Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/19381/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/19381/15

Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітес-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

про стягнення 137 945, 14 грн.

за участю представників:

від позивача:Яценко А.І.- представник за довіреністю б/н від 27.07.2015 р. від відповідача:Данилкіна П.М.- представник за довіреністю № 361-1 від 17.11.2015 р. ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітес-Україна" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" про стягнення 137 945, 14 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 44 від 20.02.2008 р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" утворилась заборгованість.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітес-Україна" просило суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати поставленого товару в сумі 112 621,13 грн., пеню у сумі 1 738,37 грн., 3 % річних у сумі 23 585,64 грн., а всього - 137 945, 14 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що заявлена заборгованість виникла на підставі вказаного договору, також вказував на закінчення строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітес-Україна" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" (покупець) був укладений договір поставки № 44 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'яується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначеним цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі).

Постачальник поставляє товар за письмовою заявкою покупця, яка оформлюється на кожну окрему партію товару. Відвантаження продукції здійснюється на протязі 3 банківських днів з дня надходження авансу у розмірі 50 % від суми, встановленої в рахунку-фактурі (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата, що вказана в товарно-транспортній накладній.

Оплата вартості товару покупцем здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника - 50 % від суми партії товару заявленої покупцем, на протязі 3 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку та 50 % на протязі 3 банківських днів після надходження товару на склад покупця. Датою оплати покупцем товару вважається дата надходження коштів (100 %) на рахунок покупця (п.п. 4.1, 4.2 договору).

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" товар на загальну суму 290 038,06 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000476 від 09.07.2008 р., видатковою накладною № РН-0000247 від 17.07.2008 р., довіреністю представника відповідача на отримання товару, податковою накладною та поясненнями представника позивача.

Разом з тим, відповідач зі свого боку зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав неналежним чином, оплатив його вартість частково - на суму 177 416,93 грн., про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача та листи відповідача № 15-144 від 07.10.2013 р., від 16.09.2014 р., якими останній просить зарахувати залишок коштів по інших рахунках, як оплату рахунку № СФ-0000476 від 09.07.2008 р.

Таким чином, станом на дату звернення з даним позовом до суду у відповідача наявна заборгованість у сумі 112 621,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 112 621,13 грн. підлягають задоволенню.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що наявні у справі копії рахунку-фактури, № СФ-0000476 від 09.07.2008 р., видаткової накладної № РН-0000247 від 17.07.2008 р., на підставі яких був поставлений товар, не містять необхідних реквізитів щодо поставки товару за договором № 44 від 20.02.2008 р.

Так, наявні в матеріалах справи документи містять підписи осіб, які передавали товар та приймали його. Вказане відповідачем не заперечується, доказів відмови відповідача від отримання товару, що поставлений згідно вказаної спірної накладної, та прийняття його у встановленому порядку суду не надано.

При цьому суд зазначає, що сама тільки відсутність у спірних рахунку-фактури та накладній посилань на договір поставки не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товару за вказаним договором.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що видатковою накладною було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням передачі відповідачу товару, рахунок-фактура є доказом права вимоги позивача на сплату вартості поставленого товару.

Крім основного боргу, позивач просив також стягнути з відповідача пеню у сумі 1 738 грн. за період з 17.09.2014 р. по 17.03.2015 р. за неналежне виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.3 договору у випадку порушення покупцем строків оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу за кожний календарний день прострочення, але не більше 5 % від загальної суми платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, товар відповідачем був отриманий 17.07.2008 р. (видаткова накладна № РН-0000247 від 17.07.2008 р.), протягом 3 банківських днів покупець повинен був сплатити вартість товару у повному обсязі, тобто до 22.07.2008 р., отже з 23.07.2008 р. розпочинається 6-ти місячний строк нарахування пені, встановлений ст. 232 ГК України, який закінчується 23.01.2009 р. Разом з тим, позивач просить стягнути пеню нараховану за період з 17.09.2014 р. по 17.03.2015 р., тобто поза межами строку, встановленого ст. 232 ГК України з дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 1 738 грн. за період з 17.09.2014 р. по 17.03.2015 р. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 23 585,64 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши власний перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 23 585,64 грн. за період з 23.07.2008 р. по 14.07.2015 р. (заявлені 2 548 днів), тобто у сумі заявленій позивачем.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності за захистом порушеного права суд зазначає, що 3-річний строк на звернення до суду, передбачений ст. 257 ЦК України, в даному випадку ТОВ "Ітес-Україна" не пропущено, оскільки протягом 2008-2014 років відповідач частково сплачував поставлений товар, а, отже, ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" визнало свій борг, про що свідчать наявні у справі банківські виписки та листи відповідача про призначення платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітес-Україна" до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" про стягнення 137 945, 14 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-Б, ідентифікаційний код 04012721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітес-Україна" (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 6, кв. 26, ідентифікаційний код 34956328) основну заборгованість у сумі 112 621 (сто дванадцять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 13 коп., 3 % річних у сумі 23 585 (двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 64 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-Б, ідентифікаційний код 04012721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітес-Україна" (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 6, кв. 26, ідентифікаційний код 34956328) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 14 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 жовтня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 19 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна