Постанова

від 21.12.2015 по справі 904/7136/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року Справа № 904/7136/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

Представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, представник, дов. № 32 від 15.07.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року у справі № 904/7136/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "ДІАКОН", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 11 194грн.00коп., інфляційної складової в розмірі 7 631грн.78коп., 3% річних у розмірі 503грн.33коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року (суддя Новікова Р.Г.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Технічний центр "Діакон". Стягнуто на його користь з Публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" суму основного боргу у розмірі 11 194грн.00коп., інфляційну складову в розмірі 7 631грн.78коп., 3% річних у розмірі 503грн.33коп. та 1827грн.00коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано не виконанням зобов'язання відповідачем перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 року в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2877, 3грн. та 3% річних у розмірі 181, 92 грн.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що позивачем невірно визначено строк виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати отриманого товару. Вважає, що обов'язок по сплаті у нього виник на підставі ст.530 ЦК України через 7 днів після отримання претензії, а саме 28.10.2014р. Тому з цієї дати можливе нарахування інфляційних та 3% річних. Відповідно до цього сума інфляційних складає 4 754,48 грн., а 3% річних - 321,41 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу. Просить її задовольнити, рішення змінити.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунок - фактуру №Д00000025 від 07.02.2014р. на суму 32388грн.00коп. (а.с.13).

ПАТ завод "Павлоградхіммаш" 24.02.2014р. частково оплатив виставлений рахунок, перерахувавши позивачу 16 194 грн. (а.с.20).

25.02.2014р. позивач поставив відповідачу товар на суму 32388грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №Д-00000031 від 25.02.2014р. Зазначена видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

04.02.2015р. відповідачем частково сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 5000грн.00коп. Всього сплачено за отриманий товар 21 194 грн.

Сума боргу, що утворилась - 11194грн.00коп.

21.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 в якій пропонував погасити протягом місяця з дня отримання претензії заборгованість за рахунком-фактурою № Д-00000025 від 27.02.2014 року, в сумі 16194, 00грн., шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок ТОВ ІТЦ Діакон .

У зв'язку з неотриманням відповіді та несплатою боргу позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11 194 грн. боргу, 7 631,78 грн. інфляційних та 503,33 грн. 3% річних.

Частинами 1, 2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. Тому, враховуючи поставку позивачем відповідачу за видатковою накладною товару, прийняття товару та часткову оплату виставленого рахунку відповідачем, суд правильно дійшов висновку про укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...

Оскільки сторонами не було погоджено строк оплати, то відповідно до вищезазначеної норми відповідач зобов'язаний був розрахуватися за товар після його прийняття, тобто не пізніше 26.02.2014р.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, тому суд правильно стягнув 11 194 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути суму основного боргу у розмірі 11194грн.00коп., інфляційні втрати за період березень 2014р. - травень 2015р. в розмірі 7631грн.78коп. та 3% річних в розмірі 503грн.33коп. за період з 28.02.2014р. по 25.06.2015р.

Розрахунок позивачем здійснено правильно, його вимоги ґрунтуються на законі і обґрунтовано задоволені судом.

Розрахунок відповідача, здійснений з посиланням на ст.530 ЦК України, не приймається апеляційним судом до уваги у зв'язку з наступним.

Стаття 530 ЦК України є загальною нормою і визначає строк виконання зобов'язання, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Натомість ст.692 ЦК України є спеціальною нормою, яка застосовується до договорів купівлі-продажу та поставки. І дана стаття покладає на покупця обов'язок здійснити оплату товару одразу після його прийняття і несплата в цей термін є порушенням зобов'язання.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених підстав. Рішення суду слід залишити в силі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод "ПАВЛОГРАДХІММАШ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року у справі № 904/7136/15 залишити в силі.

Повний текст постанови складено 24.12.2015р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

ОСОБА_2