Ухвала

від 07.10.2015 по справі 815/6636/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6636/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника відповідача П 'ятниченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біснет» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біснет» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2014 року ТОВ «Біснет» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2014 року:

- №0002622201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 15 187 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями у розмірі 3 797 грн.;

- №0002642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 38 580 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями у розмірі 19 290 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а тому, винесені на підставі цих висновків спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Біснет» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Біснет» 22.04.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В липні 2014 року, працівниками ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі наказу №405 від 03.07.2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Біснет» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Авесбуд» за період грудень 2013 року та ТОВ «Спецбілд» за період січень-лютий 2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1161/15-21-22-01/35131343 від 18.07.2014р., в якому було зафіксовано порушення підприємством позивача вимог:

- п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 38580 грн., у т.ч.: грудень 2013 року - 15986 грн.; січень 2014 року - 17127 грн.; лютий 2014 року - 5467 грн.;

- 2) п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у загальній сумі 15 187 грн., в т.ч. в розрізі податкових періодів: 2013 рік - 15187 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки уповноваженою особою відповідача прийнято податкові повідомлення - рішення від 04.08.2014 року:

- №0002622201, яким ТОВу «Біснет» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 18 984 грн. (у т.ч. за основним платежем на 15187 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3797 грн. );

- №0002642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку додану вартість за основним платежем на 38580 грн. та штрафними (фінансовими ) санкціями - на 19290 грн.

Не погоджуюсь з вказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно з правомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Так, як вбачається з матеріалів справи та спірного акту перевірки, ТОВ «Біснет» у перевіряємому періоді мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Авесбуд» (код за ЄДРПОУ 38643497 ) та ТОВ «Спецбілд» (код за ЄДРПОУ 38945620 ).

Судовою колегією по справі встановлено, що 01.08.2013р. між ТОВ «Біснет» (Замовник) та ТОВ «Авесбуд» (Підрядник) було укладено договір №9, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з організації та обслуговування ліній безпосереднього з'єднання у відповідності з документацією, оформленою у вигляді додатків до даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Авесбуд» на адресу ТОВ «Біснет» виписані податкові накладні на загальну суму 95 918 грн. (в т.ч. ПДВ 15986,33 грн .). Але розрахунки між суб'єктами господарювання були проведені у безготівковій формі на загальну суму 129 278 грн.

В подальшому, як видно з матеріалів справи, суми ПДВ за вказаними податковими накладними ТОВ «Біснет» включило до свого податкового кредиту за грудень 2013р., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період та даним Єдиного реєстру податкових накладних за грудень 2013 р.

Проте, слід зазначити, що підставами для висновків податкового органу щодо завищення позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, слугувало наступне.

Так, у спірному акті перевірки зазначено, що актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.04.2014р. №1894/15-53-22-3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авесбуд» (код за ЄДРПОУ 38643497 ) щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період: грудень 2013 року» встановлено, що зустрічну звірку ТОВ «Авесбуд» неможливо провести на підставі того, що запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 27.03.2014р. №10421/10/15-53-22-3/05 неможливо вручити у зв'язку з незнаходженням посадових осіб та будь яких ознак ведення фінансово-господарських відносин ТОВ «Авесбуд» за податковою адресою.

Також, як вбачається з висновку ОУ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №369 від 01.04.2014р., під час відпрацювання ТОВ «Авесбуд» було здійснено виїзд за податковою адресою підприємства та встановлено, що дане товариство за своєю юридичною адресою: м.Одеса, вул.Успенська,129, не знаходиться. Встановити та опитати директора підприємства ОСОБА_1 також вдалося. До ОУ ГУ Міндоходів в Луганській області направлено запит №9403/7/15-53-07 від 20.03.2014р. щодо встановлення ОСОБА_1 та опитування на предмет причетності до створення та ведений фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Авесбуд». При цьому, з вказаних вище матеріалів видно, що ТОВ «Авесбуд» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь яких послуг, та постачання товарів.

Крім того, з матеріалів справи та акту перевірки встановлено, що ТОВ «Авесбуд» в грудні 2013 року сформувало собі податковий кредит від підприємств, які мають ознаки «ризиковості» - ТОВ «Велсант» (код ЄДРПОУ 38226998 ) та ТОВ «Санторг Юг» (код ЄДРПОУ 37946267 ), які, в свою чергу, теж за своїми податковими адресами не знаходяться та не мають власних основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей.

Також, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що 03.01.2014р. між ТОВ «Біснет» (Замовник) та ТОВ «Спецбілд» (Підрядник) було укладено договір №7, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з організації та обслуговування ліній безпосереднього з'єднання у відповідності з документацією, оформленою у вигляді додатків де даного договору.

Як видно з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Спецбілд» виписало на адресу ТОВ «Біснет» податкові накладні на загальну суму 135 560 грн. (в т.ч. ПДВ 22593,34 грн. ), але розрахунки між суб'єктами господарювання були проведені в безготівковій формі на загальну суму 102 760 грн.

Проте, у спірному акті перевірки зазначено, що актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів від 01.04.2014р. №1818/15-53-22-3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Спецбілд» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - лютий 2014 року» встановлено, що під час відпрацювання ТОВ «Спецбілд» було здійснено виїзд за податковою адресою цього підприємства та встановлено, що ТОВ «Спецбілд» за своєю юридичною адресою: м.Одеса, вул.Зоопаркова,2 не знаходиться. Стан підприємства - 9 (т.б. направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ). Під час відпрацювання встановити та опитати директора підприємства ОСОБА_2 не надалось можливим. Крім того, ТОВ «Спецбілд» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь яких послуг, та постачання товарів. Також, з вказаних матеріалів видно, що ТОВ «Спецбілд» сформувало свій податковий кредит від підприємств, які мають ознаки «ризиковості» - ТОВ «Інкатрейд» (код ЄДРПОУ 38981873 ) та ТОВ «Санторг Юг» (код ЄДРПОУ 37946267 ), які, в свою чергу, теж за своїми податковими адресами не знаходяться, а також у них теж відсутні основні засоби, трудові ресурси та виробничі потужності.

Отже, на підставі вищезазначеного, перевіряючі дійшли висновку, що спірні господарські операції між ТОВ «Біснет» та ТОВ «Авесбуд» у грудні 2013 року і ТОВ «Спецбілд» в січні - лютому 2014 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

За таких обставин, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області дійшло висновку, що ТОВ «Біснет» було порушено зазначені в акті перевірки норми податкового законодавства, в результаті чого, завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 79932 грн. за 2013р., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 15187 грн. за 2013р. та завищено податковий кредит з ПДВ всього у загальній сумі 38 580 грн. (у т.ч.: грудень 2013 року - на суму 15986 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Авесбуд», січень 2014 року - на суму 17127 грн., лютий 2014 року - на суму 5467грн по взаємовідносинам з ТОВ «Спецбілд»), що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за вказані податкові періоди.

Як вже було зазначено вище, судом 2-ї інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «АВЕСБУД» було укладено договір №9 від 01.08.2013р. на виконання робіт по організації та обслуговуванню ліній безпосереднього з'єднання.

Так, п.п.2.1.,2.2,2.3 вказаного договору визначено, що «Підрядник» зобов'язується виконати роботи, передбачені п.1.1. договору, у строки, зазначені у відповідних додатках з необхідною якістю і в відповідності з нормами. А «Замовник», в свою чергу, зобов'язується передати «Підряднику» в установленому порядку необхідну для проведення робіт та закриття робіт технічну та виконавчу документацію. Вартість доручаємої «Підряднику» робіт за цим Договором визначається відповідними додатками. Всі розрахунки між сторонами здійснюються в порядку, встановленому НБУ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок. По завершенні робіт Сторони підписують акт виконаних робіт (п.3.1,3.2,3.3 договору ).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, представником позивача було надано до суду 1-ї інстанції акти виконаних робіт, податкові накладні на загальну суму 95 918 грн. (в т.ч. ПДВ 15986,33 грн .) та банківські платіжні доручення на загальну суму 129 278 грн. В бухгалтерському обліку дані операції були проведені наступним чином: Дт 23 Кт 377 - 79931,67 грн. (на суму актів виконаних робіт) ; Дт 64 Кт 377 - 15986,36грн. (на суму актів виконаних робіт ); Дт 377 Кт 311 - 129278 грн. (на суму перерахування коштів за виконані роботи ).

Крім того, суми ПДВ за вказаними податковими накладними позивачем були включені до складу свого податкового кредиту за грудень 2013р.

Також, як вже вказувалося вище, судовою колегією по справі встановлено, що між позивачем та ТОВ «Спецбилд» було укладено аналогічний договір №7 від 03.01.2014 року на виконання робіт по організації та обслуговуванню ліній безпосереднього з'єднання.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору представник позивача надав до суду 1-ї інстанції податкові накладні на загальну суму 135560 грн. (в т.ч. ПДВ 22593,34 грн.) та банківські платіжні доручення на загальну суму 102760 грн. В бухгалтерському обліку дані операції були проведені наступним чином: т 23 Кт 377 - 112966,67 грн. (на суму актів виконаних робіт ); т 64 Кт 377 - 22593,34 грн. (на суму актів виконаних робіт ); т 377 Кт 311 - 102760 грн. (на суму перерахування коштів за виконані роботи ).

Також, як видно з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов вказаного договору сторонами були підписані акти виконаних робіт, а сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними була включена позивачем до свого податкового кредиту за січень-лютий 2014р., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Таким чином, на підтвердження реального характеру документально оформлених ТОВ «Біснет», ТОВ «Авесбуд» та ТОВ «Спецбілд» підрядних робіт позивачем були надані вказані вище первинні документи, які навіть за умови їх відповідності за формою вимогам чинного законодавства є підставою для формування витрат підприємства та податкового кредиту виключно за умови фактичного здійснення господарських операцій, тобто реальних змін у складі активів ТОВ «Біснет» саме у зв'язку із придбанням робіт (послуг) у контрагентів.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, уважно дослідивши конкретні обставини справи та надані сторонами докази, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції приходить до висновку про те, що реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Авесбуд» та ТОВ «Спецбілд» не доведена належними і допустимими доказами.

Так, відповідно до приписів ст.22 ПК України, об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

А згідно зі ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Як слідує з вимог ст.188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у т.ч. компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів ).

Згідно зі змісту положень пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок же формування податкового кредиту безпосередньо встановлений статтею 198 ПК України.

Так, у відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу ).

Як вбачається зі змісту приписів п.п.201.4,201.6,201.8,201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 ), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як видно зі змісту вимог ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, але в даній справі позивачем не доведено реальне придбання отримання послуг (робіт) від контрагентів ТОВ «Авесбуд» та ТОВ «Спецбілд».

Уважно дослідивши матеріали справи та висновки спірного акту перевірки ТОВ «Біснет», судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальність спірних господарських операцій та їх товарність, а також взагалі нічим не спростована позиція податкового органу.

Так, навіть незважаючи на вимогу суду 1-ї інстанції щодо надання додаткових доказів, позивачем так і не надано докази на підтвердження виконання контрагентами на його замовлення робіт з організації та обслуговування ліній безпосереднього з'єднання, не пояснено та не доведено, що є предметом укладених з контрагентами договорів, в чому саме полягають виконані контрагентами роботи, де саме розташовані (або що саме безпосередньо з'єднується ) лінії безпосереднього з'єднання, тощо. Також, в матеріалах справи відсутня і витребувана окружним судом: технічна документація, необхідна для проведення таких робіт та передбачена п.2.2. Договорів; виконавча документація, що є необхідною для закриття робіт; докази її передачі Підрядником Замовнику (п.2.3 договорів).

Надані ж позивачем докази (листи, схеми - т.1 а.с.222-235 ) вказану неповноту у доказовій базі позивача повністю не усувають, оскільки не відповідають умовам договорів, не усувають невизначеність предмету договорів та не дозволяють суду дійти стійкого переконання про реальний характер виконання контрагентами ТОВ «Авесбуд» та ТОВ «Спецбілд» робіт згідно з предметом укладених договорів.

Окрім того, представником позивача також не надано і доказів використання придбаних у контрагентів робіт в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності, що є необхідною умовою для обґрунтованості включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу;

А згідно із п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2,138.11 цієї статті, п.п.140.2-140.5 ст.140, ст.ст142,143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше 1-го року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

А як вбачається з приписів п.138.4, п.138.6 ст.138 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

Проте, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази за правилами ст.86 КАС України, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у сукупності із викладеними в акті перевірки ТОВ «Біснет» відомостями та податковою інформацією стосовно контрагентів ТОВ «Авесбуд» і ТОВ «Спецбілд» встановлене судом свідчить про непідтвердженість фактичного придбання позивачем у цих товариств результатів підрядних робіт, визначених договорами, недоведеність факту фактичного руху активів позивача у зв'язку із спірними господарськими операціями.

Крім того, судова колегія зауважує, що тягар доказування між сторонами розподіляється відповідно до ст.71 КАС України таким чином, що суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення, для чого обґрунтовує правильність висновків про порушення платником податку вимог податкового законодавства на підставі документів та податкової інформації, що досліджувались та використовувались в ході перевірки.

Натомість, процесуальним обов'язком позивача в даній справі є доведення фактичного здійснення господарських операцій, їх реальності, змін у складі активів підприємства у зв'язку з їх проведенням, що зумовлює необхідність надання доказів, які прямо або побічно це підтверджують.

Позивач же, в даному випадку, беззаперечно не довів суду, що за його замовленням саме ТОВ «Авесбуд» та ТОВ «Спецбілд» виконали спірні підрядні роботи згідно укладених договорів, які в подальшому було використано позивачем у своїй господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

До того ж, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області 21.03.2014р. відносно осіб, яким було підконтрольно ТОВ «Спецбілд» було порушено кримінальне провадження за ч.5 ст.205 КК України, яке до цього часу триває.

Отже, за таких обставин, на думку суду 2-ї інстанції, податковий орган правомірно донарахував підприємству позивача податок на прибуток за оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2014р. №0002642201 та податок на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2014р. №0002622201.

І на останнє, ще раз слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку і було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біснет» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко