Рішення

від 15.10.2015 по справі 902/823/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2015 р. Справа № 902/823/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

суддів: Мельника П.А., Яремчука Ю.О.

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність №03-08-15/01 від 03.08.2015р., посвідчення водія ВІА №047556 від 31.08.1995р.,

у відсутності представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (проспект Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ, 04205)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бранд Сервіс" (вул. Свердлова, буд. 24, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 433994 грн 18 коп. та розірвання договору лізингу,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (позивач, ТОВ «Український лізинговий фонд») звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бранд Сервіс" (відповідач, ТОВ «Фірма» Бранд Сервіс») 386380 грн 03 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, збитків та розірвання договору фінансового лізингу №1943/09/13-В, укладеного між сторонами 24.09.2013р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, придбавши та передавши відповідачу у його користування за актом прийому-передачі предмет лізингу, однак останній, в порушення умов договору фінансового лізингу, зобов'язання з оплати лізингових платежів не виконав належним чином та припинив з жовтня 2014р. оплату лізингових платежів у повному обсязі, проте продовжував експлуатувати предмет лізингу. Вказані дії відповідача позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, відтак просить суд стягнути з останнього 386380 грн 03 коп. та розірвати укладений договір фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.06.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/823/15 з призначенням її до розгляду.

Неодноразово з об'єктивних причин розгляд справи відкладався, про що свідчать відповідні процесуальні документи. При цьому ухвалою від 13.08.2015р. судом прийнято до розгляду заяву позивача від 06.08.2015р. (вх. №06-52/8162/15 від 13.08.2015р.) про збільшення розміру позовних вимог, розцінену як заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів, пені, штрафу та заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення збитків. Таким чином, з огляду на вказане, у даній справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті, а саме: стягнення заборгованості в сумі 4333994 грн 18 коп. (з яких 208000 грн 17 коп. заборгованість зі сплати лізингових платежів, 25195 грн 49 коп. пеня, 288944 грн 90 коп. штраф, 1378 грн 58 коп.- 3% річних, 37838 грн 74 коп. інфляційні втрати, 2755 грн додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса, 129881 грн 30 коп. збитки у зв'язку з неповерненням предмету лізингу) та розірвання договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013р.

На підставі заяви судді Тварковського А.А. від 28.08.2015р. розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 28.08.2015р. шляхом автоматизованого розподілу для розгляду справи №902/823/15 створено колегію у складі: головуючого судді Тварковського А.А., суддів: Мельника П.А., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 28.08.2015р. дану справу вказаною колегією суду прийнято до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні (15.10.2015р.) представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини та мотиви, викладені у відзиві на позов (вх. №06-52/8333/15 від 19.08.2015р.). Зокрема, останній зазначив, що неправомірною є вимога позивача, яка включає в себе одночасно вимоги про повернення предмету лізингу на підставі вчиненого виконавчого напису нотаріуса та вимогу про відшкодування збитків у вигляді неспаленої вартості предмету лізингу. Також відповідач зазначає, що вимога позивача про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 37838 грн 74 коп. також не підлягає задоволенню, оскільки сума боргу, на яку нараховано інфляційні втрати, виникла у зв'язку із невиконанням договору фінансового лізингу, умовами якого передбачено коригування курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку і сума боргу фактично розрахована згідно курсу долара США, в який вже включено всі інфляційні втрати. Крім того, відповідач вказує, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість, до якої включено витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса, яким звернуто стягнення на автомобіль за невиплачені лізингові платежі в сумі 58030 грн 45 коп., відтак вказаним виконавчим написом уже стягнуто з відповідача лізингові платежі, при цьому позивач просить стягнути лізингові платежі не враховуючи суму 58030 грн 45коп., яку стягнуто 04.03.2015р. Таким чином, на думку відповідача, має місце подвійне стягнення однієї і тієї ж суми лізингових платежів. Поряд з цим відповідач також зауважує, що позивачем заявлено до стягнення лізингові платежі за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р., тоді як зазначалося в розрахунку лізингових платежів з жовтня 2014р. по січень 2015р. було звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса, а з 30.01.2015р. останній не має змоги користуватися предметом лізингу, оскільки 30.01.2015р. з предмету лізингу представниками позивача знято державні номерні знаки, що унеможливлює експлуатацію автомобіля.

Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним в судовому засіданні 16.09.2015р. Поряд з цим у надісланому на адресу суду клопотанні про долучення доказів від 13.10.2015р. (вх. №06-52/10431/15 від 13.10.2015р.) останній заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності.

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності представника останнього.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.09.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бранд Сервіс" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1943/09/13-В (а.с. 11).

Предметом лізингу є - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, загальна вартість якого 275500 грн (в т.ч. ПДВ 45916 грн 67 коп.), реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі/кузова VF1VY0C0VUC458490, номер двигуна НОМЕР_2.

Згідно із п. 12 Договору невід'ємними частинами договору є Додаток №1 до договору «Графік внесення лізингових платежів», Додаток №2 «Специфікація», Додаток №3 «Загальні умови договору фінансового лізингу» (а.с. 12, 13, 14-24).

Відповідно до п.1.1. Загальних умов договору фінансового лізингу (Загальні умови), лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майно (предмет лізину), найменування та характеристики якого зазначені в специфікації (Додаток 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2 Загальних умов сторонами обумовлено, що термін користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) зазначений в п.5 договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, проте в будь- якому випадку не може бути меншим одного року.

Згідно із п. 2.1 Загальних умов всі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

За умовами п. 2.2 Загальних умов загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1 Договору і може змінюватися відповідно до умов цього договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в графіку платежів (додаток №1 до Договору).

Всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 графіка платежів. У разі вказівки в п. 8.4. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: http://bank.gov.ua/control/uk/index) за визначеною формулою. Для погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов, і суми, що відшкодовує вартість Предмета лізингу, вважається комісією Лізингодавця (п.п. 2.4, 2.6 Загальних умов).

Пунктом 3.4 Загальних умов передбачено, що приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу. Одночасно з актом прийому-передачі предмета лізингу лізингоодержувачу передається реєстраційна, технічна документація, документи зі страхування, а також оформляється весь необхідний для цілей бухгалтерського і податкового обліку комплект документів (видаткова накладна, податкова накладна).

Умовами пункту 7.1.1. Загальних умов сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Поряд з цим п. 7.1.2. Загальних умов сторони обумовили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

Згідно із п. 11.2.1 Загальних умов лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 Загальних умов передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

Відповідно до п. 11.6 Загальних умов датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмета лізингу. Передача/вилучення предмета лізингу лізиногодержувачем лізингодавцю оформляється підписанням сторонами акта повернення предмета лізингу або підписання уповноваженим особами лізингодавця акта вилучення предмета лізингу.

Згідно із п. 11.8. Загальних умов вилучення предмету лізингу, відмова (розірвання) від Договору, не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів згідно Договору. У разі односторонньої відмови лізингодавця від договору (розірвання договору), лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від договору (його розірвання) сплатити лізингодавцювся нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням договору ( в тому числі в зв'язку з вилученням предмету лізингу, транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

Пунктом 13.1 Загальних умов передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Додатковою угодою №2 від 06.11.2014р. до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В встановлений графік внесення лізингових платежів (а.с. 25).

Як встановлено судом та підвереджується матеріалами справи позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, придбавши та передавши відповідачу у його користування за актом прийому-передачі від 04.10.2013р. предмет лізингу - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску (а.с. 26).

Натомість відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати лізингових платежів не виконав належним чином, припинивши з жовтня 2014р. здійснення оплати лізингових платежів згідно виставлених позивачем рахунків та продовжуючи при цьому експлуатувати (використовувати) предмет лізингу. На підтвердження здійснення відповідачем оплати лізингових платежів згідно виставлених позивачем рахунків, останнім надано для долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень (а.с. 108-164).

08.10.2014р. позивачем на адресу відповідача надіслано лист-вимогу вих. №661-УПК від 30.09.2014р. з проханням погасити заборгованість згідно договору фінансового лізингу (а.с. 28-29), однак вказаний лист, як свідчать матеріали справи, відповідачем залишено без відповіді.

З огляду на вказане, 12.11.2014р. позивачем направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу вих. №794-УПК від 04.11.2014 р., на підставі ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. При цьому відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов договору в повідомлені позивач зобов'язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів (а.с. 30-31).

Проте, як встановлено судом, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим позивач на підставі п.11.4 Загальних умов та п.2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в позасудовому порядку, на підставі виконавчого напису нотаріусу. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 04.02.2015р. за реєстровим №111 (а.с. 32).

16.02.2015р. відділом державної виконавчої служби Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46525837 та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бранд сервіс" повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" майно - транспортний засіб - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску (а.с. 33).

У зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не були виконані, предмет лізингу повернутий не був, 06.04.2015р. винесено постанову про розшук майна ВП №46525837 (а.с. 34).

Однак, як свідчать матеріали справи, вказаний виконавчий документ відділом ДВС залишився не виконаним. Між тим, у надісланих на адресу суду письмових поясненнях №21230/07-35/22 від 15.09.2015р. Ленінський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції щодо стану виконавчого провадження з розшуку автомобіля, зазначив, що державним виконавцем разом із представником стягувача здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі та встановлено, що за даною адресою розшукуваний автомобіль відсутній, згідно із пояснень наданих представником стягувача, керівником підприємства автомобіль поміщений за адресою: м. Вінниця, вул. Р.Скалецького, 34-а. При цьому представником стягувача повідомлено, що вказаний автомобіль зберігається без державних номерів, оскільки вони зберігаються у стягувача. Крім того органом ДВС також зазначено, що державним виконавцем разом із представником стягувача здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі та встановлено, що керівник підприємства ОСОБА_3 із зобов'язання повернути майно на користь стягувача ознайомлений, однак від пояснень та передачі предмета лізингу відмовився (а.с. 216).

Вказані обставини, в їх сукупності стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості згідно договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013р., розірвання вказаного договору та стягнення збитків.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів згідно із погодженим графіком, а також стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням сплати лізингових платежів, суд виходив із наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Розглядом справи встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 «Лізинг» глави 58 розділу ІІІ Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг».

Так, у відповідності до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Проаналізованими положеннями договору фінансового лізингу та Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавцю надано право в односторонньому порядку за певної умови відмовитися від укладеного договору.

Таке право, зокрема, передбачено ч.2 ст.7 названого Закону, відповідно якого лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Крім того, право на відмову від договору в односторонньому поряду встановлено умовами самого договору, а саме, пунктом із п. 11.2.1 Загальних умов договору: лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 Загальних умов Договору передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/ знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

При цьому, на думку суду, важливе значення для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору має момент вчинення такої відмови, який в силу положень ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України є вважається моментом (датою) розірвання договору.

Відповідно до п.11.6 Загальних умов договору датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмета лізингу, на що неодноразово у своїх поясненнях наголошував представник позивача, відтак, на його думку, Договір не є розірваним та продовжує свою дію.

Проте дані положення Договору, в частині визначення моменту розірвання договору в наслідок односторонньої відмови від нього лізингодавцем, фактично суперечать імперативній нормі, що закріплена у спеціальному Законі України «Про фінансовий лізинг». Зокрема, відповідно до ч.3 ст.7 Закону відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Враховуючи, що положення Договору у вказаній частині суперечать вимогам Закону, норми якого мають пріоритет при застосуванні, підлягають застосуванню саме норми останнього.

Матеріалами справи підтверджено, що лізингоодержувач дізнався про відмову лізингодавця від Договору 12.11.2014 року, відтак саме з цієї дати договір фінансового лізингу є розірваним. Про даний факт свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу листа позивача про відмову від договору фінансового лізингу (а.с. 30-31).

Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позивач не має права вимагати оплати предмету лізингу, оскільки він в односторонньому порядку розірвав Договір (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 01 жовтня 2013 року у справі №3-28гс13, від 19 грудня 2011 року у справі №3-136гс11 ), а в майбутньому предмет лізингу у власність не отримає. Окрім того, з огляду на те, що 12.11.2014 року припинилися зобов'язання між сторонами, лізингодавець також і не вправі вимагати від відповідача сплати лізингових платежів після вказаної дати. Натомість усі лізингові платежі, які лізингоодержувачем недоплачені до 12.11.2014 року, підлягають відшкодуванню. Тобто, враховуючи структуру лізингового платежу, який складається з платежу в погашення (компенсацію) предмета лізингу та винагороди (комісії) лізингодавця за наданий в лізинг предмет, стягненню на користь позивача підлягає лише комісія за період жовтень-листопад 2014 року, при цьому комісія підлягає відшкодуванню з урахування коригування курсу валют (курсової різниці), що сторонами погоджено у п. 2.6 Загальних умов договору.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати лізингового платежу в частині комісії, вона також в силу положень ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.230, 232 Господарського кодексу України підлягає відшкодуванню із нарахуванням на період прострочення її сплати пені, яка передбачена п.7.1.1 Загальних умов Договору, штрафу, що визначений п. 7.1.2 Загальних умов Договору, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, використовуючи погоджену в п. 2.6 Загальних умов Договору формулу для визначення розміру лізингового платежу з урахуванням коригування курсу валют та підставивши до неї такі складові як лізинговий платіж в частині комісії за жовтень-листопад 2014 року, офіційний курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 відсоток, офіційний курс гривні до долара США на дату укладання Договору, середньозважений курс, встановив, що за жовтень 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 7480,75 грн., а за листопад 2014 року - 5112,69 грн. Втім, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості в жовтні 2014 року у розмірі 3238 грн, загальний борг лізингових платежів в частині комісії з урахуванням курсової різниці до розірвання Договору становить 9355,44 грн.

Окрім того, суд також обрахував за допомогою програми «Ліга.Закон» розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення плати вказаних платежів з комісії за вказаний позивачем період з 05.10.2014 року по 05.06.2015 року, в результаті чого отримав наступні показники: пеня за несплату комісії за жовтень - 1163,44 грн, за листопад - 1402 грн; 3% річник за несплату комісії за жовтень - 85,09 грн, за листопад - 102,53 грн; інфляційні втрати за несплату комісії за жовтень - 2147,85 грн, за листопад - 2588,24 грн, а також 15% штрафу за несплату комісії за жовтень - 636,41 грн, та за листопад - 766,9 грн.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість у відповідача перед позивачем має наступний вигляд:

9355,44 грн.- лізинговий платіж (комісія);

1403,31 грн - штраф;

2565,44 грн - пеня;

187,62 грн - 3% річних;

4736,09 грн - інфляційні втрати.

Загальний розмір заборгованості становить 18247,9 грн.

Натомість не підлягають стягненню штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати за несплату лізингових платежів після 12.11.2014 року, оскільки, як зазначалося вище, зобов'язання між сторонами були припинені.

Також підлягають до стягнення з відповідача витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки вони прямо витікають із умов п.11.8 Загальних умов, і є наслідком односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу.

Що стосується вимоги щодо розірвання договору, то, на переконання суду, вона не підлягає до задоволення, оскільки положеннями чинного законодавства не передбачено можливості розірвати договір, який уже розірвано, у наслідок чого припинено зобов'язання між сторонами.

Відносно позовної вимоги щодо стягнення збитків, слід звернути увагу на таке.

У відповідності до п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення (постанова ВСУ від 28.02.2011р. у справі №3-65гс10).

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення збитків та посилаючись на відповідні нормативно-правові акти, позивач фактично веде мову про реальні збитки, тобто про втрату автомобіля. Однак, як видно із матеріалів справи, зокрема із листа Ленінського ВДВС Вінницького районного управління юстиції від 15.09.2015р. №2/230/07-35/22 (а.с.216), автомобіль нікуди не зникав і його втрачено не було, він знаходиться в гаражі за адресою м. Вінниця, вул. Р. Скалецького, 34а. Більше того під час судового розгляду представники відповідача неодноразово наголошували, що предмет лізингу знаходиться у них, проте, у зв'язку із тим, що позивач вилучив у автомобіля державні номерні знаки, його використовувати відповідач не в змозі. Також повідомити за якою саме адресою перебуває автомобіль представники відповідача відмовились. Тобто, в даному випадку, виходячи із наявних у справі доказів, вести мову про реальні збитки завдані позивачу правових підстав немає, оскільки немає самих реальних збитків, принаймні доказів їх наявності позивач не надав.

Виходячи із викладеного, позовні вимоги щодо відшкодування збитків також не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість.

Обраний позивачем спосіб захисту щодо відшкодування збитків не відповідає обставинам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак він не призведе до захисту права позивача. В конкретному випадку мова може йти про повернення майна (предмета лізингу) виходячи із умов договору, згідно із яким у разі односторонньої відмови лізингодавця від договору, лізингоодержувач зобов"язаний повернути предмет лізингу. Дане майно є власністю позивача та перебуває у відповідача на даний момент без будь-яких правових підстав.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В силу вимог ч. 1 та 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обставини, викладені в позовній заяві, позивачем в силу вимог стст.33, 34 ГПК не доведено в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін відповідно до вимог ч.1 ст. 49 ГПК України пропорційної розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бранд Сервіс" (вул. Свердлова, буд. 24, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 30958061) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (проспект Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 37859096) 9355 грн 44 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів (комісії), 2565 грн 44 коп. пені, 1403 грн 31 коп. штрафу, 187 грн 62 коп.- 3% річних, 4736 грн 09 коп. інфляційних втрат, 2755 грн додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса та 420 грн 06 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні позову щодо розірвання договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013р. та стягнення 198644 грн 73 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 22630 грн 05 коп. пені, 27541 грн 59 коп. штрафу, 1190 грн 96 коп. -3% річних, 33102 грн 65 коп. інфляційних втрат та 129881 грн 30 коп. збитків відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 жовтня 2015 р.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

судді: Мельник П.А.

ОСОБА_4

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (проспект Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ, 04205)