Постанова

від 13.10.2015 по справі 807/3620/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 876/970/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Мукачівська АТП 12106» (правонаступник Товариство з додатковою відповідальністю «Мукачівське автотранспортне підприємство 12106») до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов,

                                                   В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Мукачівська АТП 12106» (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області (далі – Управління) про визнання протиправними та скасування постанов від 25.09.2013 №№018452-018467 (всього 16) про застосування адміністративно-господарського штрафу (далі - Постанови), покликаючись на те, що такі прийняті Управлінням безпідставно, оскільки у підприємства наявні усі реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія, які надавались відповідачу та були представлені. Додатково, зазначає, що під час перевірки посадові особи відповідача не розписалися у дорожньому листі, чим порушили вимоги чинного законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі №807/3620/13-а заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Управління, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем під час проведення перевірки на вимогу не були надані реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія за 28 днів, відтак застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірним.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки факт порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон №2344-ІІІ) не є встановленим та спростовується матеріалами справи, то відповідач приймаючи оскаржувані Постанови діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Проте, такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають фактичним обставинам справи з таких міркувань.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 16.09.2013 Управлінням було проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів на 756км + 800м автодороги Київ-Чоп з 12.09.2013 по 18.09.2013 (а.с.69).

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 16.09.2013 №089881 (а.с.70) яким зафіксовано порушення відповідальність за яке передбачено ст.60 Закону №2344-ІІІ, а саме порушення водієм ПАТ режиму праці та відпочинку водія.

Того ж дня, водій ПАТ був повідомлений про розгляд справи про порушення транспортного законодавства на 18.09.2013 (а.с.71), що також не заперечується позивачем, оскільки представник ПАТ був присутній під час розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства.

25.09.2013 за результатами розгляду справи Управлінням було прийнято Постанови, якими було зобов'язано ПАТ сплатити адміністративно-господарський штраф у сумі 340грн (згідно кожної Постанови, всього 16) відповідно (а.с.8-23).

Не погодившись із такими рішеннями Управління, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано положеннями Закону №2344-ІІІ.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно ч.3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України (далі - КМУ).

Постановою КМУ від 08.11.2008 №1567, затверджено «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок). Згідно п.3 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Указом Президента України від 06.04.2011 №387/2011 (далі - Указ), затверджено «Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті» (далі - Положення), згідно якого Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Розпорядженням КМУ від 29.08.2012 №628-р «Питання Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» визначено, що Укртрансінспекція забезпечує покладені на неї Указом функції та повноваження.

Нормами пп.7 п.4.2 Положення визначено, що Укртрансінспекція України у сфері автомобільного транспорту, здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті.

Пунктом 6 вказаного Положення визначено, що Укратрансінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами ст.34 зазначеного Закону, автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п.15 Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону №2344-ІІІ; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, у відповідності із пунктом 21 Порядку складається акт.

Відповідно до п.6.1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений «Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385.

Пункт 1.3 Інструкції декларує, що дія цього нормативного документу поширюється на суб'єктів господарювання які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортними засобами без будь-якого розмежування на види (міжнародні/внутрішні) перевезень.

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів №2344-ІІІ та «Про дорожній рух».

Відповідно до п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, у водія автобуса, котрий здійснює пасажирські перевезення, повинні бути в наявності реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі їх відсутності за відповідний день, Бланки підтвердження діяльності за такий.

Більше того, в силу положень ст.53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їх реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв – тахокартки, а також у разі якщо у транспортному засобі використовується цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Як вбачається із матеріалів справи тахограми та роздруківки даних роботи тахографа під час рейдової перевірки водієм за відповідних 16 днів не надавались, як і Бланки підтвердження діяльності за такі дні.

Більше того, як було встановлено судом апеляційної інстанції жодних тахокарт та Бланків підтвердження діяльності також не було подано ПАТ і при розгляді справи про порушення автотранспортного законодавства.

Вказане безперечно свідчить про порушення підприємством вимог чинного транспортного законодавства, оскільки при прийнятті Постанов, відповідач не міг знати та не отримав від ПАТ відповідних документів долучених позивачем лише в суді.

Апеляційний суд наголошує, що законодавець чітко встановив обов'язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості (а також Бланки підтвердження діяльності в разі відсутності тахокарт), а транспортного підприємства забезпечити їх наявність у такого водія. Однак, ПАТ разом із водієм підприємства не дотримано вказаних умов, як і не використано свого права надати відповідні документи при вирішення справи про порушення автотранспортного законодавства.

Додатково слід також зазначити, що додані ПАТ тахокарти та Бланки підтвердження діяльності викликають сумніви, оскільки як було слушно зауважено Управлінням в них наявні суперечності, які не спростовують порушення підприємством режиму праці та відпочинку водіїв, зокрема 04.09.2013, 21.08.2013 та 29.08.2013.

Покликання ПАТ на те, що Управлінням не враховано, що рейси здійснювались в певні дні двома водіями, а відтак у в кожного із них могли бути лише їх тахокарти, на думку суду апеляційної інстанції є необґрунтованими оскільки п.3.4 Інструкції, передбачено, що якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п'ятого - сьомого пункту 3.3 цього розділу поширюються на кожного водія окремо. Відтак, кожен водій повинен був мати при собі відповідні тахокарти. Більше того, ПАТ жодним чином не було позбавлене можливості надати копії тахокарт другого водія за вказані дні в разі їх наявності, однак цього з невідомих причин не вчинило.

З огляду на те, що тахограми є носієм інформації про дотримання водієм режиму праці та відпочинку, їх відсутність під час державного контролю підтверджує порушення режиму праці та відпочинку водіями колісних транспортних засобів.

Відповідно до абз.8 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, слід зазначити, що аналіз змісту вказаної норми дає підстави для висновку, що зазначена адміністративно-господарська санкція встановлена за порушення вимоги закону щодо обов'язку дотримання водіями режимів праці та відпочинку. Вказане порушення встановлюється контролюючим органом за допомогою тахограм, які зобов'язаний мати при собі водій.

При цьому, не дотримуючись протягом певного періоду режимів праці та відпочинку, особа вчиняє триваюче порушення.

Враховуючи, що згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушення, яке встановлено абз.8 ст.60 Закону №2344-ІІІ, контролюючий орган може застосувати лише одну санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості днів, за які у водія під час перевірки виявлено відсутність тахокарт.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 16 квітня 2013 року в справі №21-89а13 та від 04 червня 2013 року в справі №21-155а13.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства про автомобільний транспорт, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість прийняття за одним актом двох (або більше) постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів (в залежності від кількості виявлених порушень) у відповідності до ч.3 ст.60 Закону №2344-ІІІ, однак, порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів є одним порушенням, визначеним абз.8 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.

Таким чином, оскільки фактично водієм ПАТ вчинено лише одне порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 340грн, який застосовано вперше постановою Управління 25.09.2013 №018452 (а.с.23), у відповідача були відсутні підстави для винесення постанов про застосування штрафів (за теж саме правопорушення) №№018453-018467 у зв'язку із чим такі слід скасувати.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ПАТ щодо визнання протиправними та скасування Постанов №№018453-018467.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, без з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області від 25 вересня 2013 року про застосування до Приватного акціонерного товариства «Мукачівська АТП 12106» адміністративно-господарського штрафу №№018453, 018454, 018455, 018456, 018456, 018457, 018458, 018459, 018460, 018461, 018462, 018463, 018464, 018465, 018466, 018467.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 16 жовтня 2015 року.