Рішення

від 16.10.2015 по справі 904/7136/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.15р. Справа № 904/7136/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "ДІАКОН", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 11194грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 7631грн.78коп., 3% річних у розмірі 503грн.33коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 02.03.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №32 від 15.07.2015р.

В судовому засіданні від 15.09.2015р. проголошено перерву до 12.10.2015р., в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Технічний центр "Діакон" звернулось до Публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" з позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 11194грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 7631грн.78коп., 3% річних у розмірі 503грн.33коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на рахунок - фактуру №Д-00000025 від 07.02.2014р.; видаткову накладну №Д-00000031 від 25.02.2014р.; претензію від 21.10.2014р.; банківські виписки з рахунку позивача; положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2015р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначався на 15.09.2015р. та 12.10.2015р.

14.09.2015р. на адресу суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш", в якому відповідач стверджує, що позивач невірно визначив строк виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати отриманого товару. Також, відповідачем були перераховані суми 3% річних та інфляційної складової.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями пункту частини 3 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

З огляду на викладене, чинним законодавством передбачено укладення договору не лише шляхом складання одного письмового документу.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

07.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Технічний центр "Діакон" виставило Публічному акціонерному товариству завод "Павлоградхіммаш" рахунок - фактуру №Д00000025 від 07.02.2014р. на оплату товару загальною вартістю 32388грн.00коп.

Публічне акціонерне товариство завод "Павлоградхіммаш", в свою чергу, 24.02.2014р. сплатило позивачу грошові кошти в розмірі 16194грн.00коп., в якості передплати за товар згідно рахунку - фактури №Д00000025 від 07.02.2014р.

З наведеного вбачається, що сторонами було узгоджено предмет поставки, вартість та кількість товару, що поставляється.

25.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Технічний центр "Діакон" поставило Публічному акціонерному товариству завод "Павлоградхіммаш" товар загальною вартістю 32388грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №Д-00000031 від 25.02.2014р. Зазначена видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

04.02.2015р. Публічне акціонерне товариство завод "Павлоградхіммаш" сплатило позивачу грошові кошти в розмірі 5000грн.00коп., в рахунок оплати товару поставленого на підставі рахунку - фактури №Д00000025 від 07.02.2014р.

Таким чином, на теперішній час залишається несплаченим товар на загальну суму в розмірі 11194грн.00коп.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене та те, що товар був отриманий Публічним акціонерним товариством завод "Павлоградхіммаш" 25.02.2014р., відповідач був зобов'язаний сплатити вартість товару отриманого на підставі рахунку - фактури №Д00000025 від 07.02.2014р. - 25.02.2014р.

Відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 11194грн.00коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку виконати зобов'язання з оплати суми боргу в розмірі 11194грн.00коп. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в повному обсязі.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 7631грн.78коп. за період з березня 2014р. по травень 2015р. та 3% річних в розмірі 503грн.33коп. за період з 28.02.2014р. по 25.06.2015р.

За результатами зробленого судом розрахунку, сума 3% річних та сума інфляційної складової нарахованих через несплату суми боргу за період з 28.02.2014р. по 25.06.2015р. становили суму в більшому розмірі ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення суми 3% річних в розмірі 503грн.33коп. та суми інфляційних витрат в розмірі 7631грн.78коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Технічний центр "Діакон" до Публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" про стягнення суми основного боргу у розмірі 11194грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 7631грн.78коп., 3% річних у розмірі 503грн.33коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" (ідентифікаційний код: 00217417; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Технічний центр "Діакон" (ідентифікаційний код: 37365630; місцезнаходження: 61003, м. Харків, майд. Конституції, буд. 1, к. 6613) суму основного боргу у розмірі 11194грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 7631грн.78коп., 3% річних у розмірі 503грн.33коп. та суму витрат повязаних зі сплатою судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 12.10.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 19.10.2015р.

Суддя ОСОБА_3