Постанова

від 13.10.2015 по справі 905/455/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, E-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

13.10.2015 справа №905/455/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Кододової О.В., Склярук О. І. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015р. у справі№ 905/455/15 (суддя: Філімонова О. Ю.) за позовом до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС», с. Липини Луцький район Волинська область Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 118626,60 грн., пені у розмірі 17550,15 грн., 3% річних у розмірі 877,51 грн., інфляційних витрат у розмірі 19582,78 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2015 р. у справі № 905/455/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС», с. Липини Луцький район Волинська область задоволений повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» суму основного боргу у розмірі 101339 (сто одна тисяча триста тридцять дев`ять) грн. 58 коп., пеню у розмірі 17824 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 891 (вісімсот дев'яносто одна) грн. 23 коп., інфляційних витрат у розмірі 16729,14 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 14 коп., судовий збір у розмірі 2735 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 69 коп. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» судовий збір у розмірі 397 (триста дев'яносто сім) грн. 05 коп. з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» . Припинено провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4000,00грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, позов задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Маркетсістемс» на користь ТОВ «ТИГРЕС» суму боргу в розмірі 43085,18 грн., а в решті позовних вимог - відмовити. Відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема щодо задоволення суми основного боргу у розмірі 101339,58 грн., оскільки на думку апелянта така сума не відповідає дійсному боргу, який є меншим, виходячи з акту звірки розрахунків, згідно якого сума боргу склала 81268 грн., а на день підписання скарги такий борг є ще меншим. З огляду на це, вважає, що законними вимогами про стягнення боргу є вимоги в розмірі 43085 грн. На думку відповідача, враховуючи, що сума боргу в рішенні зазначена в неправильному розмірі, невірними є й розрахунки суми пені, 3% річних та інфляції.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 683 від 15.09.2015р. Вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, об'єктивним, законним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема, позивач зазначає, що ним повністю підтверджено розмір заявленої до стягнення суми заборгованості належними доказами, тоді як відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив належне виконання Договору поставки, здійснення оплати за товар у повному обсязі, наявність залишків нереалізованого товару та неможливість його повернення чи оплати у зв'язку з дією форс-мажорних обставин.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладався, у зв'язку з клопотаннями представників сторін. Вказані клопотання мотивовані тим, що між сторонами були проведені переговори щодо мирного врегулювання спору, та необхідністю надання часу для підготовки проекту документу з відображенням всіх досягнутих домовленостей.

12.10.2015р. до суду надійшла заява ТОВ «ТИГРЕС» про задоволення апеляційної скарги частково та змінення рішення у зв'язку з тим, що сторони дійшли згоди, що заборгованість ТОВ «Маркетсістемс» перед ТОВ «ТИГРЕС» становить 77829,34 грн. і уклали Договір про реструктуризацію заборгованості від 29.09.2015р., в якому визначили графік погашення згаданої заборгованості. 13.10.2015р. така заява надійшла й від відповідача.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати № 04-08/784/15 від 13.10.2015р., у зв'язку з перебуванням у відпустці визначеного для розгляду справи № 905/455/15 члена судової колегії - судді Мартюхіної Н.О., склад судової колегії змінено, та визначено наступний: головуючий суддя - Малашкевич С.А., суддя - член колегії - Кододова ОВ., суддя - член колегії - Склярук О.І.

В призначене судове засідання представники сторін не прибули, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі вказаних представників.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів встановила наступне.

01.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» (постачальник) укладено договір поставки № ТР12-122, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах цього договору передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти його, та сплатити його вартість відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.6 договору супровідними документами на товар за даним договором вважаються: товарно-транспортна накладна і/або товарна накладна на відпустку (видаткова накладна).

Згідно з п.5.1. загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім товарним накладним і включає ПДВ 20%.

Покупець зобов'язаний прийняти якісний товар і сплатити його на умовах договору (п.6.2. договору).

Відповідно до п. 7.5 договору у разі порушення термінів оплати, визначених цим договором, покупець виплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Між ТОВ «Маркетсістемс» та ТОВ «ТИГРЕС» був підписаний протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № ТР12-122 від 01.12.2012р. (а.с.13-15), узгоджена редакція п. 5.5.: «Пункт 5.5.договору: оплата партії товару здійснюється із розстроченням платежу, частинами по мірі реалізації третім особам, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів за товар, який реалізовано за цей період. Розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний у договорі».

Також, 31.12.2014р. між ТОВ «ТИГРЕС» та ТОВ «Маркетсістемс» укладена додаткова угода до договору поставки № ТР12-122 від 01.12.2012р. Згідно з п.1 додаткової угоди, продовжено термін дії договору, у зв'язку з чим пункт 9.1. договору викладено в новій редакції: «п.9.1. Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р. Строк дії договору кожен раз автоматично продовжується на наступний календарний рік на аналогічних умовах, якщо жодна із сторін не повідомить про розірвання договору до закінчення його дії».

На виконання умов договору № ТР12-122 від 01.12.2012р., на підставі видаткових накладних: (ТР) № 95659 від 14.11.2014р. на суму 14621,88грн., (ТР) № 7964 від 20.02.2015р. на суму 4168,72грн., (ТР) № 7165 від 16.02.2015р. на суму 26154,88грн., (ТР) № 6751 від 13.02.2015р. на суму 1884,96грн., (ТР) № 6838 від 13.02.2015р. на суму 6128,15грн., (ТР) № 1434 від 16.01.2015р. на суму 1457, 28грн., (ТР) № 1514 від 16.01.2015р. на суму 10931,71грн., (ТР) № 1546 від 16.01.2015р. на суму 17279,15грн., (ТР) № 104263 від 22.12.2014р. на суму 13334,05грн., (ТР) № 103863 від 19.12.2014р. на суму 341,41грн., (ТР) № 103822 від 19.12.2014р. на суму 3357, 92грн., (ТР) № 103815 від 19.12.2014р. на суму 4861,02грн., (ТР) № 102191 від 12.12.2014р. на суму 2759,77грн., (ТР) № 101786 від 10.12.2014р. на суму 5567,95грн., (ТР) № 100705 від 05.12.2014р. на суму 1778,82грн., (ТР) № 100731 від 05.12.2014р. на суму 197,34грн., (ТР) № 100709 від 05.12.2014р. на суму 5021,30грн., всього на загальну суму 119846,31грн. (а.с.17-38), відповідачем отримано товар.

Зі сторони відповідача видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

03.03.2015р. позивачем до відповідача направлялась грошова вимога № 234 з проханням погашення утвореного за зазначеним договором боргу. Вказана вимога була отримана відповідачем 10.03.2015р.

05.06.2015р. грошова вимога № 493 направлялась позивачем повторно.

Відповідачем було частково оплачено суму заборгованості, та здійснено часткове повернення товару постачальнику. У зв'язку з чим позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач також частково оплатив заборгованість у розмірі 4000,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.53), внаслідок чого суд припинив відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України , провадження у справі в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 106559,30 грн.

Позивачем заявлена загальна сума заборгованості ТОВ «Маркетсистемс» перед ТОВ «ТИГРЕС» - 101339,54 грн., яка також відображається в акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2015р.

Таким чином, враховуючи те, що суд першої інстанції не мав права виходити за межі заявлених позовних вимог, сума несплаченого основного боргу, яка підлягає до стягнення 101339,54 грн.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки №ТР12-122 від 01.12.2012р., на підставі видаткових накладних, всього на загальну суму 119846,31грн. (а.с.17-38), відповідачем отримано товар.

Зі сторони відповідача видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

Відповідно до п. 6.2. договору Покупець зобов'язаний прийняти якісний товар і сплатити його на умовах договору.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.5. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) оплата партії товару здійснюється із розстроченням платежу, частинами по мірі реалізації третім особам, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів за товар, який реалізовано за цей період.

В п. 6.3 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) зазначено: з метою забезпечення Постачальнику можливості контролю за вчасними розрахунками, Покупець зобов'язаний кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару надавати Постачальнику достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та/або його залишки. У разі не подання Покупцем Постачальнику звіту згідно умов даного Договору або подання звіту з недостовірними даними, вважається, що весь поставлений товар Покупцем реалізований і у нього настав обов'язок оплатити вартість всього поставленого товару.

До матеріалів справи ані позивачем, ані відповідачем письмових звітів Покупця про реалізацію товару та/або його залишки не надано. Тому, відповідно до вказаного пункту договору, вважається, що весь поставлений товар Покупцем реалізований і у нього настав обов'язок сплатити вартість всього поставленого товару.

Враховуючи те, що своєчасні та достовірні звіти щодо реалізованого товару відповідачем не подавались, оплати за реалізований товар у повному обсязі проведено не було, позивачем на адресу відповідача була направлена грошова вимога щодо здійснення оплати за товар у повному обсязі.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 7.8 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) у випадку невиконання Покупцем обов'язку щодо оплати Постачальник, після письмового повідомлення Покупця, має право застосувати оперативно-господарську санкцію - припинити поставки товару до моменту виконання Покупцем його зобов'язань та/або вимагати повернення товару, що ще не реалізований Покупцем і за який не проведено оплату. При цьому Покупець зобов'язаний протягом 14 календарних днів повернути не реалізований товар з моменту отримання письмової вимоги Постачальника, або здійснити оплату за нього у повному обсязі.

У разі якщо Покупець не поверне Постачальнику товар у попередньо обумовлений термін, товар вважається реалізованим і Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість такого товару.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до вказаного пункту договору, вимога про сплату коштів може заявлятись лише після вимоги про повернення товару. Жодної вимоги про повернення товару в матеріалах справи не міститься. Проте, позивач у своїй вимозі відразу ж просить сплатити кошти, а не повернути товар, чим ігнорує свій обов'язок вимоги повернення товару, перейшовши до наступного виду вимоги без достатніх підстав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки обов'язок сплатити вартість всього поставленого товару встановлений також п. 6.3. договору при не поданні Покупцем Постачальнику інформації (звіту) про реалізацію товару та/або його залишки. Крім того, позивачем така вимога надсилалась й вдруге, але відповідачем виконана не була.

В матеріалах справи також міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2015р., згідно якого заборгованість відповідача складає 101 339,54 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками, що підтверджує визнання боргу відповідачем.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу з відповідача у розмірі 101 339, 54 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що до прийняття рішення борг відповідача складав 81 268 грн. На підтвердження цього до скарги він додав акт звірки розрахунків, підписаний обома сторонами. Проте, суд апеляційної інстанції не може прийняти цей документ в якості доказу часткової сплати боргу відповідачем, оскільки у суді першої інстанції такі докази ані відповідачем ані позивачем не надавались, поважність причин цього не обґрунтована та не доведена.

Також апелянт у скарзі зазначає, що виконати умови договору стосовно сплати коштів або повернення нереалізованого товару, не було можливим. Наявна заборгованість відповідача є загальною, та складається із суми нереалізованого товару, включаючи магазини в м. Луганськ та м. Макіївка, які знаходяться в зоні АТО. Але, як вбачається з матеріалів справи, заявлена заборгованість виникла за поставлений товар на магазини відповідача, що знаходяться у м. Черкаси та м. Маріуполь. Тому, такі відомості також не приймаються апеляційним господарський судом до уваги.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 101339, 58 грн. до матеріалів справи не надав.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17824,66грн., 3% річних у розмірі 891,23 грн., інфляційних витрат у розмірі 16729,14 грн.

Відповідно до ст. ст. 610-611 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

П.7.8 договору передбачено, що за кожен день прострочення виконання обов'язку, вказаного в даному пункті, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості такого Товару, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення без обмеження. Позовна давність щодо вимоги про стягнення пені згідно діючого законодавства України.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення пені за період з 18.03.2015р. по 02.07.2015р. (на суму заборгованості 101339,58грн.) у розмірі 17824,66грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 18.03.2015р. по 02.07.2015р. у розмірі 891,23 грн. та інфляційних витрат за період з квітня 2015р. по червень 2015р. у заявленому позивачем розмірі 16729,14 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат у заявлених позивачем розмірах.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 р. по справі № 905/455/15.

Стосовно заяв, поданих сторонами про часткове задоволення апеляційної скарги на підставі договірного врегулювання спору та реструктуризації боргу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Договір реструктуризації боргу складений та підписаний сторонами 29.09.2015р., тобто під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи, що вказаний договір не був предметом розгляду в суді першої інстанції, та укладений вже після прийняття рішення, апеляційний господарський суд не може прийняти його до уваги, оскільки перевіряє відомості та докази, які мале місце на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що сторони не позбавлені права виконувати укладений договір про реструктуризацію заборгованості. Стягувач має право не звертатися до виконавчого органу для примусового виконання рішення. Також сторони не позбавлені права укласти мирову угоду в процесі виконання рішення тощо.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 р. по справі № 905/455/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2015 р. по справі № 905/455/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О.В. Кододова

О. І. Склярук