Ухвала

від 27.03.2012 по справі 2а-9404/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р. Справа № 3797/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого Довгополова О.М.,

суддів: Святецького В.В., Глушка І.В.,

при секретарі судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Р.К.» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив, з урахуванням заяви про часткову зміну позовних вимог визнати недійсними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 07.07.2011 року №0000133540 та №0001532352 і від 20.09.2011 року №0000203540. Вважає зроблені відповідачем в акті перевірки висновки такими, що не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку позивача; заперечує твердження відповідача про фіктивність господарських операцій, їх нереальність (безтоварність); надані під час перевірки документи повністю підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання та продажу товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 07.07.2011 року за №0000133540, за №0001532352 та від 20.09.2011 року за №0000203540.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, неврахування фактичних обставин справи, відповідач просить постанову скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТзОВ "Ю.Р.К." з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, встановлено порушення вимог п.1.23, п.1.32 ст.1, підп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5, підп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1.4 ст.1, підп.3.1.1 п.3.1, п.4.2 ст.4, підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.1, підп..7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі наведеного відповідачем складено акт №126/23-7/22372423 № 6035/23-209/20806124 від 22.06.2011 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2011 року: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 675 935 грн. 00 коп. (основний платіж - 3 740 748 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 935 187 грн. 00 коп.), № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 745 147 грн. 00 коп. (основний платіж - 2 996 118 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 749 029 грн. 00 коп.), № НОМЕР_3, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 01 грн. 00 коп.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку ДПА у Львівській області рішенням від 15.09.2011 року за № 24657/10/25-005/2019 скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 07.07.2011 року № НОМЕР_2 в частині 152 597 грн. 00 коп. основного платежу по податку на додану вартість та 38 149 грн. 00 коп. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині залишила його без змін.

Після чого відповідачем було надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року за № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 554 401 грн. 00 коп. (основний платіж - 2 843 521 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 710 880 грн. 00 коп.).

З такими висновками відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено в п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом п.п. 5.3.9. п. 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 цієї статті Закону передбачено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи питання про правомірність віднесення позивачем витрат до валових та формування валових доходів у зв'язку з правовідносинами із ПП "Галич-Тур", НКВ ПП "Декор-Інвест", ПП "Укрторгсервіс", ПП "Рембуд-Інвест", ПП "Центрстильнінвест", ПП "Альянс "Постачальники України", ТзОВ "Емтако", ПП ІКЦ "Облік", судом першої інстанції правильно враховано наявні у матеріалах справи та досліджені під час перевірки позивача договори укладені між ним та його контрагентами, податкові та видаткові накладні, виписки по рахунку позивача з банківських установ, довіреності матеріально-відповідальних осіб, договори оренди та суборенди нежитлових приміщень, технічні паспорти на автомобілі, договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів за смарт-картками, подорожні листи вантажних автомобілів, оборотно-сальдові відомості, сертифікати відповідності продукції, які належним чином оформлені, та у повній мірі підтверджують, як факт придбання так і факт реалізації товарів за укладеними договорами, тобто факт реальності виконання цих договорів .

При цьому апеляційним судом враховується, що товарно-транспортна накладна не може бути єдиними доказом переміщення товарів між контрагентами, а також те, що такий документ є в першу чергу доказом укладення та виконання договору перевезення між вантажовідправником та перевізником, факту укладення яких в ході здійсненої відповідачем перевірки встановлено не було. В той же час безспірно встановлено, що перевезення вантажів позивачем здійснювалося власним автотранспортом, доказом чого є подорожні листи та документи, які відображають в обліку позивача факт придбання паливно-мастильних матеріалів та їх списання у зв'язку із експлуатацією наявних у позивача вантажних автомобілів.

Оцінка господарських операцій та їх змісту має здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що відсутність декларацій про відповідність , недотримання спеціальних умов перевезення, та часткова відсутність сертифікатів відповідності не може при їх аналізі у сукупності з іншими доказами по справі вказувати на відсутність руху активів між позивачем та його контрагентами.

Зібраними по справі доказами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій , використання придбаних ним товарів у господарській діяльності та правильність формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

В той же час органом державної податкової служби, на виконання положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не подано будь-яких доказів, які б засвідчили або підтвердили викладені в акті перевірки обставини щодо відсутності у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконання господарських зобов'язань, недостовірності відомостей, викладених у первинних документах, факту нікчемності укладених позивачем правочинів.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушенням позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є невірними. В ході розгляду справи судом вони також не знайшли свого підтвердження.

При наявності факту встановлення адміністративним судом реальності виконання позивачем господарських зобов'язань не заслуговують на увагу висновки відповідача про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість".

У зв'язку із чим не знайшов свого підтвердження факт безоплатного надання позивачем товарів, тобто недотримання останнім положень п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", про що помилкового вказано відповідачем в акті перевірки, та який місцевий суд правомірно визнав припущенням.

Щодо покликання апелянта на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року у справі № 1-104/11, подану до суду апеляційної інстанції, як на доказ в підтвердження нереальності операцій з контрагентом позивача - ТзОВ "Екопласт-Львів", то такий колегією суддів відхиляється з наступних підстав.

Як убачається з даної постанови, зокрема з її описової та мотивувальної частин, судом при її винесенні не зазначено про те, що пред'явлене обвинувачення стосується взаємовідносин з позивачем, а також не вказано відношення підсудних до пред'явленого їм обвинувачення.

У своїй сукупності наведене дає колегії суддів підстави для того, щоб не визнавати дану постанову, як документ, який підтверджує обставини, від доказування яких сторони звільнені на підставі ч. 4 ст. 72 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним здійснення позивачем формування валових витрат та валових доходів і формування податкового кредиту, тому висновки відповідача про порушення ТзОВ "Ю.Р.К." положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", викладені в акті перевірки, є невірними.

Отже, у відповідача не було законних підстав збільшувати позивачу суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а як наслідок прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними, та обґрунтовано скасовані судом

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток , платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Стаття 2 цього Закону містить визначення розрахункової операції - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця, або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Як встановлено судом першої інстанції, отримання товару та перехід права власності на товар, або повернення товару між позивачем та його покупцями не відбувались.

У зв'язку із чим операції щодо повернення готівки покупцям не повинні були проводитись через реєстратор розрахункових операцій, оскільки вони не є розрахунковими операціями в розумінні ст. 2 згаданого Закону.

Отже застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке не мало місця, до позивача є протиправним, а відтак таким, що правомірно скасовано окружним судом.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін. Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2011 року у справі № 2а-9404/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: І.В. Глушко

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено 30.03.2012 року.