Рішення

від 12.10.2015 по справі 925/1234/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа № 925/1234/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями;

від відповідача: не з'явився (клопотання про розгляд без участі представника);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго" до підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про зобов'язання відповідача - підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна", усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1,6621 га, яка знаходиться за адресою: автошлях Київ-Одеса км. 210-800 м (ліворуч) в адміністративних межах Собківської сільської ради Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124387500:02:000:1426 та перебуває у постійному користуванні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго", шляхом знесення за рахунок відповідача будівлі трансформаторної підстанції, двох пожежних резервуарів та вимощення, що розташовані на частині самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки площею 0,2302 га.

Заявою від 12 жовтня 2015 року позивач уточнив формулювання своїх позовних вимог та просить суд прийняти в пункті першому прохальної частини позову після слова "знесення" доповнення словом "демонтажу".

Суд розцінює дану заяву як уточнення позовних вимог та приймає її до розгляду, оскільки вона подана в порядку ст. 22 ГПК України і не впливає на зміну предмету та підстави позову.

Відповідач в останнє судове засідання не з'явився, направленим суду клопотанням просить суд розгляд справи проводити за відсутності його представника за наявними документами у справі. У запереченні на позовну заяву від 21.09.2015 року (а.с.75-76) відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач дав згоду на розміщення відповідачем на своїй спірній ділянці об'єктів, які позивач просить зобов'язати відповідача знести.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявним документами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне :

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЧР № 15-75 (а.с. 26-29) позивачу, товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго", Уманською районною радою народних депутатів надано в постійне користування 2,26 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для будівництва автозаправочної станції, пункту громадського харчування, автостоянки відповідно до постанови Верховної ради України від 17 червня 1997 року № 494/97-ВР. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 69. Кадастровий номер земельної ділянки 7124387500:02:000:1426.

Докази про скасування у позивача цього права і припинення користування земельною ділянкою у справі відсутні.

Статтею 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ст. 395,396 ЦК України, речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, маючи на праві користування земельну ділянку, позивач вправі захищати свої права на неї нарівні із власником цієї ділянки.

За приписом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Стаття 212 Земельного кодексу України передбачає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

В обґрунтування порушення свого права, позивач посилається на виготовлений на його замовлення висновок № 05/00-15-БУД будівельно - технічного дослідження по узгодженню меж земельної ділянки за адресою: автошлях Київ - Одеса км. 210+800 (ліворуч) в адмінмежах Собківської сільської ради, складений 05.05.2015 року (а.с. 30).

Даним висновком встановлено, що на території земельної ділянки, що належить ТОВ "Енерго", згідно державного акту на земельну ділянку серії ЧР № 15-75, кадастровий номер 7124387500:02:000:1426, загальна площа земельної ділянки 1,6621 га, незаконно розташовані споруди , що належать існуючій АЗС (будівля ТП, два пожежних резервуари та вимощення) на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки 7124387500:02:000:0012, загальна площа земельної ділянки 0,5979 га. Має місце порушення ДБН з приводу недотримання відстані від будівель та споруд до межі сусідньої земельної ділянки.

Представник відповідач не заперечує факт розміщення на частині земельної ділянки позивача власних будівель трансформаторної підстанції, двох пожежних резервуарів та вимощення, які, за доводами відповідача, є складовими частинами АЗС, на них зареєстровано право власності відповідача і спірні об'єкти необхідні для забезпечення функціонування АЗС.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За приписом частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

11 червня 2015 року позивач направив відповідачу претензію № 24 ( а.с. 44-45) в якій просить відповідача усунути порушення своїх прав шляхом знесення самочинно зведених споруд. Шляхом позасудового врегулювання сторонам вирішити спір не вдалося, в т.ч. і в ході розгляду справи, для чого сторонам надавався час.

07 липня 2015 року державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області ОСОБА_3 в присутності директора позивача було складено акт обстеження земельної ділянки № 1 (а.с. 47-49), згідно якого було встановлено факт самовільного зайняття підприємством з іноземними інвестиціями "Амік-Україна" частини земельної ділянки кадастровий номер 7124387500:02:000:1426, площею 0,2302 га, що підтверджується відсутністю будь-якої правовстановлюючої документації на земельну ділянку у відповідача.

В запереченнях проти позову ( а.с 75) відповідач вказав, що з його боку не мало місця самовільне зайняття частини земельної ділянки позивача, оскільки ПП "Лукойл-Україна", правонаступником якого є відповідач у справі, було отримано дозвіл позивача на розміщення на частині його земельної ділянки пожежних резервуарів, ТП і здійснення замощення ФЕМ плиткою, що підтверджується листом позивача від 20.08.2013 року № 53/1 (а.с. 77).

Також відповідач вказує, що на спірні об'єкти за відповідачем належним чином вже оформлено право власності, як на об'єкти АЗС № 24-13, що розташована за адресою Черкаська область, м. Умань, а/д Київ-Одеса, 210 км+800м (ліворуч), об'єкт АЗС здано в експлуатацію та отримано Сертифікат серія ІУ № 165141190158 від 29.04.2015 року, а тому і розміщення цих об'єктів є правомірним, що виключає законність заявленого позивачем позову про знесення пожежних резервуарів, ТП і замощення, як самочинно збудованого майна.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача, виходячи з такого:

Представниками сторін не заперечується, що у відповідача немає належним чином оформлених правоустановчих документів на землекористування стосовно частини земельної ділянки позивача, на якій розташовані трансформаторна підстанція, два пожежних резервуари та вимощення, які відносяться до АЗС відповідача.

Як вказано вище, згідно ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

У відповідності до положень глав 31-34 ЦК України, які врегульовують

питання реалізації речових прав на чуже майно вбачається, що всі ці права можуть виникати лише на підставі договору, заповіту або з норми закону. Між сторонами у справі немає укладеного договору щодо порядку використання частини земельної ділянки позивача для розміщення на ній спірних об'єктів - трансформаторна підстанція, два пожежних резервуари та вимощення, які відносяться до АЗС відповідача.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Лист позивача від 20.08.2013 року ( а.с. 77) суд не може визнати договором між сторонами з приводу користування відповідачем частиною земельної ділянки позивача, виходячи з такого:

Згідно ч. 2,3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З листа позивача від 20.08.2013 року (а.с. 77) не вбачається, на який строк позивач надав відповідачу погодження на розміщення на своїй земельній ділянці об'єктів АЗС, скільки коштує таке користування, як проводиться відшкодування плати за землю, в якому режимі відповідач користуватиметься спірними об'єктами. Також зі змісту листа ніяк не випливає, що позивач не заперечує проти оформлення відповідачем за собою права власності на ці об'єкти у складі АЗС.

З цих мотивів у суду немає підстав вважати правомірним користування відповідачем частиною земельної ділянки позивача для розміщення там своїх споруд. А це в свою чергу є ознаками самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивача.

В останньому засіданні 12.10.2015 року позивач надав у справу повний текст витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на попередника відповідача ( ПІІ "Лукойл-Україна") щодо АЗС № 24-13 станом на 26.08.2014 року, з якого вбачається, що серед переліку складових частин вказаного об'єкта нерухомого майна не значиться трансформаторна підстанція, два пожежних резервуари. Серед об'єктів нерухомого майна значиться лише замощення із майна, яке є спірним за заявленим позовом.

Позивач просить задовольнити позов, зокрема, на підставі п. 4 ст. 376 Цивільного Кодексу та ч. 1 ст. 152 Земельного Кодексу України, якими визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом роз'яснення ч. 7 п. 3.12. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Суд вважає, що оскільки у справі немає достовірних доказів того, що трансформаторна підстанція та два пожежні резервуари є об'єктами нерухомого майна і відповідач зареєстрував на них право власності у складі АЗС, то суд вважає, що до правовідносин сторін немає підстав застосовувати норми ст. 376 ЦК України про самочинне будівництва, об'єктом якого може бути лише нерухоме майно. Замощення, як таке, у складі об'єктів АЗС в контексті даної справи, не є самостійною одиницею нерухомого майна, а є складовою (обслуговуючою) частиною (приналежністю) загального об'єкта нерухомості АЗС.

З цих підстав суд вважає, що захист порушеного права позивача слід здійснювати на підставі ч. 2 ст. 152 ЗК України, яка передбачає право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Спосіб усунення таких перешкод у виді саме знесення (демонтажу) спірних трансформаторної підстанції, двох пожежних резервуарів та замощення відповідає змісту права позивача, що порушене, характеру дій відповідача, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Захист права позивача обраним ним способом сприятиме реальному відновленню його права.

Відповідно до статті 49 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу витрати на сплату судового збору в сумі 1 218,00 грн.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (ідентифікаційний код 30603572, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68) усунути товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго" перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 1,6621 га, яка знаходиться за адресою: автошлях Київ-Одеса км. 210+800м.(ліворуч) в адміністративних межах Собківської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387500:02:000:1426 та перебуває у постійному користуванні ТОВ "Енерго", шляхом знесення (демонтажу) за рахунок підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" -- будівлі трансформаторної підстанції, двох пожежних резервуарів та вимощення, що розташовані на частині самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки ТОВ "Енерго" площею 0,2302 га.

3. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (ідентифікаційний код 30603572, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго" (ідентифікаційний код 24413907, Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, 210 км. автодороги Київ-Одеса) -- 1218,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 19 жовтня 2015 року (понеділок).

Суддя Н.М. Спаських