Договір оренди об'єкта нерухомості б/н (надалі - Договір оренди від 01.06.2012 р.).

Позивач зазначає, що згідно з п.п. 1.1 та 1.3 Договору оренди від 01.06.2012 р., позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування нерухоме майно - частину приміщення магазину площею 95 кв. м у АДРЕСА_2 для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами (надалі - об'єкт оренди). 01 червня 2012 року позивач передав об'єкт оренди відповідачу за актом приймання-передачі.

Позивач наголошує, що Договір оренди від 01.06.2012 р. було укладено на строк від 01 червня 2012 року до 01 лютого 2015 року включно (п.п. 4.1 Договору оренди від 01.06.2012 р.). З 02 лютого 2015 року строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р. закінчився.

Позивач звертає увагу на те, що Договором оренди від 01.06.2012 р. було встановлено, що об'єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 2 днів з моменту закінчення строку дії договору (п.п. 2.2 Договору оренди від 01.06.2012 р.). Згідно з п.п. 2.4 Договору оренди від 01.06.2012 р., обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди другій стороні договору.

Позивач зазначає, що Договором оренди від 01.06.2012 р. також було передбачено, що якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (п.п. 4.2 Договору оренди від 01.06.2012 р.).

Позивач наголошує, що 27 листопада 2014 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про припинення з 02 лютого 2015 року дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01 червня 2012 року (вихідна кореспонденція позивача №16 від 26.11.2014 р.), яке відповідач отримав 03 грудня 2014 року. У повідомленні про припинення з 02 лютого 2015 року дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01 червня 2012 року позивач вказав на те, що згідно з умовами Договору оренди від 01.06.2012 р. відповідач зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та передати його позивачу не пізніше 03 лютого 2015 року.

Позивач зазначає, що 26 грудня 2014 року відповідач направив на адресу позивача заяву, в якій просив продовжити строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р. або укласти договір оренди на новий строк. 15 січня 2015 року позивач, відповідаючи на звернення відповідача від 26 грудня 2014 року, повідомив відповідача про те, що з дати закінчення дії Договору оренди від 01.06.2012 р. позивач не здаватиме об'єкт оренди в оренду, а буде самостійно здійснювати у ньому торгівельну діяльність, тому строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р. не може бути продовженим і не може бути укладений новий договір оренди. Вказане вище повідомлення (вихідна кореспонденція позивача № 02 від 15.01.2015 р.) було направлено позивачем 16 січня 2015 року на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням №81070 00010675; за місцем знаходження об'єкта оренди рекомендованим поштовим відправленням №81070 00010683. Поштове відправлення №81070 00010675 відповідач отримав 24 січня 2015 року, а поштове відправлення №81070 00010683 - 22 січня 2015 року.

Позивач зазначає, що 21 січня 2015 року позивач отримав звернення відповідача від 21 січня 2015 року, в якому відповідач (у зв'язку з неотриманням станом на 21 січня 2015 року відповіді на свою заяву від 26 грудня 2014 року) просив відповісти, чи відбувався відбір орендарів на об'єкт оренди, чи позивачем було взято до уваги переважне право відповідача на продовження строку дії оренди і чому відповідачу відмовлено у продовженні строку дії договору оренди.

Позивач зазначає, що 30 січня 2015 року позивачем було направлено відповідь відповідачу на його звернення від 21 січня 2015 року (вихідна кореспонденція позивача №05 від 29.01.2015 р.), яку відповідач отримав 03 лютого 2015 року.

Позивач наголошує, що 03 лютого 2015 року відповідач об'єкт оренди не звільнив і не передав його позивачу. Натомість, відповідач звернувся до позивача з заявою розглянути можливість продовжити строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р.

Позивач зазначає, що 09 лютого 2015 року відбулося розширене правління позивача, на якому був присутній відповідач. Постановою правління відповідачу було відмовлено у продовження строку дії Договору оренди від 01.06.2012 р. та зобов'язано відповідача звільнити об'єкт оренди не пізніше 11 год. 00 хв. 13 лютого 2015 року.

Позивач звертає увагу на те, що повідомлення про прийняті 09 лютого 2015 року правлінням позивача рішення було направлено відповідачу 10 лютого 2015 року (вихідна кореспонденція позивача № 11 від 10.01.2015 р.). Вказане повідомлення відповідач отримав 12 лютого 2015 року. 13 лютого 2015 року відповідач об'єкт оренди для передачі позивачу не підготував, акт приймання-передачі об'єкта оренди складати та підписувати відмовився.

Позивач наголошує, що станом на 25 лютого 2015 року відповідач об'єкт оренди не звільнив, передавати його позивачу відмовляється.

Таким чином, за твердженням позивача, зважаючи на умови Договору оренди від 01.06.2012 р. та норму частини першої статті 765 ЦК України відповідач був зобов'язаний приступити до передачі об'єкта оренди позивачу негайно після припинення Договору оренди від 01.06.2012 р. у зв'язку із закінченням строку його дії. Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо звільнення об'єкта оренди від належних йому речей та відмова повернути об'єкт оренди позивачу є порушенням умов Договору оренди від 01.06.2012 р., зокрема п.п. 2.2, 2.4 Договору оренди від 01.06.2012 р.

Згідно із частиною шостою статті 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно з частиною четвертою статті 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Згідно із частиною другою статті 291 ГУ України, договір оренди припиняється, зокрема, із закінченням строку, на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.4 ст. 291 ГК України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди він може бути поновлений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені орендодавцем як до закінчення строку дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку (така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 26.01.2010 р. у справі № 11/162).

Таким чином, на думку позивача, з 02 лютого 2015 року дія Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2012 р. була припинена, його автоматична пролонгація не відбулася.

Законодавством України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК України).

Законом України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок (п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів (п. 2 ст. 10 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Позивач зазначає, що 13 січня 2015 року відбулися збори уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки (вищий орган управління позивача), які вирішили у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди повернути в господарську діяльність при Івано-Франківському споживчому товаристві Яворівської райспоживспілки магазин в с. Ясниська, про що було прийнято постанову зборів уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки за № 04.

Оскільки Івано-Франківське споживче товариство Яворівської райспоживспілки не має наміру здавати в оренду приміщення магазину у АДРЕСА_2, а хоче самостійно здійснювати торгівельну діяльність у вказаному приміщенні, то переважне право відповідача перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк позивачем порушене не було.

Реалізація орендарем його переважного права перед іншими претендентами на оренду цього ж майна після закінчення строку дії договору оренди, можлива лише у разі наявності у орендодавця наміру подальшого передання цього майна в оренду і виключно шляхом укладення нового договору оренди (така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 24.07.2013 р. у справі № 917/732/13).

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, то позивач зазначає, що відповідно до статті 66 ГПК України, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Статтею 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується:

накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення провадиться в безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вищий господарський суд України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16 вказує на те, що наведений у статті 66 ГПК України перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, так само як і передбачений статтею 67 ГПК України перелік цих заходів, є вичерпними.

Вищий господарський суд України роз'яснив, що крім позивача із клопотанням про забезпечення позову можуть звернутися треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача у процесі, а також, позивач за зустрічним позовом.

Позивач зазначає, що господарським процесуальним законодавством України не передбачено право відповідача звертатися до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони позивачу вчиняти певні дії.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, то позивач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

За твердженням позивача, Рішення у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування (відміну) постанови правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки № 01 від 09 лютого 2015 року жодним чином не може перешкодити розгляду даної справи, оскільки постанова правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки №01 від 09 лютого 2015 року не впливає на факт припинення з 02 лютого 2015 року дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2012 р. Скасування вказаної постанови правління не звільняє відповідача від обов'язку звільнити орендоване приміщення.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач вважає, що після закінчення строку дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2012 р., позивачем не було належним чином прийнято рішення та висловлено волю щодо непродовження правовідносин за вказаним договором.

У зв'язку з цим, Івано-Франківське споживче товариство Яворівської райспоживспілки зазначає, що відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частиною другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 65 ГК України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток включаються серед іншого і такі відомості:

- відомості про органи управління юридичної особи;

- прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток фізичних осіб-платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Позивач наголошує, що статутом Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки встановлено, що вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори (збори уповноважених) його членів, які правомочні розглядати та вирішувати всі питання діяльності споживчого товариства (п. 19 Статуту).

Пунктом 22 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки передбачено, що у разі, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів споживчого товариства) проведення загальних зборів членів споживчого товариства є проблематичним, для вирішення питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, можуть скликатися збори уповноважених.

При цьому для вирішення питань, вказаних у підпунктах «а», «в», «м», «н» пункту 20 Статуту, які безпосередньо стосуються інтересів всіх членів споживчого товариства, проводяться збори членів споживчих товариств на всіх кооперативних дільницях з єдиним порядком денним. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше половини членів споживчого товариства кооперативної дільниці. Рішення з цих питань вважаються прийнятими, якщо за них згідно з протоколами проголосувало % членів споживчого товариства, що були присутні на дільничних зборах (за підсумком голосів).

Результати голосування (за підсумком голосів) на зборах членів споживчого товариства на всіх дільницях оформляються постановою зборів уповноважених як рішення загальних зборів ( зборів уповноважених) членів споживчого товариства та доводяться до відома його членів (асоційованих членів).

Порядок створення, скликання та прийняття рішень дільничними зборами членів споживного товариства визначені пунктами 27-30 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки.

Повноваження голови правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки передбачені пунктом 35 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки.

Відповідно до пункту 35 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки голова правління, зокрема, має право представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, судах, укладати у межах, визначених загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства договори (угоди), зобов'язання.

Постановою зборів уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства від 19 січня 2010 року № 6 «Про делегування повноважень» правлінню Івано-Франківського споживчого товариства та голові правління було надано право укладати договори оперативної оренди основних засобів.

13 січня 2015 року відбулися збори уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки, які вирішили у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди повернути в господарську діяльність при Івано-Франківському споживчому товаристві Яворівської райспоживспілки магазин в с. Ясниська, про що було прийнято постанову зборів уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки за №04.

Статут Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки чи рішення вищого органу управління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, голова правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки, надсилаючи відповідачеві повідомлення про припинення дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2012 р. діяла виключно у межах своїх повноважень та виконувала рішення вищого органу управління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки - зборів уповноважених.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідач, як сторона договору, не наділений правом оскаржувати рішення органів управління чи установчі документи Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки.

Вищий господарський суд України у постанові від 26.01.2010 р. у справі №11/162 зазначає, що наведеною нормою встановлений порядок, відповідно до якого орендодавцю визначений крайній строк заперечувати проти продовження договору оренди - місяць після його закінчення. Тому, завчасне повідомлення позивачем відповідача про припинення договору оренди в строк, визначений сторонами в договорі, не може вважатись порушенням приписів наведеної норми.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (пункт 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12).

Сплата орендної плати та інших орендних платежів за користування об'єктом оренди не може розцінюватися як згода позивача на пролонгацію договору оренди, оскільки відповідач сплачував кошти за фактичне користування орендованим майном. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2008 р. у справі з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008р. у справі № 2-11/9948-2007).

Таким чином, з 02 лютого 2015 року дія Договору оренди від 01.06.2012 р. була припинена, його автоматична пролонгація не відбулася.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 01 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та позивачем (Івано-Франківським споживчим товариством Яворівської райспоживспілки) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості.

За умовами цього договору відповідач набув в користування частину приміщення магазину площею 95 кв.м за адресою АДРЕСА_2, позивач передав це майно в строкове платне користування, для провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі продтоварами.

Відповідач зазначає, що Пунктом 4.1 зазначеного вище договору оренди визначено, що він діє з 01 червня 2012 року до 01 лютого 2015 року. Проте, по день звернення з позовом (тобто вже понад три місяці після закінчення строку договору оренди) відповідач продовжує належно користуватися майном, яке було передане за Договором оренди від 01.06.2012 р., вносить позивачу орендну плату за користування ним, несе витрати з експлуатаційного забезпечення об'єкта оренди.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку відсутні заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є поновленим на новий строк.

Відповідач наголошує, що після закінчення строку дії договору оренди від 01.06.2012 р. орендодавцем (Івано-Франківським споживчим товариством Яворівської райспоживспілки) не було належним чином прийнято рішення та висловлено волю щодо непродовження правовідносин за таким договором. А тому, строк дії цього договору слід вважати поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто на чергових 32 місяці - до 01 жовтня 2017 року, оскільки наступили обставини, з якими ст.764 ЦК України пов'язує продовження строку дії договору.

Відповідач зазначає, що заперечуючи факт продовження строку дії договору оренди (у т.ч. за нормами ст. 764 ЦК України) та стверджуючи про припинення цього договору з відповідними наслідками позивач посилається на повідомлення відповідача про припинення строку дії договору та про нібито рішення органів управління орендодавця про заперечення щодо подальшого користування орендованим майном. Однак, на думку відповідача, базуючись на приписах чинного законодавства України, такі повідомлення та рішення не можна вважати належним проявом волі юридичної особи, спрямованої на припинення користування орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди.

Так, відповідач зазначає, що дійсно отримав повідомлення від 26.11.2014 р., від 15.01.2015 р., від 29.01.2015 р. про припинення користування орендованим майном, проте, усі вони були складені й підписані головою правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки ОСОБА_3, яка сама по собі (як посадова особа позивача) не повноважна приймати рішення про непродовження строку дії договору оренди (при цьому, у таких листах не було жодної вказівки на прийняття відповідного рішення з даного питання повноважним органом управління споживчого товариства).

Окрім того, в процесі судового розгляду спору з позивачем відповідачу стало відомо про прийняття «зборами уповноважених» Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки постанови № 04 від 13.01.2015 р. та правлінням Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки постанови № 01 від 09.02.2015 р. щодо припинення користування орендованим майном, однак, у першому випадку рішення прийняте неіснуючим і нелегітимним органом споживчого товариства, а в другому - поза межами повноважень правління споживчого товариства.

Відповідач зазначає, що зважаючи на специфіку орендодавця, який є юридичною особою, його воля в контексті заперечень проти користування майном після закінчення строку договору найму відповідно до ст. 764 ЦК України, повинна проявлятися в правомірних діях його статутних органів управління.

Однак, на думку відповідача, у даному випадку, вищенаведені повідомлення й рішення (голови правління, «зборів уповноважених», правління товариства) не слід вважати належним волевиявленням юридичної особи - орендодавця, яке вчинене повноваженими органами управління, а відтак, юридична особа не проявила свою волю на припинення користування орендованим майном після закінчення строку договору оренди.

Так, правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію». Правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні визначає Закон України «Про споживчу кооперацію».

Згідно я визначеннями ст. 2 Закону України «Про кооперацію», споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. У відповідності до ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію», споживче товариство - це самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану, та таке товариство є первинною ланкою споживчої кооперації.

Отже, діяльність споживчого товариства, яким є позивач, регулюється і Законом України «Про кооперацію», і Законом України «Про споживчу кооперацію».

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про кооперацію», прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном віднесене до компетенції загальних зборів членів кооперативу. А відтак, вирішення питання про повернення майна кооперативу з оренди, тобто, вирішення питання, яке безпосередньо пов'язане з розпорядженням майном за загальним правилом є компетенцією загальних зборів членів кооперативу.

Подібну норму містить і ч. 2 ст. 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», згідно якої майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Також, за твердженням відповідача, слід взяти до уваги й приписи Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, затвердженого постановою шостих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання 03.04.2003 р.

Згідно з п.1.4 цього Положення, володіння, користування і розпорядження основними засобами здійснюють вищі органи управління споживчих товариств і споживспілок або уповноважені ними органи згідно з законодавством України, нормативними актами Укоопспілки та статутами споживчих товариств і споживспілок.

При цьому, вирішення питань щодо розпорядження майном споживчого товариства (в т.ч. і щодо його оренди) може бути делеговане загальними зборами членів товариства до правління такого товариства, що випливає зі змісту ст.16 Закону України «Про кооперацію», ст.10 Закону України «Про споживчу кооперацію», п.п.1.4, 4.2 Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України.

Окрім цього, відповідач зазначає, що необхідно взяти до уваги й норми ч. 3 ст. 7 Закону України «Про споживчу кооперацію», ч. 8 ст. 15 Закону України «Про кооперацію», якими передбачено, що для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), у випадках, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, можуть скликатися збори уповноважених, у порядку, визначеному статутом.

Отже, за твердженням відповідача, згідно з чинним законодавством України, в споживчому товаристві повноваження щодо вирішення питання про непродовження строку дії договору оренди повинно прийматися компетентним і повноваженим органом, яким можуть бути:

- загальні збори членів товариства (такий орган повноважений вирішувати це питання в будь-якому випадку),

- правління товариства (цей орган повноважений вирішувати це питання лише у разі делегування йому таких повноважень загальними зборами та в порядку й на умовах, визначених установчими документами товариства).

- зборами уповноважених товариства (цей орган гювноважений вирішувати це питання лише у разі його створення у відповідності до установчих документів товариства та в порядку й на умовах, визначених ними).

Відповідно, інші органи споживчого товариства, як от голова правління, голова товариства, спостережна рада, ревізійна комісія або його посадові особи не вправі вирішувати таких питань, тобто, питання щодо користування майном товариства (а отже й про не продовження строку дії договору оренди).

Таким чином, листи за підписом голови правління позивача не є належним рішенням юридичної особи щодо припинення користування майном за договором оренди. Прийняте ж рішення правління товариства з цього ж питання також не є правомірним, оскільки правлінню позивача не було надано таких повноважень у відповідності до норм закону. Окрім цього, так зване рішення «зборів уповноважених» позивача також не може породжувати будь-яких правових наслідків, позаяк, установчими документами позивача (його статутом) не передбачено порядку створення такого органу управління, а отже, діяльність і «рішення» такого органу є нелегітимними.

Відтак, за твердженням відповідача, правові підстави для повернення орендованого майна за договором оренди від 01 червня 2012 року на даний час відсутні, позаяк правовідносини за цим договором, відповідно до ст.764 ЦК України, продовжилися на наступний строк - до 01 жовтня 2017 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01 червня 2012 року між Івано-Франківським споживчим товариством Яворівської райспоживспілки (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) було укладено Договір оренди об'єкта нерухомості б/н (надалі - Договір оренди від 01.06.2012 р.).

Згідно з п.п. 1.1 та 1.3 Договору оренди від 01.06.2012 р., позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування нерухоме майно - частину приміщення магазину площею 95 кв. м у АДРЕСА_2 для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами (надалі - об'єкт оренди). 01 червня 2012 року позивач передав об'єкт оренди відповідачу за актом приймання-передачі.

Договір оренди від 01.06.2012 р. було укладено на строк від 01 червня 2012 року до 01 лютого 2015 року включно (п.п. 4.1 Договору оренди від 01.06.2012 р.). З 02 лютого 2015 року строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р. закінчився.

Договором оренди від 01.06.2012 р. було встановлено, що об'єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення протягом 2 днів з моменту закінчення строку дії договору (п.п. 2.2 Договору оренди від 01.06.2012 р.). Згідно з п.п. 2.4 Договору оренди від 01.06.2012 р., обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди другій стороні договору.

Договором оренди від 01.06.2012 р. також було передбачено, що якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (п.п. 4.2 Договору оренди від 01.06.2012 р.).

27 листопада 2014 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про припинення з 02 лютого 2015 року дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01 червня 2012 року (вихідна кореспонденція позивача № 16 від 26.11.2014 р.), яке відповідач отримав 03 грудня 2014 року. У повідомленні про припинення з 02 лютого 2015 року дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01 червня 2012 року позивач вказав на те, що згідно з умовами Договору оренди від 01.06.2012 р. відповідач зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та передати його позивачу не пізніше 03 лютого 2015 року.

13 січня 2015 року відбулися збори уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки (вищий орган управління позивача), які вирішили у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди повернути в господарську діяльність при Івано-Франківському споживчому товаристві Яворівської райспоживспілки магазин в с. Ясниська, про що було прийнято постанову зборів уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки за № 04.

Оскільки Івано-Франківське споживче товариство Яворівської райспоживспілки не має наміру здавати в оренду приміщення магазину у АДРЕСА_2, а хоче самостійно здійснювати торгівельну діяльність у вказаному приміщенні, то переважне право відповідача перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк позивачем порушене не було. Реалізація орендарем його переважного права перед іншими претендентами на оренду цього ж майна після закінчення строку дії договору оренди, можлива лише у разі наявності у орендодавця наміру подальшого передання цього майна в оренду і виключно шляхом укладення нового договору оренди (така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 24.07.2013р. у справі № 917/732/13).

26 грудня 2014 року відповідач направив на адресу позивача заяву, в якій просив продовжити строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р. або укласти договір оренди на новий строк. 15 січня 2015 року позивач, відповідаючи на звернення відповідача від 26 грудня 2014 року, повідомив відповідача про те, що з дати закінчення дії Договору оренди від 01.06.2012 р. позивач не здаватиме об'єкт оренди в оренду, а буде самостійно здійснювати у ньому торгівельну діяльність, тому строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р. не може бути продовженим і не може бути укладений новий договір оренди. Вказане вище повідомлення (вихідна кореспонденція позивача № 02 від 15.01.2015 р.) було направлено позивачем 16 січня 2015 року на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням № 81070 00010675; за місцем знаходження об'єкта оренди рекомендованим поштовим відправленням № 81070 00010683. Поштове відправлення №81070 00010675 відповідач отримав 24 січня 2015 року, а поштове відправлення № 81070 00010683 - 22 січня 2015 року.

21 січня 2015 року позивач отримав звернення відповідача від 21 січня 2015 року, в якому відповідач (у зв'язку з неотриманням станом на 21 січня 2015року відповіді на свою заяву від 26 грудня 2014 року) просив відповісти, чи відбувався відбір орендарів на об'єкт оренди, чи позивачем було взято до уваги переважне право відповідача на продовження строку дії оренди і чому відповідачу відмовлено у продовженні строку дії договору оренди.

30 січня 2015 року позивачем було направлено відповідь відповідачу на його звернення від 21 січня 2015 року (вихідна кореспонденція позивача № 05 від 29.01.2015 р.), яку відповідач отримав 03 лютого 2015 року.

03 лютого 2015 року відповідач об'єкт оренди не звільнив і не передав його позивачу. Натомість, відповідач звернувся до позивача з заявою розглянути можливість продовжити строк дії Договору оренди від 01.06.2012 р.

09 лютого 2015 року відбулося розширене правління позивача, на якому був присутній відповідач. Постановою правління відповідачу було відмовлено у продовження строку дії Договору оренди від 01.06.2012 р. та зобов'язано відповідача звільнити об'єкт оренди не пізніше 11 год. 00 хв. 13 лютого 2015 року.

Повідомлення про прийняті 09 лютого 2015 року правлінням позивача рішення було направлено відповідачу 10 лютого 2015 року (вихідна кореспонденція позивача №11 від 10.01.2015 р.). Вказане повідомлення відповідач отримав 12 лютого 2015 року. 13 лютого 2015 року відповідач об'єкт оренди для передачі позивачу не підготував, акт приймання-передачі об'єкта оренди складати та підписувати відмовився.

Позивач наголошує, що станом на 25 лютого 2015 року відповідач об'єкт оренди не звільнив, передавати його позивачу відмовився.

Таким чином, зважаючи на умови Договору оренди від 01.06.2012 р. та норму частини першої статті 765 ЦК України, відповідач був зобов'язаний приступити до передачі об'єкта оренди позивачу негайно після припинення Договору оренди від 01.06.2012 р. у зв'язку із закінченням строку його дії. Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо звільнення об'єкта оренди від належних йому речей та відмова повернути об'єкт оренди позивачу є порушенням умов Договору оренди від 01.06.2012 р., зокрема п.п. 2.2, 2.4 Договору оренди від 01.06.2012 р.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу частини першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із частиною шостою статті 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно з частиною четвертою статті 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 291 ГУ України, договір оренди припиняється, зокрема, із закінченням строку, на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.4 ст. 291 ГК України).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди він може бути поновлений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені орендодавцем як до закінчення строку дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку (така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 26.01.2010 р. у справі №11/162).

Таким чином, з 02 лютого 2015 року дія Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2012 р. була припинена, його автоматична пролонгація не відбулася.

Законодавством України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК України).

Законом України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок (п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів (п.2 ст. 10 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Щодо правомірності рішень та дій органів управління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки у спірних правовідносинах, то слід зазначити, що відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частиною другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 65 ГК України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Статутом Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки встановлено, що вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори (збори уповноважених) його членів, які правомочні розглядати та вирішувати всі питання діяльності споживчого товариства (п. 19 Статуту).

Пунктом 22 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки передбачено, що у разі, коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів споживчого товариства) проведення загальних зборів членів споживчого товариства є проблематичним, для вирішення питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, можуть скликатися збори уповноважених.

При цьому для вирішення питань, вказаних у підпунктах «а», «в», «м», «н» пункту 20 Статуту, які безпосередньо стосуються інтересів всіх членів споживчого товариства, проводяться збори членів споживчих товариств на всіх кооперативних дільницях з єдиним порядком денним. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше половини членів споживчого товариства кооперативної дільниці. Рішення з цих питань вважаються прийнятими, якщо за них згідно з протоколами проголосувало % членів споживчого товариства, що були присутні на дільничних зборах (за підсумком голосів).

Результати голосування (за підсумком голосів) на зборах членів споживчого товариства на всіх дільницях оформляються постановою зборів уповноважених як рішення загальних зборів ( зборів уповноважених) членів споживчого товариства та доводяться до відома його членів (асоційованих членів).

Порядок створення, скликання та прийняття рішень дільничними зборами членів споживного товариства визначені пунктами 27-30 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки.

Повноваження голови правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки передбачені пунктом 35 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки.

Відповідно до пункту 35 Статуту Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки, голова правління, зокрема, має право представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, судах, укладати у межах, визначених загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства договори (угоди), зобов'язання.

Постановою зборів уповноважених Івано-Франківського споживчого товариства від 19 січня 2010 року № 6 «Про делегування повноважень» правлінню Івано-Франківського споживчого товариства та голові правління було надано право укладати договори оперативної оренди основних засобів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток включаються серед іншого і такі відомості:

- відомості про органи управління юридичної особи;

- прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток фізичних осіб-платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Статут Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки чи рішення вищого органу управління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, голова правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки, надсилаючи відповідачеві повідомлення про припинення дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2012 р. діяла виключно у межах своїх повноважень та виконувала рішення вищого органу управління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки - зборів уповноважених.

Крім цього, відповідач не надав суду доказів, що він є членом позивача, або особою, уповноваженою до участі у зборах Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки, тому, не наділений правом оскаржувати рішення органів управління чи установчі документи Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки.

Вищий господарський суд України у постанові від 26.01.2010 р. у справі №11/162 зазначає, що наведеною нормою встановлений порядок, відповідно до якого орендодавцю визначений крайній строк заперечувати проти продовження договору оренди - місяць після його закінчення. Тому, завчасне повідомлення позивачем відповідача про припинення договору оренди в строк, визначений сторонами в договорі, не може вважатись порушенням приписів наведеної норми.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (пункт 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12).

Тому, сплата орендної плати та інших орендних платежів за користування об'єктом оренди не може розцінюватися як згода позивача на пролонгацію договору оренди, оскільки відповідач сплачував кошти за фактичне користування орендованим майном. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2008 р. у справі з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008р. у справі № 2-11/9948-2007).

Таким чином, з 02 лютого 2015 року дія Договору оренди від 01.06.2012 р. була припинена, його автоматична пролонгація не відбулася.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів повернення орендованого приміщення відповідачами не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити та повернути частину приміщення магазину є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, то відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Рішення у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування (відміну) постанови правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки №01 від 09 лютого 2015 року жодним чином не може перешкодити розгляду даної справи, оскільки постанова правління Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки № 01 від 09 лютого 2015 року не впливає на факт припинення з 02 лютого 2015 року дії Договору оренди об'єкта нерухомості б/н від 01.06.2012 р. Скасування вказаної постанови правління не звільняє відповідача від обов'язку звільнити орендоване приміщення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 27 від 25.02.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задоволити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) звільнити та повернути Івано-Франківському споживчому товариству Яворівської райспоживспілки (81070, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Івано-Франкове, пл. Ринок, 18, код ЄДРПОУ 20779830, п/р 26008300165034 у Філії Львіського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 385286) частину приміщення магазину площею 95 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Івано-Франківського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки (81070, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Івано-Франкове, пл. Ринок, 18, код ЄДРПОУ 20779830, п/р 26008300165034 у Філії Львіського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 385286) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Накази видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Пазичев В.М.

Суддя Коссак С.М.

Суддя Манюк П.Т.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2015 року