Постанова

від 25.01.2012 по справі 2а-1387/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 5349/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Попка Я.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ :

22 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ України в Косівському районі) щодо невиплати їй підвищення до пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату їй такого підвищення за період з 01 січня 2007 року по 01 грудня 2010 року у розмірі 7458,90 грн.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року, прийнятою у скороченому провадженні, вказаний позов задоволено частково, визнано протиправними дії УПФ України в Косівському районі щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року і зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 такого підвищення за цей період у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з подальшою її виплатою у цьому розмірі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Косівському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Наполягає на застосуванні шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, вважаючи, що він пропущений позивачкою без поважних причин. Крім того, не погоджується з рішенням суду про покладення на управління обов'язку з нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, на майбутнє.

З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом звернулася до суду 22 листопада 2010 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду у частині позовних вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 01 січня 2007 року по 21 травня 2010 року.

При цьому достатніх об'єктивних та поважних причин, які б позбавляли можливості звернутися за захистом своїх порушених прав до суду з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачкою не наведено, а висновок суду про необхідність поновлення їй строку звернення до суду, на думку апеляційного суду, є невмотивованим та безпідставним.

З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивачки за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, апеляційний суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання УПФ України в Косівському районі провести нарахування та виплату спірної надбавки за період з 01 січня 2007 року по 21 травня 2010 року слід залишити без розгляду.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 про перерахунок пенсії підлягає задоволенню виключно за період з 22 травня по 01 грудня 2010 року.

Враховуючи те, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Косівському районі Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної доплати судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.

Правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги апеляційним судом не приймаються.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено істотне порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується апеляційним судом виходячи з положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-1387/10 скасувати і прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 01 грудня 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 травня по 01 грудня 2010 року з урахуванням проведених у цей час виплат.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування і виплату передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2007 року по 21 травня 2010 року залишити без розгляду.

Присудити з Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 1832 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

ОСОБА_2