Постанова

від 19.11.2010 по справі 2а-1387/10

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Машівський районний суд Полтавської області

смт. Машівка, вул. Незалежності, 116, 39400, (05364) 9-10-33

Справа № 2а-1387/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2010 року. смт.Машівка.

Суддя Машівського районного суду Полтавської області Косик С.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2010 року позивач звернулася до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч вимогам чинного законодавства на протязі 2008-2010 років допомогу у вказаному розмірі не виплачував. У зв'язку з наведеним позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату доплати, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 травня 2010 року по 30 жовтня 2010 року. Крім того, позивач подала клопотання про підтримання позову та розгляд справи за її відсутності.

18 листопада 2010 року відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та проводити розгляд справи без участі представника УПФУ в Машівському районі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України Про соціальний захист дітей війни не розповсюджується. У 2007р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Суддя, розглядаючи справу відповідно до ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, дійшов до наступного висновку.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, встановлено наступне:

Позивач має статус Дитина війни . Даний факт не заперечується відповідачем і підтверджується ксерокопією пенсійного посвідчення № 111742 від 27.01.1994р. (а.с.4), а тому відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Машівському районі Полтавської області вбачається, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, приходжу до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що виплата доплати до пенсії дітям війни у 2010 році здійснювалася на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян в розмірі 49,8 гривень.

Разом з тим, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплат підвищення до пенсії дітям війни підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Згідно ст.1 Закону України № 1646-VI від 20.10.2009 року Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 695 грн., з 01.04.2010 року по 01.07.2010 року - 706 гривень, 01.07.2010 року по 01.10.2010 року - 709 гривень, з 01.10.2010 по 01.01.2011 року по 723 гривні щомісячно.

Таким чином, за період з 01.05.2010р. по 30.10.2010 року необхідно було нараховувати та виплачувати позивачу: з 01.01.2010р по 208,50 грн. щомісячно (695 х 30%), з 01.04.2010р. - по 211,80 грн.(706 х 30%), з 01.07.2010р. - по 212,7 грн. щомісячно (709 х 30%), з 01.10.2010р. - 216,9 грн. щомісячно (723 х 30%). Натомість згідно довідки відповідача, у 2010р. позивачу здійснювалися виплати в розмірах по 49, 80 грн. щомісячно (а.с.5).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про соціальний захист дітей війни реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дитини війни , серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України Про соціальний захист дітей війни , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Виходячи зі змісту Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем, і вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати з 01 травня 2010р. по 30 жовтня 2010р. з урахуванням виплат, здійснених за цей період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області зобов'язано виконати постанову негайно.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя:

Постанова надрукована власноручно суддею

ОСОБА_2 в нарадчій кімнаті і є оригіналом.