Постанова

від 09.10.2015 по справі 623/671/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2015 р. Справа № 623/671/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Ткаченка В.М.

представника третіх осіб Уставицької В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2015р. по справі № 623/671/15-а

за позовом Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство"

до Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області , Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області (далі - перший відповідач), реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі - другий відповідач), треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, в якому просив суд:

- визнати незаконними та скасувати Рішення XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області №4 та №5 від 15.07.2014 року та Рішення XXXVI сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 11 від 03.10.2014 року;

- зобов'язати Реєстраційну службу Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2015р. зазначений позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Рішення XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 4 від 15 липня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» в частині передачі ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 0,2473 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано незаконним та скасовано Рішення XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 5 від 15 липня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» в частині передачі громадянину ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,1627 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано незаконним та скасовано Рішення XXXVI сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 11 від 03 жовтня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» в частині передачі громадянину ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 0,2156 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов'язано реєстраційну службу Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за громадянином ОСОБА_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 0,2473 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов'язано реєстраційну службу Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за громадянином ОСОБА_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,1627 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов'язано реєстраційну службу Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за громадянином ОСОБА_5, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 0,2156 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Другий відповідач - Реєстраційна служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до реєстраційної служби, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 17, 18, 53 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати у повному обсязі.

Також з постановою суду першої інстанції не погодились треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 381 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи, просять оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги треті особи посилаються на неврахування судом першої інстанції, що спірні земельні ділянки вибули з користування державного підприємства за його згодою з моменту набуття третіми особами права власності на житлові будинки та господарські будівлі, розташовані на ній, а тому належали до земель комунальної форми власності, а Левківська сільська рада мала необхідний обсяг повноважень щодо розпорядження вказаними земельними ділянками.

Також треті особи зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що вказані земельні ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру відносяться до земель житлової та громадської забудови, а не до земель лісогосподарського призначення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги третіх осіб підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 2009 року, видане Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №1 згідно з розпорядженням від 19.11.2009 р. № 65, зареєстровано в Ізюмському районному БТІ 23 грудня 2009 року, гр. ОСОБА_3 належить на праві приватної власності житловий двоквартирний будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням XXXІV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 16 від 06 травня 2014 року надано гр. ОСОБА_3 дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2473 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 4 від 15 липня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано громадянину ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 0,2473 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Реєстраційною службою Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 23 липня 2014 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вищезазначену земельну ділянку.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 2009 року, видане Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 згідно з розпорядженням від 19.11.2009 р. № 67, зареєстровано в Ізюмському БТІ 04 грудня 2009 року, гр. ОСОБА_4 належить на праві приватної власності житловий одноквартирний будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням XXXІV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 17 від 06 травня 2014 року надано гр. ОСОБА_4 дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1627 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 5 від 15 липня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано громадянину ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,1627 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Реєстраційною службою Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 23 липня 2014 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вищезазначену земельну ділянку.

На підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 2009 року, видане Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 згідно з розпорядженням від 19.11.2009 р. № 66, зареєстровано в Ізюмському БТІ 23 грудня 2009 року, гр. ОСОБА_5 належить на праві приватної власності житловий двоквартирний будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням XXXІV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 18 від 06 травня 2014 року надано гр. ОСОБА_5 дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2156 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням XXXVI сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 11 від 03 жовтня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано громадянину ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 0,2156 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Реєстраційною службою Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 04 лютого 2015 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вищезазначену земельну ділянку.

26.01.2015 року лісничим Петрівського лісництва ОСОБА_7 було виявлено факти протиправного зайняття земельних лісових ділянок, про що повідомлено в рапорті директору ДП «Ізюмський лісгосп», та складено три акти огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, до яких додано схеми розміщення земельних ділянок.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що вона предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Між тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" про скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки були звернені до реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області.

Разом з тим, судом першої інстанції реєстраційна служба Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області була залучена до участі у справі як третя особа, а не відповідач.

В якості відповідача, реєстраційну службу Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області було залучено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, який реалізує державну політику з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Реєстраційна служба Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області створена на підставі наказу Міністерства юстиції України від 02.02.2012р. № 198/5.

Таким чином, реєстраційна служба Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області є органом державної влади.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Отже, враховуючи, що частина позовних вимог звернута до реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, яка є органом державної влади та була залучена судом апеляційної інстанції у якості відповідача по справі, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено предметну підсудність, оскільки дана справа за правилами ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справи неповноважним судом є підставою для скасування апеляційним судом постанови суду першої інстанції.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було необґрунтовано задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено повноваження державного реєстратора, серед яких, зокрема, проведення державної реєстрацію прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, серед іншого, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону та інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

З матеріалів справи встановлено, що на час проведення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 державної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки по АДРЕСА_1, вказаним особам були видані свідоцтва про право власності на відповідні земельні ділянки (т. 1 а.с. 5 -7).

При цьому, позивач не оскаржує вказані свідоцтва про право власності на земельні ділянки або дії до реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області щодо видачі цих свідоцтв.

Також колегія суддів зазначає, що позивач не оскаржує рішень державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на земельні ділянки АДРЕСА_1

Крім того, колегія суддів зауважує, що на момент вчинення вищезазначених реєстраційних дій були чинними рішення Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області про передачу у приватну власність вказаних земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, позивачем не надано доказів та не зазначено обставин, за якими дії реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області при проведенні державної реєстрації прав власності на зазначені земельні ділянки є незаконними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про недоведеність незаконності дій державної реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, відсутні.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області з наступних підстав.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, суд першої інстанції у разі встановлення невідповідності оскаржуваних рішень Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області Конституції або законам України мав право визнати такі рішення незаконними.

Між тим, суд першої інстанції в порушення зазначених приписів ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скасував рішення органу місцевого самоврядування.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" в частині визнання незаконними рішень Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, виходячи з такого.

Відповідно до приписів ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно з частинами першою та другою статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому за статтею 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у частині другій статті 5 Лісового кодексу України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний звязок їх використання із лісокористуванням.

За висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 27.01.2015р. по справі № 21-570а14, яких дійшов Верховний Суд України за наслідками системного аналізу вищезазначених норм законодавства, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України від 21.01.1994р. до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

З матеріалів справи встановлено, що спірні земельні лісові ділянки були надані в користування Державному підприємству "Ізюмське лісове господарство" до набрання чинності Лісовим кодексом України.

Отже, право Державномого підприємства "Ізюмське лісове господарство" на постійне користування земельними лісовими ділянками має підтверджуватися планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно п. 2.1.4 складальні оригінали планшетів, які мають спільні межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

З викопіювання лісовпорядного планшету від 29.12.2014р. вбачається, що спірні земельні ділянки за кадастровими номерами: № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 знаходяться в межах 155 кварталу Петрівського лісництва ДП «Ізюмське лісове господарство» (т. 1 а.с. 9, 10)

В матеріалах справи містяться копії планшетів № 2 лісовпорядкування 1970, 1980, 1990 та 2000 років, на яких в кварталі № 155 позначено лісові ділянки, які перебувають в користуванні ДП "Ізюмське лісове господарство" (т. 1 а.с. 72-75).

Для огляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача було надано оригінали вказаних планшетів. При огляді колегією суддів було встановлено, що оригінали планшетів належним чином завірені в органах землевпорядкування.

Також в матеріалах справи наявна пояснювальна записка, згідно якої по ДП «Ізюмський лісгосп» лісовпорядкування проводилося Харківською державною лісовпорядною експедицією ВО «Укрдержліспроект» у відповідності до Інструкції з впорядкування лісового фонду України (К.2006р.) (стор.139 Проекту) та складався проект організації і розвитку лісового господарства Ізюмського держлісгоспу. Як зазначено на стор.7 Проекту Ізюмський лісгосп було створено в 1929 році з 10 лісництв загальною площею 43 тис. га згідно рішення колишнього Раднаркому СРСР від 01.10.1929р. за рахунок об'єднання лісів Ізюмського, Балаклійського та Святогірського головних лісництв Ізюмського окружного лісового управління. До 1917 року ці ліси належали Святогірському монастирю і частково Ізюмському казенному лісництву, поміщикам та дрібним власникам.

Геодезичною підставою для складання планшетів слугували данні органів земельних ресурсів адміністративних районів.

В межах роботи по лісовпорядкуванню був складений Акт погодження площ земель лісгоспу з органами землевпорядкування, згідно якого погоджено землі лісогосподарств по Ізюмському району в розмірі 43 607,2537 га. Даний акт складений і підписаний 21.01.2011р. за участю представника землевпорядної служби.

Також в матеріалах справи міститься розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 02.02.2009р. № 40, за яким з користування ДП «Ізюмське лісове господарство» вилучено земельну ділянку площею 0,1225 га в 155 кварталі під розміщення станції мобільного зв'язку ЗАТ «Київстар Джи Ес Ем» кад. № НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 78).

Вказане Розпорядження є доказом перебування спірних земельних ділянок в користуванні ДП «Ізюмський лісгосп», в якому зазначено, що земельна ділянка вилучається з користування ДП «Ізюмський лісгосп» з земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: листом ДП «Харківської державної лісовпорядної експедиції» від 29.12.2014 р. № 588 з додатками - викопіювання з лісовпорядного планшету та перелік земельних ділянок; Актами огляду місця вчинення порушення лісового законодавства із схемами місць самовільного зайняття земельних ділянок; Проектом організації і розвитку лісового господарства ДП «Ізюмський лісгосп» із планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Ізюмський лісгосп» та рекреаційною характеристикою земельних ділянок; Актом узгодження земель лісгоспу з органами землевпорядкування від 21.01.2011 року; податковою декларацією з плати за землю; планшетами № 2 Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання (лісовпорядкування 1970р., 1980р., 1990р., 2000р); відомостями з кадастрової карти (т. 1 а.с. 7-21, 33-39, 64-79, 179-181), а також документами, наданими для огляду в судовому засіданні, підтверджено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають в користуванні ДП «Ізюмське лісове господарство».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг третіх осіб, що право користування ДП «Ізюмське лісове господарство» земельними ділянками лісового фонду повинно посвідчуватись Державним актом на право постійного користування, виходячи з такого. В обґрунтування зазначених доводів треті особи посилаються на приписи ст. 9 Лісового кодексу України в редакції 1994 року, якими було передбачено, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Між тим, колегія суддів зазначає, що право постійного користування спірними земельними ділянками було надано позивачу ще до прийняття Лісового кодексу України від 21.01.1994р. та у відповідності до приписів п. 5 Прикінцевих положень цього кодексу підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Отже, від наявності чи відсутності у позивача державного акту на право постійного користування зазначеними земельними лісовими ділянками не залежить наявність чи відсутність у нього права постійного користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, враховуючи, право постійного користування на спірні лісові земельні ділянки було набуто позивачем у порядку визначеному чинним на той час законодавством та на момент винесення сільською радою оскаржуваних рішень припинено не було, колегія суддів дійшла висновку, що вказані земельні ділянки були передані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у приватну власність незаконно.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Під час судового розгляду даної справи колегією суддів встановлено. що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та знаходяться в постійному користуванні ДП «Ізюмське лісове господарство».

Між тим, оскаржуваними рішеннями Левківська сільська рада передала у приватну власність спірні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, чим фактично було здійснено зміну цільового призначення цих земельних ділянок, проте без дотримання порядку встановленого ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши рішення XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області №4 та №5 від 15.07.2014 року та Рішення XXXVI сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 11 від 03.10.2014 року на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, а тому є незаконними.

Між тим, вважає що постанова суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання незаконними рішень сесій Левківської сільської ради підлягає скасуванню через порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності справи.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області - задовольнити.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2015р. по справі № 623/671/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" - задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 4 від 15 липня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» в частині передачі ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 0,2473 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визнати незаконним рішення XXXV сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 5 від 15 липня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» в частині передачі громадянину ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,1627 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визнати незаконним рішення XXXVI сесії Левківської сільської ради VI скликання Ізюмського району Харківської області № 11 від 03 жовтня 2014 року «Про затвердження ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» в частині передачі громадянину ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 0,2156 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В іншій частині позовних вимог Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В. Судді Макаренко Я.М. Рєзнікова С.С. Повний текст постанови виготовлений 15.10.2015 р.