Ухвала

від 01.02.2012 по справі 3/406-3/265а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 29692/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги приватного підприємства «Паритет КС», військового радгоспу «Львівський» на постанову господарського суду Львівської області від 21 лютого 2007 року у справі за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військового інституту Національного університету «Львівська політехніка» до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи приватне підприємство «Паритет КС», військовий радгосп «Львівський» про визнання недійсним розпорядження, -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2006 року військовий прокурор Західного регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військового інституту Національного університету «Львівська політехніка» (далі - ВІ НУ «Львівська політехніка») звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинним розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Пустомитівська РДА) № 626 від 09.09.2005 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Паритет КС» для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту»

Постановою господарського суду Львівської області від 21.02.2007 року у справі № 3/406-3/265А позов було задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 року апеляційні скарги ПП «Паритет КС» та військового радгоспу «Львівський» (далі - ВРГ «Львівський») було задоволено частково, постанову господарського суду Львівської області від 21.02.2007 року скасовано та закрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 року ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 року було скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій апеляційній скарзі третя особа ВРГ «Львівський» просить постанову господарського суду Львівської області від 21.02.2007 року скасувати і постановити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що прокурор, пред'являючи позов в інтересах держави, не обґрунтував свої вимоги відповідно до статей 92, 116, 117 Конституції України та ст. 33 Закону України «Про власність».

На думку апелянта, прокурор необґрунтовано визначив Міністерство оборони України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Міністерство оборони України не може виступати як позивач і сторона в господарському процесі, а його права як засновника навчального закладу визначаються відповідним законодавством України про вищу освіту.

Передана відповідно до Земельного кодексу Української РСР земельна ділянка в постійне користування військовому навчальному закладе Міністерства оборони СРСР Львівському вищому військово-політичному училищу станом на час видання оскаржуваних рішень перебувала у власності місцевих органів влади.

Акт на постійне землекористування земельною діяльною був виданий відповідно до ЗК УРСР військово-навчальному закладу Львівське вище військово-політичне училище Міністерства оборони СРСР. У подальшому даний вищий військовий навчальний заклад неодноразово проходив процедуру реорганізації. Реорганізація учбового закладу Міністерства оборони СРСР шляхом перетворення, а в подальшому приєднання є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Крім того, слід зазначити, що вищий навчальний заклад з 1992 року фактично не був користувачем земельної ділянки, оскільки така була передана в користування військовому радгоспу «Львівський». При передачі майна цілісного майнового комплексу від Львівського вищого військово-політичного училища до ВРГ «Львівський» на підставі наказу командування Прикарпатського військового округу до військового радгоспу перейшло і право користування земельною ділянкою.

У поданій апеляційній скарзі третя особа ПП «Паритет КС» просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом було безпідставно зроблено висновок про можливість поновлення прокурору строку звернення до суду. Міністерство оборони України дізналося про факт відчуження земельної ділянки ще у 2005 році, коли були надані дозволи на відчуження об'єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці. Апелянт наполягав на цьому у запереченні на позовну заяву.

Судом проігноровані клопотання третіх осіб щодо витребування передавального акту від Львівського вищого військово-політичного училища до ВІ НУ «Львівська політехніка» при його реорганізації. У справі відсутні докази про перехід всіх прав та обов'язків до ВІ НУ «Львівська політехніка», як правонаступника Львівського вищого військово-політичного училища.

На підставі наказу командувача Прикарпатського військового округу від 06.04.1992р. № 39 свиновідгодівельний комплекс Львівським вищим військово-політичним училищем було передано на баланс ВРГ «Львівський». Після підписання у 1992 році акту прийому - передачі військове містечко № 397 було закріплено за ВРГ «Львівський».

Згідно ст. 30 ЗК України (в ред. від 1990 р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ВРГ «Львівський» разом з будівлями перейшла земельна ділянка, надана для ведення підсобного господарства, тим більше був переданий цілісний майновий комплекс.

З моменту передачі цілісного майнового комплексу ВРГ «Львівський» Львівське вище військово-політичне училище земельну ділянку не використовувало, функції землекористувача не виконувало.

У постанові суд прийшов до хибного висновку про те, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони.

Суд необґрунтовано залишив поза своєю увагою той факт, що згідно рішення Конституційного суду у справі № 1-1/99 від 8 квітня 1999 року прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурором подано позов в інтересах Військового інституту НУ «Львівська політехніка», що суперечить вищевказаному рішенню Конституційного суду України.

Представники військового прокурора Західного регіону України та Академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 - правонаступника ВІ НУ «Львівська політехніка» - у ході апеляційного розгляду під ставність вимог апелянтів заперечили, вважають оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України суд розглядає справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подані апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором було пропущено встановлений законом строку звернення до адміністративного суду з поважних причин, оскільки про оспорюване розпорядження йому стало відомо лише з матеріалів кримінальної справи, порушеної управлінням СБУ 28.09.2006 року, які надійшли у військову прокуратуру 16.10.2006 року.

Оскаржуване розпорядженням голови Пустомитівської РДА № 626 від 09.09.2005 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Паритет КС» для ведення підсобного господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» було прийняте без урахування того, що земельна ділянка площею 9,5 га на території ВРГ «Львівський», яка була передана в оренду ПП «Паритет КС», закріплена у 1989 році за Львівським вищим військово-політичним училищем на праві безтермінового і безоплатного користування згідно Державного акту № 040210, виданого виконавчим комітетом Пустомитівської районної Ради народних депутатів.

Відповідно до п.5.3 Положення Львівський ордена ОСОБА_2 інститут Сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 Національного університету «Львівська політехніка» є правонаступником всіх прав і обов'язків Львівського вищого військово-політичного училища. На підставі наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу від 06.04.1992 року №39, свиновідгодівельний комплекс, що розташований на спірній земельній ділянці Львівського вищого військового училища, було передано на баланс військового радгоспу «Львівський», однак державний акт на право користування землею радгосп на себе не переоформляв.

Враховуючи ту обставину, що земельна ділянка площею 9,5 га на території ВРГ «Львівський» згідно із державним актом № 449 закріплена за Львівським вищим військово-політичним училищем (правонаступником якого є ВІ НУ «Львівська політехніка») була надана для ведення підсобного і господарства, то згідно із ст. 77 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» належить до земель оборони.

Пустомитівська РДА без вилучення передала в оренду ПП «Паритет КС» земельну ділянку, яка згідно державної статистичної звітності належить до земель оборони, і була закріплена за ВІ НУ «Львівська політехніка».

Таким чином, технічна документація на спірну земельну ділянку ПП «Паритет КС» потребувала додаткового опрацювання окремих питань, що відповідачем не було зроблено.

Зокрема, не було отримано згоди попереднього землекористувача на вилучення земельної ділянки. Лист керівника ВРГ «Львівський» про надання згоди на передачу відведеної земельної ділянки до складу земель сільської ради не може бути належним доказом одержання згоди землекористувача, оскільки зазначена земельна ділянка за своєю категорією віднесена до земель оборони і для її відчуження, передання в оренду необхідна згода Міністерства оборони України.

Військовий прокурор Західного регіону України, пред'являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги положеннями ст.ст. 92, 116, 117 Конституції України та ст. 33 Закону України «Про власність».

Оскільки Пустомитівська РДА, приймаючи розпорядження про передачу в оренду спірної земельної ділянки, порушила чинне законодавство щодо підстав і порядку передачі в оренду земель оборони, то такі дії потягли за собою порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України ( зокрема Міністерства оборони України). Тому прокурор відповідно до частини 2 статті 60 КАС України, належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції підставно поновлено прокурору строк звернення до суду з огляду на виявлення порушення вимог закону лише після надходження матеріалів кримінальної справи, порушеної управлінням СБУ у Львівській області 28.09.2006 року відносно директора ВРГ «Львівський» ОСОБА_3 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 365 КК України, які надійшли у військову прокуратуру 16.10.2006 року.

Як безспірно встановлено судом, оспорюваних розпорядженням голови Пустомитівської РДА № 626 від 09.09.2005 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Паритет КС» для ведення підсобного господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» було передано ПП «Паритет КС» в довгострокову оренду терміном на 15 років земельну ділянку площею 10,1771 га для ведення підсобного господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту.

Разом із тим, відповідно до виданого у 1989 році виконавчим комітетом Пустомитівської районної Ради народних депутатів Львівської області державним актом № 040210 на право користування землею, земельна ділянка площею 9,5 га, яка знаходиться в с. Скнилів по вул. Чорновола, 2 була закріплена в безтермінове і безоплатне користування за Львівським вищим військово-політичним училищем, правонаступником якого був ВІ НУ «Львівська політехніка», а на даний час - Академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Оскільки доказів належного оформлення права власності чи користування спірною земельною ділянкою за іншою фізичною чи юридичною особою суду не надано, то апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість покликань третіх осіб на те, що правонаступник Львівського вищого військово-політичного училища втратив право користування нею на підставі положень Закону України «Про розмежування земель державної і комунальної власності», Земельного кодексу України (у редакції 2001 року), постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року.

Відтак апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 9,5 га на території ВРГ «Львівський», яка згідно із державним актом № 449 була закріплена за Львівським вищим військово-політичним училищем для ведення підсобного і господарства, згідно із ст. 77 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» належить до земель оборони.

Одночасно суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що ВРГ «Львівський» був заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю, і відповідно до п.4.2 ст. 4 його Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» підприємствам, що є у загальнодержавній власності, було заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Як свідчить наявна у матеріалах справи копія форми № 6-зем (державної статистичної звітності) Скнилівської селищної ради станом на 01.01.2005 року ( а.с. 62 т. 1), земельна ділянка площею 9,5 га належить до земель оборони, а землекористувачем є «Львівська політехніка», а отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про передачу Пустомитівською РДА в оренду ПП «Паритет КС» земельної ділянки, яка згідно державної статистичної звітності належить до земель оборони, і закріплена за ВІ НУ «Львівська політехніка», без її вилучення.

При цьому судом першої інстанції було підставно не взято до уваги лист керівника ВРГ «Львівський» про надання згоди на передачу відведеної земельної ділянки до складу земель сільської ради, оскільки вказана земельна ділянка віднесена до земель оборони і для її відчуження чи передання в оренду необхідна згода Міністерства оборони України.

З огляду на встановлені обставини апеляційний суд вважає, що військовий прокурор Західного регіону України мав належні підстави для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, а відповідні покликання апелянтів про відсутність таких підстав є надуманими і до уваги не приймаються.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційні скарги приватного підприємства «Паритет КС» та військового радгоспу «Львівський» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 21 лютого 2007 року у справі № 3/406-3/265 А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 02 лютого 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

ОСОБА_4