Ухвала

від 29.09.2015 по справі 804/12932/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 804/12932/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0000252205 від 04.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інкор" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 1 898 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 475 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000262205 від 04.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Інкор" з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 3 605 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 901 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове судове рішення та позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інкор" 26.11.1993 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У період з 02.06.2014 року по 11.06.2014 року посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Інкор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Солент" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №107/04-10-22-05-20237224 від 18.06.2014р.

Так, в акті перевірки податковим органом відображені порушення серед яких порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік з надання послуг на суму 3 966 грн., які були надані ТОВ Інкор підприємством ТОВ Солент , а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 185.1, ст. 185 ПК України, в результаті чого позивачем завищено розмір податкового кредиту за серпень 2013 р. з надання послуг на суму 1 693,99 грн., за вересень 2013 р. з надання послуг на суму 203,47 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав до податкового органу письмові заперечення від 19.06.2014 р. за вих. № 40.

Листом від 01.07.2014 р. за вих. № 16200/10/04-10-22-05-938 Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повідомлено позивача про відповідність висновку викладеного в акті перевірки вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000252205 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 373 грн., в тому числі 1 898 грн. - за основним платежем, та 475 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), та №0000262205 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 506 грн., в тому числі 3 605 грн. - за основним платежем, та 901 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності винесених податковим органом податкових повідомлень - рішень та не підтвердження позивачем права на формування податкового кредиту та понесених витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень пп. 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу вимог пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 серпня 2013 року позивачем (як замовником) укладено договір про надання послуг № 18 з ТОВ Солент (як виконавцем) щодо заміни труб водопостачання їдальні на пластикові (а.с. 74-75).

Також, позивачем 02.09.2013 року укладено договір про надання послуг № 19 з ТОВ Солент (як виконавцем) щодо ревізії, ремонту та настройки (3,5 атм) клапану 17с28нжДу80 (а.с. 78-79).

Суми оплати за надання визначених вказаними договорами послуг та відповідно суми сплаченого ПДВ були внесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку формування валових витрат та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Так, на підтвердження виконання договору про надання послуг від 01.08.2013 року №18 позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2-00000008 підписаний сторонами 12.08.2013 року, рахунок-фактуру №2-00000155 від 12.08.2013 року та податкову накладну від 12.08.2013 року №155 (а.с. 82, 52, 53).

На підтвердження виконання договору про надання послуг від 02.09.2013 року №19 позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2-00000010 підписаний сторонами 16.09.2013 року, рахунок-фактуру №2-00000186 від 16.09.2013 року та податкову накладну від 16.09.2013 року №186 (а.с. 76, 54 55).

При цьому, з наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт №2-00000008 від 12.08.2013 року та №2-00000186 від 16.09.2013 року, суд апеляційної інстанції вбачає, що вони не містять необхідних реквізитів та відомостей, з яких можливо встановити зміст та обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції, так надані акти не розкривають зміст наданих послуг, позаяк не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, у актах не зазначено яка кількість труб чи яка мірна довжина була замінена, в чому полягав ремонт, ревізія та настройка клапану, які матеріали та які запчастини були використані, відсутнє зазначення строків виконання робіт. Крім того, в акті не зазначено дату та місце складання, відсутнє посилання на відповідний договір на виконання якого було надано послуги. Крім того, ні в актах, ні у відповідних договорах не зазначено місце виконання та відповідно об'єкт виконання щодо якого необхідно виконати передбачені договорами роботи.

Також позивачем не надано письмові завдання замовника за якими, виконавець відповідно до договорів про надання послуг від 01.08.2013 року №18 та від 02.09.2013 року №19 зобов'язаний був надавати передбачені договорами послуги.

Також судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем з ТОВ Молочний дім було укладено договір про надання послуг (заміна труб) №05/08-13 від 05 серпня 2013 року (а.с.44). На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ Інкор було надано податкову накладну № 10 від 13.08.2013 р. та акт прийому-прийняття робіт № ОУ-0000001 від 13.08.2013 р. (а.с.51, 50). Також, 13.09.2013 р. було укладено додаткову угоду на виконання ремонту контуру опалення АБК, до договору №05/08-13 від 05 серпня 2013 року, на підтвердження здійснення якої надано податкову накладну № 10 та акт здачі-прийняття робіт № 2 від 13.09.2013 р. (а.с. 47, 49, 48).

При цьому, надані документи також не містять інформації необхідної для встановлення здійсненої операції та місцезнаходження об'єкта. Також, позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про надання товариством з обмеженою відповідальністю Солент послуг товариству з обмеженою відповідальністю Молочний дім та в яких зазначено ТОВ Солент як субпідрядника виконання послуг, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Крім того, договір про надання послуг між позивачем та ТОВ Солент був укладений 01.08.2013 року, а з ТОВ Молочний дім лише 05.08.2013 року.

Також, з договору від 05.08.2013 року №05/08-13 суд апеляційної вбачає, що строк дії цього договору до 30 серпня 2013 року. При цьому, додаткову угоду до договору укладеного 13 вересня 2013 року, без продовження дії договору та відповідно акт здачі-прийняття робіт від 13.09.2013 року, тобто після закінчення строку договору.

Водночас, щодо ревізії, ремонту, настройки (3,5 атм) клапану 17с28нжДу80 (2шт) позивачем надано лише акт здачі-прийняття робіт підписаний сторонами 16.09.2013 року, (з аналогічними відомостями як і в інших актах) згідно якого представники Замовника ТОВ Санаторій Сонячний з одного боку, та представник Виконавця ТОВ Інкор склали цей акт про те, що Виконавцем були проведені роботи: ревізія, ремонт, настройка (3,5 атм) клапану 17с28нжДу80 (2шт), при цьому жодних інших первинних документів не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав вважати такими, що спричинили реальні зміни фінансово-економічного стану платника податків, зазначені господарські відносини позивача з ТОВ Солент з надання послуг, що стали підставою для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у серпні, вересні 2013 року.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано та доведено усі обставини, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим