Рішення

від 13.10.2015 по справі 912/2980/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 рокуСправа № 912/2980/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/2980/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондікор"

про стягнення 156781,50 грн

Представники учасників судового процесу:

від позивача: участі не брали;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 24/09-15 від 24.09.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з огбмеженою відповідальністю "Мондікор" заборгованості згідно договору поставки № 29/01/13 від 29.01.2013 року в сумі 156 781,5 грн., з яких: заборгованість за поставлену продукцію в сумі 120 827,84 грн., пеня в сумі 27 599,77 грн., штраф у сумі 6 041,4 грн., 3% річних в сумі 2 312,49 грн. Судовий збір просить поскласти на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав. В обгрунтування своїх заперечень зазначив, що позовні вимоги вважає безпідставними через відсутність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар виходячи зі змісту договору поставки за № 29/01/13 від 29.01.2013р., п. 4.3 якого передбачено здійснення покупцем розрахунку за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах попередньої оплати. При цьому, зазначає відповідач, конкретного строку передоплати товару Сторонами в договорі не вказано.

За нормами ст.ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

В даному випадку, вказує відповідач, пунктом 4.3. договору поставки № 29/01/13 від 29.01.2013р. передбачено умови попередньої оплати товару, відповідно до взаємовідносин сторін застосовуються норми ст. 693, 538 та 530 ЦК України.

Поставку товарів позивачем відповідачеві здійснено без попередньої оплати в порядку реалізації власного права на зустрічне виконання зобов'язань згідно ст. 538 ЦК України.

Відповідач не відмовляється від обов'язку по оплаті поставленого позивачем товару, що підлягає виконанню в строки та порядку, визначені згідно ст. 530 ЦК України, та безпосередьо пов'язано з пред'явленням постачальником покупцеві відповідної вимоги на оплату.

Проте, в даній справі жодних вимог позивача про оплату в порядку ст. 530 ЦК України на адресу відповідача не надходило, що свідчить про відсутність простроченої заборгованості, відповідно відповідач вважає відсутніми правові підстави для стягнення заявлених у позові сум основного боргу та нарахованих санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Просить відмовити в задловоленні позовних вимог повністю.

08.10.2015 року від позивача надійшло пояснення на відзви відповідача, за змістом якого позивач наполягає на своїх вимогах та зазначає наступне.

Відповідачем не оспорюється

- факт поставки позивачем товару і прийняття уповноваженими представниками відповідача цього товару;

- факт підписання уповноваженими представниками відповідача всіх супровідних документів на поставлений позивачем товар;

- факт повноти та якості поставленого позивачем товару;

- факт наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар;

- розмір наявної заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар. Відповідачем оспорюється лише факт прострочки оплати наявної заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в серпні 2014р. - лютому 2015р. та не розглядає відкриття судом 29.07.2015 року провадження у справі як вимогу постачальника сплатити існуючу безспірну заборгованість і не вживає жодних заходів з погашення або повернення позивачу поставленого і не оплаченого відповідачем товару.

Позицію відповідача щодо відсутності в договору строку для оплати вартості поставленого товару вважає необгрунтованою, оскільки вважає, що договором чітко визначено момент оплати вартості поставленого товару:

- з моменту отримання Товару і підписання уповноваженими представниками Сторін всіх супровідних документів.

При цьому, факт отримання товару і підписання уповноваженими представниками Сторін всіх супровідних документів відповідач не оспорює.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" та товаристом з обмеженою відповідальністю "Мондікор" 29.01.2013 року укладено договір поставки № 29/01/13 (далі - Договір), згідно пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені строки покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити лікеро-горілчані напої, в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору сторони домовились, що подальший продаж товару покупець здійснює від свого імені.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року.

Відповідно до п.2.4.4 Договору закінчення строку дії цього Договору, його розірвання, не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі, які виникли з моменту його укладення.

Відповідно до Розділу 4 Договору "Ціна товару та умови оплати", вартість цього договору складається із суми додатків до цього Договору "Замовлення проудкції для доставки за адресою".

Оплата поставленого по цьому договору товару здійснюється покупцем у гривнях, шляхом перерухвання грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника усієї суми, за кожну партію товару, за попередноью оплатою з моменту отримання товару та підписання уповноваженими представниками сторін усіх супровідних документів. Постачальник, якщо інше на зазначено в платіжних документах, спочатку погашає заборгованість за попередні поставки. При цьому, постачальник може рекомендувати покупцю розмір оптових та роздрібних цін на кожний вид товару (п.4.3.,4.4. Договору ).

Відповідно до п.5.1 Договору замолення на поставку товару виконується покупцем за формою, узгодженою сторонами (додаток № 2), із зазначенням асортиментного найменування, кількості товару, місця відвантаження товару, дати поставки товару. Сторони також домовились, що замовлення (заявка) на поставку товару може здійснюватись покупцем і в іншій формі та передаватись постачальнику по факсу, по електронній пошті, при цьому покупець гарантує прийняття від постачальника товару, відвантаженого за таким замовленням (заявці).

Замовлення на поставку може бути передано чи направлено в оригіналі, а також факсимільним зв'язком чи електронною поштою. Постачаник гарантує виконання прийнятого замовлення на поставку товару. У випадку, якщо постачальник не може належним чином виконати замовлення покупцяя на поставку товару, він зобов'язаний на протязі 24 годин письмово, по факсу, електронній пошті повідомити про це покупця із зазначенням причин неможливості його повного чи часткового невиконання п.5.2 Договору). до п. 5.3 Договору доставка товару покупцю здійснюється за адресами, зазначеними в п. 5.6. цього Договору на підставі замовлення на партію товару.

При наявності прострочення оплати покупцем товару більше 10 календарних днів, постачальник має право припинити поставку товару покупцю до повного погашення простроченої заборгованості п.5.4 Договору).

За умовами п.5.5 Договору право власності на товар, а з ним ризик випадкової загибелі (втрати) товару переходить від поставщика до покупця з моменту передачі товару покупцю за накладними (іншими аналогічними документами).

За умовами п. 5.7 Договору постачальник зобов'язався надати покупцю з кожнолю партією товару наступні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну; у випадку повернення товару (частини товару) - коригуючу накладну; документи, які підтверджують якість товару. Якщо вищеперераховані документи не будуть надані разом з товаром, то датою прийняття товару покупцем вважається дата отримання усіх необхідних документів. На час затримки оформлення (надання) необхідних документів покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником.

Строк поставки товару - найкоротші терміни, проте не більше 5-ти календарних днів з моменту отримання замовлення.

Якість поставляємого товару та порядок його приймання сторони визначили у розділі 6 Договору, а відповідальність 1 розділі 10 Договору.

У розділі 12 Договору сторони узгодили "Інші умови", відповідно до яких, накладні, за якими поставляється товар, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до цього Договору, які підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються його невід'ємними частинами (п.12.2 Договору).

Відповідно до п.12.7 Договору Сторони узгодили, що до правовідносин сторін, які виникають на підставі цього договору, не застосовуються строки, передбачені ч.6 ст. 232 ГК України .

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками .

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно з накладними, які відповідачем на момент подачі позову були оплачені частково.

Так, за видатковою накладною № 2239 від 26.08.2014 року на суму 3 452,16 грн. відповідачем вартість товару було оплачено частково, борг складає 951,84 грн.;

за видатковими накладними:

№ 2295 від 09.09.2014 р. на суму 8 691,78 грн.

№ 2348 від 18.09.2014 р. на суму 14 236,62 грн.

№ 2585 від 07.11.2014р. на суму 9 815,40 грн.

№ 3132 від 16.12.2014р. на суму 25 423,45 грн.

№ 3137 від 25.12.2014р. на суму 22 966,07 грн.

№ 41 від 12.01.2015р. на суму 16 062,31 грн.

№ 45 від 26.01.2015р. на суму 8 370,44 грн.

№ 89 від 12.02.2015р. на суму 22 853,60 грн.

№ 133 від 20.02.2015р. на суму 3 356,33 грн. вартість товару не була оплачена взагалі.

Загальна сума заборгованості за вказаними накладними за розрахунком позивача складає 120 827,84 грн.

Вказане також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем і відповідачем станом на 24.02.2015р.

Відповідачем не подано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості в сумі 120 827,84 грн.

Господарський суд вважає безпідставними посилання відповідача на норми ст. 693, 538 та 530 ЦК України, виходячи з наступного.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купіфвлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар ( з огляду на припаиси ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014р. у справах № 925/1332/13 (N-78гс14) (Постанова № 3-78гс14) та від 30.09.2014р. у справі № 927/1232/13 (N-121гс14) (Постанова № 3-121 гс14) та постанові ВГСУ від 14.04.2015р. у справі № 912/3757/14.

Як встановлено судом в ході розгляду спору, відповідачем не заперечується факт поставки товару, його кількість та якість, розмір заборгованості. Відповідачем оспорюється лише факт прострочки оплати наявної заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в серпні 2014р. - лютому 2015р. з посиланням на умови п. 4.3 Договору , зазначаючи при цьому, що за умовами договору чітко не визначено дати оплати товару. Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що позивач повинен був зараховувати оплати у попередні періоди. Проте у які саме періоди, не зазначив.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дішов висновку, що обов'язок позивача перед відповідачем по поставці товару виконано, що не заперечується відповідачем. Відповідачем також не заперечується факту прийняття товару згідно договору № 29/01/13 від 29.01.2013р. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок по оплаті отриманого товару з наступного дня підля підписання видаткових накладних, відповідно з 27.08.2014р., 10.09.2014р., 19.09.2014р., 08.22.2014р., 17.12.2014р., 25.12.2014р., 13.01.2015р., 27.01.2015р., 13.02.2015р., 21.02.1015р.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 120 827,84 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на п. 10.4.1 Договору позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, а також штраф у розмірі 5% від суми боргу.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.4.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару (п.4.3 Договору) покупець оплачує поставщику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, а також штраф у розмірі 5% від суми боргу.

Сторонами у п. 12.7 Договору узгоджено, що до правовідносин сторін, які виникають на підставі цього договору, не застосовуються строки, передбачені ч.6 ст. 232 ГК України .

Проте позивачем у наданому до суду розрахунку враховано норми ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок пені та штрафу. Господарський суд суд дійшов висновку, що до вказаного розрахунку позивачем помилково включено день поставки, а не наступний день з дня поставки, а саме: з 27.08.2014р., 10.09.2014р., 19.09.2014р., 08.22.2014р., 17.12.2014р., 25.12.2014р., 13.01.2015р., 27.01.2015р., 13.02.2015р., 21.02.1015р. Разом з тим, суми, які заявлені позивачем до стягнення, відповідають простроченому відповідачем періоду з оплати вартості поставленого товару.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі сумі 27 599,77 грн. та штрафу в сумі 6 041,4 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Господарським судом перевірено поданий позивачем розрахунок 3%, визнано його обгрунтованим, а тому господарський суд задовольняє вимоги позивача в цій частині та стягує з відповідача 3% річних від простроченої суми за весь час користування грошовими коштами в сумі 2 312,49 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондікор"(25015, м.Кіровоград, вул.Велика Перспективна, буд.7, код ЄДРПОУ 36120050, інша відома адреса: м.Кіровоград, Тупик Бобринецький, 3-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" ( код ЄДРПОУ 34119990, м.Оріхів, вул. Вержбицького,24) 120 827,84 грн. борг за поставлений товар; 27 599,77 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 2 312,49 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами; 6 041,4 грн. - штраф за порушення строків оплати товару, а також судовий збір в сумі 3 135,64 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 19.10.15

Суддя Т. В. Макаренко