Рішення

від 29.09.2015 по справі 752/1449/15-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/1449/15-ц

Провадження №: 2/752/2444/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Пасинок В.С.,

за участю секретарів - Власенко Т.С., Мушта І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку виплати, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ЖБК «Фізіик» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 16 237,00 грн. та середнього заробітку за затримку виплати за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2014 року по день постановлення судового рішення, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що працював в ЖБК «Фізіик» з 01 жовтня 2009 року по 29 квітня 2014 року і був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Протягом роботи в кооперативі йому не виплачувалась заробітна плата, внаслідок чого утворилась заборгованість, котра ЖБК «Фізик» не погашена і не була сплачена останнім при звільненні.

Зазначив, що у зв'язку із порушенням трудових прав, він зазнав моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн., яка полягає у моральних та фізичних стражданнях внаслідок порушення його прав, ушкодженні здоров'я, порушенні нормальних життєвих зв'язків, зміні способу життя.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та остаточно просив суд стягнути на його користь з ЖБК «Фізик» заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 34 049,38 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24 656,80 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 25 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з урахуванням уточнень і обґрунтування позову в повному обсязі та просили суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на невиконання відповідачем вимог трудового законодавства щодо своєчасної виплати заробітної плати та проведенні розрахунку при звільненні.

Представник відповідача проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначив про те, що всі виплати ОСОБА_1 були здійснені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується перевірками відповідних державних органів, а також вказав на те, що ОСОБА_1 сам неодноразово порушував вимоги трудового законодавства, проте, кооператив змушений був терпіти таку поведінку останнього з огляду на відсутність осіб, які б бажали працювати на посаді ОСОБА_1 (а.с. 14-17).

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ЖБК «Фізик» на посаді охоронця з 01 жовтня 2009 року по 29 квітня 2014 року і був звільнений з роботи на підставі наказу № 84 від 29 квітня 2014 за власним бажанням (а.с. 66, 197).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач порушив норми зазначеного закону і не виплатив позивачу заробітну плату за періоди з жовтня 2009 року по грудень 2010 року, з березня 2013 року по квітень 2014 року в загальному розмірі 34 049,38 грн.

Доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано. Посилання сторони відповідача як на підставу своїх заперечень на проведені документальні перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві у лютому та вересні 2015 року, якими встановлено відсутність порушень щодо сплати податків, на думку суду, не є доказом саме виплати заробітної плати ОСОБА_1, а є свідчення лише нарахування сум доходу на користь платника податку і сум утримано них з них податку.

Відомості про виплату заробітної плати за вказані періоди відсутні через їх втрату, з огляду на що суд був позбавлений можливості призначити по справі проведення судової експертизи на предмет встановлення дійсності підпису ОСОБА_1 в останніх, оскільки ОСОБА_1 категорично заперечував дійсність таких підписів (а.с. 207-208).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, як встановлено в ході судового розгляду справи, сума заборгованості по заробітній платі за періоди з жовтня 2009 року по грудень 2010 року, з березня 2013 року по квітень 2014 року не була виплачена позивачу при звільненні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, яка не була виплачена на час звільнення, в розмірі 34 049,38 грн. є обґрунтованою, доведеною і підлягає задоволенню.

Крім того, на думку суду, є доведеними і не спростованими відповідачем позовні вимоги про стягнення середнього заробітку в зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організацій повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки станом на час розгляду справи судом відповідачем не виплачено в повному обсязі кошти, належні позивачеві при звільненні, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

При визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню з кооперативу в зв'язку з затримкою виплати заробітної плати, суд керується положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Наданий позивачем розрахунок середньоденної заробітної плати, що ґрунтується на довідці, виданій ЖБК «Фізик» (а.с. 176), відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України № 100, а тому приймається судом до уваги.

Так, при розрахунку суми середнього заробітку, що підлягає стягненню в зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги розмір заробітної плати за останні два місяці, а саме: за лютий та квітень 2014 року, що передували звільненню, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось її сторонами, зокрема, стороною відповідача, ОСОБА_1 протягом березня 2014 року перебував у відпустці, яка становить 1 999,34 грн. ( 999,67 грн. + 999,67 грн.).

Середньоденна заробітна плата позивача за вказаний період становить 47,60 грн. (1 999,34/42 робочих дні у лютому та квітні 2014 року).

Період затримки розрахунку при звільненні на день розгляду справи становить 518 днів (з 29 квітня 2014 року по 29 вересня 2015 року), а тому розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача в зв'язку з затримкою розрахунку складає 24 656,80 грн. (47,60 грн. * 518 днів).

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в сумі 24 656,80 грн.

Разом з тим, на думку суду, не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи не довів свої вимоги в розрізі положень ст. ст. 57-59 ЦПК України щодо відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню .

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. 88 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у справі в дохід держави відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку виплати, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» (03028, м. Київ, проспект Науки, 42/1, ідентифікаційний код 22907734) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Росії, Ставропольського краю, м. Черкеськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 34049 (тридцять чотири тисячі сорок дев'ять) 38 копійок.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» (03028, м. Київ, проспект Науки, 42/1, ідентифікаційний код 22907734) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Росії, Ставропольського краю, м. Черкеськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 квітня 2014року по день постановлення рішення суду у розмірі 24656 (двадцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» (03028, м. Київ, проспект Науки, 42/1, ідентифікаційний код 22907734) в дохід держави судовий збір у розмірі 587 (п'ятсот вісімдесят сім) гривень 06 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок