Ухвала

від 05.10.2015 по справі 804/1641/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2015 рокусправа № 804/1641/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Білак С.В. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представника позивача Переверзева І.В., представника відповідача Фаріної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року по справі № 804/1641/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція- 10» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція - 10» (далі по тексту - Товариство або ТОВ «Стальконструкція - 10») звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004112202 від 16 грудня 2014 року по нарахуванню ТОВ «Стальконструкція - 10» податку на додану вартість в сумі 32607 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року даний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано той факт, що наявність оформлених первинних документів та податкових накладних є обов'язковою, але не єдиною умовою для віднесення в податковому обліку відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки актом перевірки контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій. В зв'язку з чим, просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Стальконструкція - 10» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сервіс Гарант Груп» за липень 2014 року та подальшим відображенням їх у податковому обліку.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 07 листопада 2014 року № 4677/207/04-03/36826232 (далі Акт перевірки), висновками якого встановлено ряд правопорушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: п. 180.1 ст.180, п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Стальконструкція - 10» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 26085,60 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 16 грудня 2014 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0004112202, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32607,00 грн. (за основним платежем - 26086,00 грн., штрафні санкції у розмірі 6521,00 грн.) (а.с. 29).

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності ТОВ «Стальконструкція - 10» як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у спірний період, мають реальний характер, у зв'язку з чим, донараховуючи позивачу оспорюване грошове зобов'язання відповідач діяв з перевищенням наданих владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача та донарахування йому спірного грошового зобов'язання, став висновок акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01 вересня 2014 року №2679/26-55-22-03/39153444 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант Сервіс Груп», в якому зазначено, що на підприємстві відсутні трудові ресурси, основні засоби, торгівельне обладнання, складські та матеріальні ресурси, що в свою чергу унеможливлює фактичне здійснення спірних господарських операцій.

На підставі досліджених первинних документів судом встановлено, що у спірний перевіряємий період, між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (Замовник) та ТОВ «Стальконструкція - 10» (Підрядник) укладено договір будівельного підряду від 27 червня 2013 року № 13-1470-02 (а.с. 31-34), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати будівельно - монтажні роботи по реконструкції сортопрокатного цеху.

З метою виконання свої зобов'язань за вищезазначеним договором, позивач за договором № 15-06/14 від 17 червня 2014 року (а.с. 30) залучив субпідрядника - ТОВ «Сервіс Гарант Груп». Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними (а.с.38,41,44,47) та актами виконаних робіт (а.с.33-37, 39-40, 42-43, 45-46).

З актів прийняття виконаних підрядних робіт вбачається, що вони виконувались в межах договору на ПАО «ДМКД» по реконструкції сортопрокатного цеху. Зауважень до оформлення та змісту первинних документів контролюючим органом не наведено.

Вказані у податкових накладних послуги (роботи) були прийняті позивачем, який оплатив їх вартість, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 14 серпня 2014 року № 1549 (а.с.55).

Отже, факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Сервіс Гарант Груп» був зареєстрований в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що в основу висновків Акту перевірки покладено висновки, що містяться в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сервіс Гарант Груп» від 01 вересня 2014 року №2679/26-55-22-03/39153444, складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким не підтверджено господарські операції з покупцями, тобто, зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій в тому числі із ТОВ «Стальконструкція - 10».

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення контролюючими органами зустрічних звірок на момент існування спірних правовідносин визначений Порядком проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232.

Згідно вказаного Порядку, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Так, виходячи зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сервіс Гарант Груп» колегія суддів зазначає, що вказаний документ не відповідає вимогам законодавства щодо проведення зустрічних звірок, а його висновки не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки вони зроблені без проведення будь-якого співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, тобто носять характер припущень податкового органу.

Згідно частини 3 статті 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Сервіс Гарант Груп» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року по справі № 804/1641/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 жовтня 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко