Рішення

від 16.10.2015 по справі 544/437/15-ц

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 544/437/15-ц

2/544/160/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 жовтня 2015 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі головуючого - судді Сімонової С.Г.

за участі секретаря - Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду на вул. Леніна, 41 цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Повстинагроальянс» (далі ТОВ «Повстинагроальянс») про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_2 10 березня 2015 року звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «Повстинагроальянс» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

У позовній заяві вказується, що 05 лютого 2011 року померла мати позивача ОСОБА_5, після смерті якої залишилася спадщина, зокрема, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Смотриківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області площею 3, 5686 га, яка на даний час знаходиться в користуванні ТОВ «Повстинагроальянс» на підставі договору оренди землі від 25 лютого 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смотриківське» (далі ТОВ «Смотриківське»), правонаступником якого є ТОВ «Повстинагроальянс», та ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 та отримав свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку.

Проте, уважає, що вказаний договір оренди землі від 25.02.2009 підписала ОСОБА_4, дочка померлої ОСОБА_5, без відповідних на це повноважень, у зв'язку з чим його представник звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати вказаний договір оренди земельної ділянки недійсним у зв'язку із недодержання під час його укладення вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, як безпідставний, просив у його задоволенні відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення сторін у справі, третьої особи, свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до п. 2 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Як передбачено приписами ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

25 лютого 2009 року між ТОВ «Смотриківське», правонаступником якого є ТОВ «Повстинагроальянс» - відповідач у справі, та ОСОБА_5 - рідною матір'ю ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Смотриківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області площею 3, 5686 га кадастровий номер 5323885200:00:015:0026, (а.с 9 - 11).

05 лютого 2011 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 6).

Після смерті матері ОСОБА_1 прийняв від спадкодавця вказану вище земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отримавши 27 січня 2015 року свідоцтво на право на спадщину за законом (а.с. 7) .

На даний час вказане земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «Повстинагроальянс».

Спадкоємець уважає договір оренди земельної ділянки недійсним через те, що він не був підписаний його матір'ю, яка була неграмотна, підпис у договорі вчинила його рідна сестра третя особа у справі ОСОБА_4, яка не мала на це повноважень.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положенням п.п. 7 та 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент

вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який

не вчинено.

Стороною позивача не доведено недодержання відповідачем будь-якої з указаних вимог.

Доводи сторони позивача про підписання оспорюваного договору оренди земельного паю від 25.02.2009 замість матері позивача ОСОБА_5 її рідною дочкою ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

Таких письмових доказів позивач суду не надав.

Тому суд уважає, що за таких обставин, позов позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «Повстинагроальянс» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, є необґрунтованим, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню

Керуючись ст. ст.10, 212, 215 ЦПК, ст. 203, 215 ЦК , ЗУ «Про оренду землі», суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Повстинагроальянс» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 15 жовтня 2015 року.

Головуючий: