Постанова

від 19.02.2015 по справі 804/12932/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р. справа № 804/12932/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Разумовій І.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкор» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 04.07.2014 року, -

в с т а н о в и в :

22 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкор» (далі - ТОВ «Інкор») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ) № НОМЕР_1 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 373 грн., в тому числі 1 898 грн. - за основним платежем, та 475 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями), та № НОМЕР_2 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 506 грн., в тому числі 3 605 грн. - за основним платежем, та 901 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, винесеними за результатами документальної позапланової перевірки, оформленої актом № 107/04-10-22-05-20237224 від 04.07.2014 р. Позивач вважає, що висновки податкового органу щодо недійсності господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «Інкор» з ТОВ «Солент» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, до набрання законної сили судовим рішенням у такому провадженні не можуть бути використані відповідачем як докази відсутності реальності здійснення господарських операцій між зазначеними платниками податків. Крім того, зазначає, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку, а тому правомірність формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Вважає, що надані до перевірки податковому органу первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Солент» складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують здійснення господарських операцій з надання послуг заміни труб водопостачання, а також установки та дрібного ремонту контуру опалення АБК для ТОВ «Молочний Дім». Посилаючись на зазначені обставини, просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 04.07.2014 року.

В судовому засіданні 19.02.2015 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та у поясненнях, наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.02.2015 року не з'явився, клопотань про перенесення розгляду справи не заявляв (а.с. 212-213). В судовому засіданні 02.10.2014 року та в наданих до суду письмових запереченнях, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 зазначив, що проведеною документальною позаплановою перевіркою діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Солент» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2013 р. встановлено наступні порушення, а саме: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України. Зазначену перевірку проведено за постановою слідчого з ОВС ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. За результатами досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Солент» зареєстровано на підставних осіб за грошову винагороду з метою здійснення прикриття незаконної діяльності по переведенню коштів з безготівкової форми у готівкову, а також незаконного формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, з пояснень директора ТОВ «Солент» ОСОБА_3, наданих нею під час допиту в якості свідка у вказаному кримінальному провадженні вбачається, що вона ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Солент» не складала та не підписувала. Також, представник відповідача зазначив про відсутність у позивача передбачених законом первинних документів по проведеним господарським операціям, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань платника податків, встановлено відсутність ведення бухгалтерського, оперативного та складського обліку, необхідних для здійснення господарської діяльності, матеріальних засобів та ресурсів. Посилаючись на вказані обставини у їх сукупності, вважає обґрунтованими висновки акту перевірки № 107/04-10-22-05-20237224 від 04.07.2014 р. та прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 04.07.2014 року (а.с. 146-148, 165-166).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкор» зареєстровано 26.11.1993 р. виконавчим комітетом Павлоградської міської ради, та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с. 84-85).

На підставі направлення від 02.06.2014 р. № 238, згідно наказу № 452 від 02.06.2014 р. та на підставі постанови слідчого з ОВС ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про призначення позапланової документальної перевірки, посадовими особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну перевірку діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Солент» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт № 107/04-10-22-05-20237224 від 04.07.2014 р. (а.с. 84-140).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік з надання послуг на суму 3 966 грн., які були надані ТОВ «Інкор» підприємством ТОВ «Солент», а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 185.1, ст. 185 ПК України, в результаті чого позивачем завищено розмір податкового кредиту за серпень 2013 р. з надання послуг на суму 1 693,99 грн., за вересень 2013 р. з надання послуг на суму 203,47 грн.

Інші порушення, встановлені податковим органом під час перевірки, не є предметом оскарження у цій справі.

Позивач направив до податкового органу заперечення до акту перевірки від 19.06.2014 р. за вих. № 40, в яких просив його скасувати (а.с. 34-39).

Листом від 01.07.2014 р. за вих. № 16200/10/04-10-22-05-938 Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повідомлено позивача про відсутність підстав для задоволення його вимог, викладених у запереченні на акт перевірки, з викладенням обґрунтування такого висновку (а.с. 25-33).

У зв'язку із встановленням під час проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Інкор» порушень податкового законодавства, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 373 грн., в тому числі 1 898 грн. - за основним платежем, та 475 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 506 грн., в тому числі 3 605 грн. - за основним платежем, та 901 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13-14).

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом № 88 від 24.05.1995 р. Міністерства фінансів України, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно абз. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Таким чином, у відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

З матеріалів справи вбачається, що свої податкові зобов'язання з податку на прибуток та податковий кредит з надання послуг ТОВ «Солент» у серпні, вересні 2013 року позивач формував на підставі господарських відносин, згідно договорів на надання послуг з ремонту контуру опалення, а також послуг по заміні труб водопостачання на пластикові.

Так, 01 серпня 2013 року позивачем (як замовником) укладено договір про надання послуг № 18 з ТОВ «Солент» (як виконавцем) щодо заміни труб водопостачання їдальні на пластикові (а.с. 74-75).

Крім того, 02 вересня 2013 року позивачем (як замовником) укладено договір про надання послуг № 19 з ТОВ «Солент» (як виконавцем) щодо ревізії, ремонту та настройки клапану 17с28нжДу80 (а.с. 78-79).

Проте, з даних договорів неможливо встановити ні місцезнаходження об'єкту, що потребує проведення ремонтних робіт, ні строку та обсягу їх виконання, вартості придбаних послуг та необхідних до використання матеріалів (окремо).

З наданих позивачем до перевірки актів здачі-прийняття робіт № 2-00000008 та № 2-00000010, ці відомості встановити також неможливо. До того ж, вони не містять ні дати, ні місця їх складання, а також переліку проведених робіт та використаних матеріалів (а.с. 76, 82).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, запчастини та послуги з їх установки були закуплені у постачальника ТОВ «Солент» (а.с. 9), проте, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні або будь-які інші документи, які б підтверджували придбання замовником, чи виконавцем за дорученням замовника запчастин для проведення ремонтних робіт, у позивача відсутні. Також відсутні будь-які документи бухгалтерського та складського обліку щодо обліку позивачем товарно-матеріальних цінностей (запчастин), які використовувались при проведенні вказаних ремонтних робіт. Відсутні платіжні доручення або інші документи фінансової звітності, які б підтверджували перерахування коштів на виконання отриманих послуг з боку позивача.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено договір № 05/08-13 від 05.08.2013 р. щодо заміни труб водопостачання для ТОВ «Молочний Дім», а також податкову накладну № 10 від 13.08.2013 р. та акт прийому-прийняття робіт № 1 від 13.08.2013 р. Також, надано додаткову угоду від 13.09.2013 р. до цього договору на виконання ремонту контуру опалення АБК, податкову накладну № 10 та акт здачі-прийняття робіт № 2 від 13.09.2013 р.

Зазначені документи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських відносин з надання послуг дрібного ремонту, які ТОВ «Інкор» з метою виконання вищевказаного договору № 05/08-13 від 05.08.2013 р. та додаткової угоди до нього від 13.09.2013 р. закупило у ТОВ «Солент».

Проте, з наданих позивачем договору та додаткової угоди з ТОВ «Молочний Дім», а також з наданих до них первинних документів бухгалтерського обліку неможливо встановити місцезнаходження об'єкту, що потребує проведення ремонтних робіт, строку та обсягу їх виконання, вартості послуг та необхідних до використання матеріалів (окремо). В наданих документах ТОВ «Солент» не зазначено як субпідрядник виконання послуг, більш того, у позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували здійснення цим підприємством ремонтних робіт для ТОВ «Молочний Дім».

До того ж, на момент підписання договору з ТОВ «Солент» на здійснення ремонтних робіт, який по своїй суті є субпідрядним, відповідний договір з ТОВ «Молочний Дім», який виступав замовником виконання таких послуг, позивачем підписаний не був.

При прийнятті рішення суд також враховує, що всі надані позивачем документи бухгалтерського обліку та договори від імені ТОВ «Солент» на підтвердження господарських відносин у серпні, вересні 2013 року підписані ОСОБА_3, як директором ТОВ «Солент», та від імені цього підприємства. Водночас, в матеріалах справи наявні пояснення директора ТОВ «Солент» ОСОБА_3, надані нею під час допиту в якості свідка в рамках проведення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, якою зазначено, що вона не підписувала жодних документів від імені ТОВ «Солент», не мала печатки даного підприємства та не здійснювала будь-якої господарської діяльності, а на прохання своєї знайомої ОСОБА_1 за грошову винагороду підписувала чисті аркуші паперу (а.с. 182-186, 187-193).

При цьому, ОСОБА_1 є представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкор» за довіреністю (а.с. 172).

На запит суду ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області за № 11229/9/04-36-09-02-09 від 28.10.2014 р. надано копії протоколів допиту в якості свідків ОСОБА_1 (яка відмовилася надавати свідчення) (а.с. 179-181), та ОСОБА_3 (яка підтвердила, що з початку 2012 року отримувала грошову винагороду від свого знайомого ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_1, за те, що вона підписувала чисті аркуші паперу. Жодних договорів, накладних, специфікацій, довіреностей, актів прийому-передачі, накладних, касових ордерів та інших документів від імені ТОВ «Солент» ніколи не підписувала, а тому підписи, виконані від її імені, їй не належать (а.с. 182-186). У додаткових поясненнях ОСОБА_3 підтвердила, що ТОВ «Солент» було зареєстровано на її ім'я за грошову винагороду на прохання ОСОБА_1, без наміру займатися господарською діяльністю. Також, на ОСОБА_1 нею було підписано довіреність на представництво інтересів ТОВ «Солент» (а.с. 187-190, 191-193).

З метою з'ясування зазначених обставин, судом було прийнято рішення про допит ОСОБА_3 в якості свідка. Проте, на судові виклики громадянка ОСОБА_3 не прибула, судові повістки повернулися до суду з довідкою підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 201, 215).

Допитати в якості свідка громадянку ОСОБА_1 у суду немає процесуальної можливості у відповідності до ст. 65 КАС України, оскільки вона по даній справі є представником позивача за довіреністю.

З огляду на викладене, документи, надані до матеріалів справи ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області стосовно діяльності ТОВ «Солент», ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд оцінює в сукупності з іншими доказами по даній справі на підставі свого внутрішнього переконання, та надає їм відповідну оцінку. При цьому, доводи представника позивача ОСОБА_1 про те, що суд не вправі враховувати ці документи в якості доказів по справі, з посиланням на ст. 95 КПК України, є безпідставними, оскільки зазначена норма стосується неможливості обґрунтовувати судові рішення у кримінальних справах показаннями, наданими слідчому або прокурору, без їх подальшої перевірки в судовому засіданні, та стосується виключно питань притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Доводи позивача про неможливість надання до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку по спірним взаємовідносинам з посиланням на їх вилучення під час проведення обшуку 13.11.2013 р. в рамках кримінального провадження № 32013040000000045, судом не приймаються до уваги, оскільки згідно опису, наявного в цьому протоколі, під час обшуку вилучено первинні документи підприємства за період 2010-2012 років, а спірні правовідносини мали місце у 2013 році (а.с. 176-178).

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави вважати такими, що спричинили реальні зміни фінансово-економічного стану платника податків, зазначені господарські відносини позивача з ТОВ «Солент» з надання послуг, що стали підставою для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у серпні, вересні 2013 року.

Враховуючи викладене, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 373 грн., в тому числі 1 898 грн. - за основним платежем, та 475 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № НОМЕР_2 від 04.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 506 грн., в тому числі 3 605 грн. - за основним платежем, та 901 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, не вбачається.

Враховуючи, що судове рішення прийнято не на користь позивача, з нього на користь державного бюджету України має бути стягнуто недоплачений при зверненні до суду судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1 644 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкор» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкор» (код ЄДРПОУ 20237224) на користь державного бюджету недоплачений при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру судовий збір в розмірі 1 644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2015 року.

Суддя ОСОБА_5