Постанова

від 09.12.2015 по справі 902/823/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа №902/823/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Максютинській Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.15 р. у справі №902/823/15 (судді Тарновський А.А., головуючий, ОСОБА_4, ОСОБА_5О.)

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бранд Сервіс"

про стягнення 433994,18 грн. та розірвання договору лізингу.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2015 року, рішенням господарського суду Вінницької області було частково задовольно позов та стягнуто з ТОВ "Фірма "Бранд Сервіс" на користь позивача 9355,44 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів (комісії), 2565,44 грн. - пені, 1403,31 грн. - штрафу, 187,62 грн. - 3% річних, 4736,09 грн. - інфляційних втрат, 2755 грн. - витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса та 420,06 грн. - судового збору та відмовлено у розірванні Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24 вересня 2013 року та стягненні 198644,73 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 22630,05 грн. - пені, 27541,59 грн. - штрафу, 1190,96 грн. - 3% річних, 33102,65 грн. - інфляційних втрат та 129881,30 грн. - збитків.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині відмови щодо розірвання Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В та стягнення 198644,73 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 22630,05 грн. - пені, 27541,59 грн. - штрафу, 1190,96 грн. - 3% річних, 33102,65 грн. - інфляційних втрат та 129881,30 грн. - збитків та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Вважає, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки через неналежне виконання відповідачем договору та не повернення ним предмету лізингу, такий договір не може бути припиненим, тому товариство звернулося з вимогою про розірвання Договору в судовому порядку. Крім того, зазначає, що у зв'язку з протиправним переховуванням відповідачем предмету лізингу і неповернення його власнику, останній, згідно Договору, зобов'язаний оплатити позивачу всі нараховані та неоплачені лізингові платежі, а тому вважає, що до стягнення належить вартість предмета лізингу та комісії лізингодавця з урахуванням валютного коригування, передбаченими умовами договору та відповідач зобов'язаний покрити позивачу збитки, які дорівнюють розміру непокритих до кінця строку лізингу платежів, та відшкодовуються вартість предмета лізингу.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

23 листопада 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09 грудня 2015 року.

01 грудня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання представника ТОВ "Український лізинговий фонд" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції з господарським судом міста Києва.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з дослідженням всіх обставин справи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

24 вересня 2013 року. між ТОВ "Український лізинговий фонд", як лізингодавем, та ТОВ "Фірма "Бранд Сервіс", як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №1943/09/13-В, згідно якого лізингодавець набув у власність і передав на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування з правом викупу лізингоодержувачу, на строк 48 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, майно - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, кузов №VF1VY0C0VUC458490, двигун №Р138475, державний реєстраційний №АА6137ОС, вартістю 275500,00 грн. (де 45916,67 грн. - ПДВ). (т.1 а.с.11)

Згідно із п.12 Договору невід’ємними частинами договору є Додаток №1 до договору "Графік внесення лізингових платежів", Додаток №2 "Специфікація", Додаток №3 "Загальні умови договору фінансового лізингу" (т.1 а.с.12, 13, 14-24).

Згідно із п.2.1 "Загальних умов договору фінансового лізингу", лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

Всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 графіка платежів. У разі вказівки в п.8.4. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: http://bank.gov.ua/control/uk/index) за визначеною формулою. Для погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов, і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією лізингодавця (п.п.2.4, 2.6 Загальних умов).

Умовами п.7.1.1. "Загальних умов …" сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, п. 7.1.2. "Загальних умов …" сторони визначили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

Також, за п.11.2.1 "Загальних умов …" лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 "Загальних умов …" передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

Датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмета лізингу. Передача/вилучення предмета лізингу лізиногодержувачем лізингодавцю оформляється підписанням сторонами акта повернення предмета лізингу або підписання уповноваженим особами лізингодавця акта вилучення предмета лізингу. (п. 11.6 "Загальних умов …")

Згідно із п.11.8. "Загальних умов …" вилучення предмету лізингу, відмова (розірвання) від Договору, не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів згідно Договору. У разі односторонньої відмови лізингодавця від договору (розірвання договору), лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від договору (його розірвання) сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням договору (в тому числі в зв'язку з вилученням предмету лізингу, транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

04 жовтня 2013 року, актом прийому-передачі позивач, придбавши, передав відповідачу у його користування автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, кузов №VF1VY0C0VUC458490, двигун №Р138475, державний реєстраційний №АА6137ОС, вартістю 275500,00 грн. (т.1 а.с.26)

06 листопада 2013 року, Додатковою угодою №2 до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В сторони внесли зміни у графік внесення лізингових платежів. (т1 а.с.25)

08 жовтня 2014 року, у зв’язку з припиненням відповідачем оплати лізингових платежів згідно виставлених позивачем рахунків , позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу №661-УПК від 30 вересня 2014 року з проханням погасити заборгованість по Договору фінансового лізингу. (т.1 а.с.28-29)

05 листопада 2014 року, позивачем направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу №794-УПК та зобов'язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів, на підставі ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" та п.11.4. "Загальних умов Договору фінансового лізингу". Дане повідомлення було отримане відповідачем 12 листопада 2014 року. (т.1 а.с.30-31)

04 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був посвідчений виконавчий напис, реєстровий №111, яким відповідачу пропонувалось повернути лізингове майно - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, кузов №VF1VY0C0VUC458490, двигун №Р138475, державний реєстраційний №АА6137ОС. (т.1 а.с.32)

16 лютого 2015 року відділом державної виконавчої служби Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46525837 та зобов'язано ТОВ "Фірма "Бранд сервіс" повернути на користь ТОВ "Український лізинговий фонд" майно - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску (т.1 а.с.33).

06 квітня 2015 року, у зв’язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем не були виконані, відділом державної виконавчої служби Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ було винесено постанову про розшук майна у виконавчому провадженні №46525837. (т.1 а.с.34)

15 червня 2015 року, ТОВ "Український лізинговий фонд" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Фірма "Бранд сервіс" про стягнення заборгованості і розірвання Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24 вересня 2013 року, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 163623,99 грн. - боргу по лізингових платежах, 21 569,70 грн. - пені, 1378,58 грн. - 3% річних, 37838,74 грн. інфляційних, 21 271,76 грн. - штрафу, 2755,00 грн. - витрат за вчинення виконавчого напису нотаріусом, 137942,26 грн. - збитків у зв’язку з неповерненням предмету лізингу та 8945,60 грн. - судового збору. (т.1 а.с.2-7)

15 жовтня 2015 року, рішенням господарського суду Вінницької області було частково задоволено позов та стягнуто з ТОВ "Фірма "Бранд Сервіс" на користь позивача 9355,44 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів (комісії), 2565,44 грн. - пені, 1403,31 грн. - штрафу, 187,62 грн. - 3% річних, 4736,09 грн. - інфляційних втрат, 2755 грн. - витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса та 420,06 грн. - судового збору та відмовлено у розірванні Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24 вересня 2013 року та стягненні 198644,73 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 22630,05 грн. - пені, 27541,59 грн. - штрафу, 1190,96 грн. - 3% річних, 33102,65 грн. - інфляційних втрат та 129881,30 грн. - збитків.(т.1 а.с.272-276)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений Договір фінансового лізингу №1943/09/13-В, згідно якого лізингодавець набув у власність і передав на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування з правом викупу лізингоодержувачу, на 48 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, кузов №VF1VY0C0VUC458490, двигун №Р138475, державний реєстраційний №АА6137ОС, вартістю (з ПДВ) 275500,00 грн.

Відповідно до п.11.2.1. Додатку №3 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В", які є невід’ємними частинами, сторони встановили, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

У пункті 11.4. Додатку №3 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В" зазначено, якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. У разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/ знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

За приписами ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

За матеріалами справи, лізингодавець направив лізингоодержувачу повідомлення №794-УПК про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В та вимагав повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності. Дане повідомлення було отримане відповідачем 12 листопада 2014 року і з цього часу лізингоодержувач довідався про відмову (розірвання) даного Договору позивачем, відтак саме з цієї дати договір фінансового лізингу є розірваним. (т.1 а.с.30-31)

Тому, посилання позивача на п.11.6 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В" про те, що моментом розірвання спірного Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В є дата повернення відповідачем або дата вилучення у відповідача предмета лізингу, а оскільки автомобіль не повернутий, то Договір №1943/09/13-В не є розірваним та продовжує свою дію, колегією суддів оцінюються критично і відхиляються як безпідставні так, як суперечать вимогам ч.3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має права вимагати розірвання Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В, оскільки він ним був розірваний в односторонньому порядку ще до звернення з позовом до суду, і його позовні вимоги щодо розірвання зазначеного договору не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, у справі №3-28гс13 від 01 жовтня 2013 року та у справі №3-136гс11 від 19 грудня 2011 року.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

З огляду на те, що 12 листопада 2014 року припинилися зобов’язання між сторонами, лізингодавець також і не вправі вимагати від відповідача сплати лізингових платежів після вказаної дати. Натомість, усі лізингові платежі, які лізингоодержувачем недоплачені до 12 листопада 2014 року, підлягають відшкодуванню, а саме, комісія за період жовтень-листопад 2014 року, при цьому комісія підлягає відшкодуванню з урахування коригування курсу валют (курсової різниці), що сторонами погоджено у п.2.6 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В".

Тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за жовтень-листопад 2014 року, яка становить 9355,44 грн. (7480,75 грн. + 5112,69 грн. з врахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості в жовтні 2014 року у розмірі 3238 грн.), з урахуванням курсової різниці.

В силу приписів ст. 230 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із п.7.1.1. "Загальних умов …" сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, п.7.1.2. "Загальних умов …" сторони визначили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, судова колегія, здійснивши перерахунок, нарахованих господарським судом першої інстанції, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу за прострочення оплати лізингових платежів з 05 жовтня 2014 року по 05 червня 2015 року погоджується про законність та обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача: - пені за несплату комісії у розмірі 2565,44 грн.; - 3% річник 187,62 грн.; 4736,09 грн. - інфляційних втрат за несплату комісії, а також 15% штрафу за несплату комісії 1403,31 грн. (9355,44 грн. х 15%).

А інші штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати за несплату лізингових платежів, що вимагаються позивачем після 12 листопада 2014 року не підлягають стягненню, оскільки, як зазначалося вище, зобов’язання між сторонами за Договором фінансового лізингу №1943/09/13-В були припинені.

Також підлягають до стягнення з відповідача витрати у сумі 2755,00 грн. на вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки вони передбачені п.11.8 "Загальних умов договору фінансового лізингу до Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В" і є наслідком односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу.

Відносно позовних вимог щодо стягнення збитків, колегія також погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що слід відмовити в задоволенні частини позовних вимог щодо відшкодування збитків, оскільки відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності усіх у сукупності передбачених законом умов і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

В даному випадку позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення збитків та посилаючись на відповідні нормативно-правові акти, фактично просить стягнути з відповідача на його користь кошти за реальні збитки, тобто про втрату автомобіля. Однак, як видно із матеріалів справи, лист Ленінського ВДВС Вінницького районного управління юстиції від 15 вересня 2015 року (т.1 а.с.216), акт державного виконавця від 24 березня 2015 року (т.1 а.с.225) автомобіль нікуди не зникав і його втрачено не було. Він не використовується відповідачем через відсутність державних номерних знаків, знятих позивачем, і знаходиться в гаражі за адресою м. Вінниця, вул. Р. Скалецького, 34а , а тому правових підстав для стягнення зазначених позивачем збитків немає, а обраний позивачем спосіб захисту щодо відшкодування збитків не відповідає обставинам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак він не призведе до захисту права позивача.

Інші заперечення позивача, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об’єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.15 р. у справі №902/823/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/823/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.