Постанова

від 15.10.2015 по справі 2а/0470/12138/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 2а/0470/12138/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року по справі

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до відповідача Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області (далі - Західно - Донбаська ОДПІ), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001441742 від 26.08.2011 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 6600 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі в розмірі 1 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що Західно - Донбаською ОДПІ в період з 02.08.2011 року по 08.08.2011 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Аксіома» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт №105/17/2-2466305251 від 15.08.2011 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи ч. 6 ст. 128 ГК України, ч.1 та 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 628, 629, ч.2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 ЦК України; п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.198.1, 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого ФОП ОСОБА_2 занижено ПДВ у січні 2011 року на суму 6600 грн.

Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на отриманому від ДПІ у м. Дніпродзержинську акті перевірки контрагента позивача від 31.05.2011 року №2147/163/23-206/20251135, щодо нікчемності укладених правочинів.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001441742 від 26.08.2011 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 6600 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Аксіома» укладено договір №12/11 від 10.01.2011 року поставки запчастин.

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами звірки, банківськими виписками.

Придбані запчастини позивач використав у власній господарській діяльності для ремонту орендованих автотранспортних засобів - автобусів ЛАЗ-699Р держномера НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, якими ФОП ОСОБА_2 здійснені пасажирські перевезення, що підтверджено договорами оренди автобусів, актами узгодження витрат на проведення щомісячного ремонту орендованого автотранспорт за рахунок позивача, актами на списання запасних частин тощо, що свідчить про реальність здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно віднесені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за січень 2011 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків правочин, укладений позивачем з ТОВ «Аксіома» має ознаки нікчемності.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом правочину, відсутні рішення суду про визнання його таким, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди ТОВ «Аксіома» було зареєстроване в установленому порядку як платник ПДВ, мало право виписувати та надавати податкові накладні, не було виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,а тому суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем висновок про нікчемність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що винесене Західно - Донбаською ОДПІ податкове повідомлення - рішення №0001441742 від 26.08.2011 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Так як судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року - скасувати.

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати прийняте Західно - Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією в Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення №0001441742 від 26 серпня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова