Рішення

від 15.10.2015 по справі 332/4110/15-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4110/15-ц

Провадження №: 2/332/1467/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі - Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Метизник» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,суд , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

У своєму позові позивач вказала, що 02.01.2013 року її було прийнято на роботу до ЖБК «Метизник» на посаду головного бухгалтера.

04.07.2014 року її було звільнено з займаної посади.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2014 року звільнення позивача визнано незаконним і її поновлено на роботі.

10.09.2014 року наказом № 9 голови правління ЖБК «Метизник» позивача було поновлено на роботі, про що її було ознайомлено 20.09.2014 року.

У зв'язку з тим, що голова правління ЖБК зажадала від позивача до кінця дня надати податкову звітність, вона вирішила звільнитися.

23.09.2014 року позивача було звільнено з посади бухгалтера на підставі наказу № 8 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Станом на день направлення позову до суду, відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористану щорічну відпустку і не видав трудову книжку.

Позивач 08.09.2015 року направила відповідачу заяву з вимогою виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період 02.01.2013 р. по 23.09.2014 року, яку відповідач залишив без задоволення.

Крім цього, відповідач не виплатив середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або видачі трудової книжки.

З дня звільнення по день направлення позову до суду відповідач затримав розрахунок на 11 місяців, тому стягненню підлягає 8 800 грн., виходячи із посадового окладу бухгалтера 800 грн. ( 800 грн. х 11 місяців), що встановлено в рішення суду від 10.09.2014 року.

Щодо компенсації за невикористану щорічну відпустку, то позивача не було повідомлено при звільненні про її розмір.

Позивач вважає, що відповідачем було завдано їй і моральну шкоду, яка виникла внаслідок того, що вона вимушена була закладати до ломбарду золоті прикраси та не мала змоги оплатити своє лікування, і крім цього, не отримавши трудову книжку, вона не мала змоги влаштуватися на іншу роботу. Свою моральну шкоду вона оцінила в 12 000 грн.

У своєму позові позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 1729 грн.,80 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 8800 грн. , на відшкодування моральної шкоди - 12 000 грн. та зобов'язати ЖБК «Метизник» видати належним чином оформлену трудову книжку.

Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим і просить його задовольнити. Суду пояснив, що рішенням суду ОСОБА_1 поновлено на роботі і вона має право на отримання компенсації за невикористану щорічну відпустку, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку і на відшкодування моральної шкоди

Представник відповідача - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що оскільки позивачем не було передано відомості про нарахування заробітної плати за час її роботи, то виплатити їй середній заробіток за весь час неможливо. Трудової книжки ОСОБА_1 ніколи не перебувало в ЖБК . Крім цього, їй відомо, що ОСОБА_1 працювала ще бухгалтером у підприємця в кіоску. Трудова книжка знаходиться у неї. Просила в позові відмовити.

Представник відповідача - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти позову, надав письмові заперечення і суду пояснив, що на теперішній час ОСОБА_1 не має намір передавати архівні та текучі фінансові документи у зв'язку з некоректним використанням фінансових коштів ЖБК «Метизник», тим самим скриває факт зловживання службовим становищем на момент займання посади бухгалтера. На підставі відкритого кримінального провадження були проведені слідчі дії та вилучені у ОСОБА_1 фінансові документи, але відомості про нарахування заробітної плати залишилися у ОСОБА_1

Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову.

Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення представника позивача, представників відповідача, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі знаходились у трудових правовідносинах.

Із рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2014 року встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ЖБК «Метизник» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволенні частково: скасовано наказ № 4 ЖБК «Метизник» від 04.07.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера за сумісництвом в ЖБК «Метизник»; стягнуто з ЖБК «Метизник» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1600 грн., виходячи із розміру посадового окладу бухгалтера 800 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Як вбачається із даного позову ОСОБА_1 знову звернулася до суду 03.09.2015 року з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та вимушеного прогулу в розмірі 8800 грн., стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку з 02.01.2013 р. по 23.09.2014 р. та 12 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні представником позивача було надано розрахунок компенсації за невикористану відпустку. Згідно якого розмір компенсації складає 1 729,80 грн.

Згідно п. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У сукупності зазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_1 було поновлено на посаді бухгалтера в ЖБК «Метизник», стягнуто з ЖБК на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1600 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У своєму новому позові позивач вказала, що її було прийнято на посаду головного бухгалтера, тобто позивачем вказано недостовірні дані.

22.09.2014 року її було звільнено після поновлення на посаді бухгалтера з цієї посади за власним бажанням на підставі п.1 ст.38 КЗпП України.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідачем не було виплачено позивачу компенсацію за невикористану щорічну відпустку і не було видано трудову книжку.

Як було встановлено із наказу № 4 від 04.07.2014 р. про звільнення ОСОБА_5 з посади бухгалтера за сумісництвом; із рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2014 року із наказу № 9 від 10.09.2014 р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера за сумісництвом; із наказу № 8 від 23.09.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера за сумісництвом (а.с.6, 8-12), що ОСОБА_1 ніколи не працювала головним бухгалтером ЖБК «Метизник». І крім того, вона не вказує у своєму позові, що вона працювала за сумісництвом.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики від 29.07.1993 року, в редакції від 08.06.2001 р., на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи.

Згідно Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України від 28.06.1993 року № 43 - сумісництвом вважається, виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Згідно Закону України «Про відпустки» № 504 від 15.11.1996 року статтею 10 передбачено порядок надання щорічних відпусток, згідно якого сумісникам надається щорічна відпустка одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Із пояснень представника позивача встановлено, що ОСОБА_1 під час роботи бухгалтером в ЖБК «Метизник» більше ніде не працювала і тому її трудова книжка знаходиться в ЖБК «Метизник», яку їй не видали. Крім цього пояснив, що згідно актів (в кількості 7 штук: від 29.12.2012 р., 30.06.2013 р., 28.09.2013 р., 28.12.2013 р., 27.02.2014 р., 30.04.2014 р, 10.06.2014 р.), які він надав у судовому засіданні, членами ревізійної комісії ЖБК «Метизник порушень фінансової документації не виявлено.

Суд не узяв до уваги ці пояснення представника позивача, оскільки вони суперечать вищевказаним нормам Законів і суперечать тим доказам, які були надані у судовому засдіанні.

Так, із додатків до письмових заперечень представника відповідача ОСОБА_6 (а.с. 35-38 ) встановлено, що згідно актів № 1, № 2, № 3, № 4 колишнім головою правління ЖБК «Метизник» ОСОБА_7, за час роботи якого посаду бухгалтера за сумісництвом обіймала ОСОБА_1, було передано документацію ЖБК новому голові правління ОСОБА_3, але в наданих переліках трудова книжка ОСОБА_1 не значиться, а також не значаться вищевказані актів ревізійної комісії.

Із заяви голови правління ЖБК «Метизник» (а.с.47) від 08.07.2015 року встановлено, що на підставі її заяви від 27.10.2014 року було відкрито кримінальне провадження та внесено до ЄРДР щодо незаконного заволодіння документів ЖБК «Метизник» шляхом зловживання особи службовим становищем, а саме бухгатером ОСОБА_1 не було передано документи, які вона отримала при займанні посади бухгалтера в ЖБК «Метизник за період 2001-2012 роки під підпис, а також не передано документи за період 2013-214 р., коли ОСОБА_1 особисто займала посаду бухгалтера, в тому числі відомості нарахування заробітної плати за 2013-21014 роки.

Тому, суд також не узяв до уваги як належний доказ, надані відповідачем акти ревізії , адже вони не зареєстровані в жодному журналі і доказів того, звідки ці акти з'явилися, коли і ким було складено ці акти, чому вони знаходились у ОСОБА_1 весь цей час у її володінні, коли вона вже більше року не працює бухгалтером, та не передано голові правління ОСОБА_3, представником позивача жодного доказу та пояснень не надано.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України саме на власника чи уповноважений ним орган покладається обов'язок видати працівнику трудову книжку.

Щодо розрахунку компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1729,80 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та вимушеного прогулу в розмірі 8 800 грн. станом 15.10.2015 року, який розроблено відповідачем. суд вважає що цей розрахунок не знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Суд вважає, що згідно штатного розкладу розмір її посади встановлено 800 грн. і що вона має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки, але розрахунок неможливо зроби у зв'язку з відсутністю відомостей нарахування заробітної плати.

Суд не узяв до уваги як належний доказ довідку з Пенсійного фонду України відносно ОСОБА_1, яка надана представником позивача у судовому засіданні, тому що ця довідка видається для нарахування пенсії і з неї не вбачається, скільки фактично часу відпрацювала ОСОБА_1 в ЖБК «Метизник», і чи отримувал вона компенсацію за відпустку, оскільки такі відомості можна взяти тільки з відомостей про нарахування заробітної плати, які позивачем ОСОБА_1 не передано відповідачу по справі.

Щодо стосовно стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, то ця вимога ОСОБА_1 також не знайшла свого доказу у судому засіданні, а саме немає жодного підтвердження того, де ОСОБА_1 працювала за основним місцем роботи і чи отримувала основну щорічну відпустку за основним місцем роботи. Виходячи із пояснень представника позивача, про те що вона більше ніде працювала, свідчить про те, що відпустку вона не отримувала і тому їй неможливо нарахувати компенсацію.

Щодо вимоги зобов'язати ЖБК «Метизник» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку, суд вважає, що і ця вимога позивача не знайшла свого обґрунтування.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 працювала в ЖБК «Метизник» за сумісництвом, то її трудової книжки і не могло бути у відповідача, а також нею не надано доказів того, що вона передавала трудову книжку голові правління ЖБК - Денисенко -ОСОБА_8

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповнова женим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як встановлено із судового рішення суду від 10.09.2014 року, на користь ОСОБА_1 вже стягнуто з відповідача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та середній заробіток в сумі 1600 грн., тобто її права та інтереси захищені, а доказів неотримання цих коштів, позивачем не надано. Обгрунтовуючи свої моральні страждання, позивач посилалася на те, що у зв'язку з неотримання трудової книжки вона не могла працевлаштуватися. Але, як свідчать матеріали справи вона працювала у відповідача за сумісництвом і звільнилась за власним бажанням, це її право вибору. Якщо б ОСОБА_1 не мала основної роботи, то про сумісництва не могла йти мова.

Тому, в цій части позовні вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 не знайшли своїх доказів та обгрунтування, і також задоволенню не підлягають.

Таким чином, у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не знайшов свої докази у повному обсязі. і обґрунтування і тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.233, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ЖБК «Метизник» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.О.Мєркулова