Рішення

від 12.10.2015 по справі 913/716/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 жовтня 2015 року Справа № 913/716/15

Провадження №16/913/716/15

За позовом Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» , м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства В«КолосВ» , с. Комісарівка Краснодонського району Луганської області

про стягнення 86 515 грн. 81 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання-помічник судді Павлова А.О.,

у засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 07.05.15 №14\20-63-15;

від відповідача: не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 80 680 грн. 40 коп., пені у сумі 2497 грн 76 коп. за період з 13.03.2014 по 07.07.2014, інфляційних втрат в сумі 2916 грн. 56 коп. за період квітень-червень 2014 року (розраховано позивачем на суму боргу 40339,76грн.), 3% річних в сумі 421 грн. 09 коп. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу від 06.06.08 №12-08-255 бфл.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.09.2015 порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні 12.10.2015 представником позивача подано заяву від 05.10.15 №295 про збільшення розміру позовних вимог. Відповідачу заяву направлено 05.10.15, докази направлення надані до справи. Судовий збір сплачено у встановленому законом порядку.

Суд задовольняє заяву про збільшення розміру позовних вимог на підставі приписів ст..22 ГПК України - позивач має право на збільшення розміру позовних вимог до постановлення рішення у спорі.

Так предметом спору є: стягнення боргу по лізинговим платежам за користування двома одиницями техніки (предмету лізингу) у розмірі 242042,84грн. за період 12.03.14 по 27.06.15, пені в сумі 42264,69грн. за період з 13.03.14 по 17.09.15, інфляційних нарахувань в сумі 90261,59грн. за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року, 3% річних в сумі 6319,62грн. за період з 13.03.14 по 17.09.15.

Відповідач надіслав відзив від 08.10.15 №2, яким повідомив про те, що на даний час підприємство не працює у зв'язку зі зруйнуванням основних засобів підприємства під час проведення бойових дій на території Луганської області. Також відповідач вказав про неможливість збирання врожаю в 2014 році та неможливість провести посівні роботи на земельних ділянках в 2015 році по причині того, що на полях підприємства залишено велику кількість боєприпасів і проведення сільськогосподарських робіт є небезпечним для життя людей. В підтвердження обставин непереборної сили відповідач надав висновки Луганської регіональної торгово-промислової палати від 01.07.14 № 25.12-649 (надіслані позивачеві 05.07.14 і докази надіслання додані до відзиву) та сертифікат про форс-мажорні обставини від 17.11.14 №4849/05-4, в якому вказано, що на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Відзивом також підтверджено факт укладання договору фінансового лізингу від 06.06.08 №12-08-255 бфл з позивачем і отримання двох одиниць техніки за вказаним договором. Розмір суми боргових зобов'язань не заперечено.

Заявою від 08.10.15 №1 відповідач просить розглянути справу без його участі, враховуючи надані пояснення і докази до їх підтвердження. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами та за участю представника позивача.

Представник позивача надав до справи пояснення від 08.10.15 № 301 та №302, в яких позивач наполягає на стягненні пені, незважаючи на обставини непереборної сили, і вказує про неможливість повідомити відповідача про судовий розгляд даного спору.

Між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу від 06.06.08 №12-08-255 бфл (з додатками №1 і №2), на підставі якого позивач (орендодавець) зобов'язаний надати відповідачу (орендарю) у тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку - 2 зернозбиральних комбайна «ДОН-1500Б» з по ціні 664434грн. за кожний - для використання та подальшого придбання у власність за плату у вигляді щоквартальних лізингових платежів відповідно до графіків, що є додатками до договору, які відповідач зобов'язався вносити щомісяця з урахуванням винагороди позивачеві. Загальна сума платежів за графіками дорівнює 1615488,16грн. Період, на який встановлено платежі, дорівнює 7 (семи) рокам, починаючи з дати укладення договору та графіку, враховуючи передоплату в сумі 139198,92грн. за кожну одиницю лізингу.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу в оренду сільгосптехніку у відповідності до умов договору, що підтверджено актами приймання-передачі від 12.06.08 та від 26.07.08.

Відповідачем протягом 2008-2013 років сплачена сума по договору дорівнює 1373444,44грн., тобто 85%. Платежі, починаючи з березня 2014 року (виходячи з обов'язку поквартальної виплати), відповідач не здійснив.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по лізинговим платежам у сумі 242042,84грн. за період 12.03.14 по 27.06.15.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором, позивач просить стягнути з відповідача пені в сумі 42264,69грн. за період з 13.03.14 по 17.09.15 на підставі умов п.п. 7.1, 7.6,9.3 укладеного договору , інфляційних нарахувань в сумі 90261,59грн. за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року, 3% річних в сумі 6319,62грн. за період з 13.03.14 по 17.09.15 на підставі приписів ст.625 ЦК України.

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання по укладеному договору - не сплачує лізингові платежі у встановлений графіком термін, що є порушенням умов діючого договору та приписів ст.ст.179,193 ГК України, ст.ст.526,629 ЦК України, правил ст.ст.10,11,16 Закону України «Про фінансовий лізинг» та умовами укладеного договору.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані сторонами до справи докази вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно приписів ст.55 Конституції України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором фінансового лізингу від 06.06.08 №12-08-255 бфл (з додатками №1 і №2), укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів.

Позивач передав відповідачу предмети лізингу - 2 зернозбиральних комбайна- і відповідач отримав предмет лізингу, що належним чином - в порядку ст.ст.33,34 ГПК України - довів суду позивач і підтвердив відповідач своїм відзивом. Відповідач частково виконав свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, оплативши користування майном в період 2008-2013 років на суму 1373444,44грн., тобто 85%. Черговий платіж повинен бути здійснений 12 березня 2014 року (виходячи з обов'язку поквартальної виплати), але відповідач не оплатив лізингові платежі протягом 2014-2015 років (останній платіж мав бути внесений відповідачем 27.06.15).

Приписи 292 ГК України, ст.ст.762,806 ЦК України, ст.ст.11,16 Закону України «Про фінансовий лізинг» зобов'язують відповідача виконати обов'язок по оплаті лізингових платежів у відповідності до вимог закону та умов договору.

Таким чином, позивач у відповідності до умов договору та вимог закону має право на стягнення боргу з відповідача по лізинговим платежам в сумі 242042,84грн. за період 12.03.14 по 27.06.15. За таких підстав з відповідача слід стягнути борг в сумі 242042,84грн. за період 12.03.14 по 27.06.15.

Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 90261,59грн. за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року, 3% річних в сумі 6319,62грн. за період з 13.03.14 по 17.09.15 цілком обґрунтовані приписами ст..625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3% річних за весь час прострочки.

Відповідач припинив лізингові платежі у березні 2014 року (згідно розрахунку позивача та графіку платежів, що є додатком до договору), тоді як платежі розраховано графіком поквартально до 26.06.2015 року і черговий платіж, несплачений відповідачем, настав 12 березня 2014 року, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення інфляційних нарахувань з квітня 2014 року і 3% річних з 13 березня 2014 року. На підставі вище викладеного інфляційні нарахування і 3% річних підлягають задоволенню в заявленій від 09.10.15 (збільшеній) сумі.

Позов в частині стягнення пені слід залишити без задоволення за таких підстав.

Договір фінансового лізингу від 06.06.08 №12-08-255 бфл (з додатками №1 і №2) не містить розділу «Про форс-мажорні обставини». Між тим, пунктом 9.4 договору встановлено, що правовідносини між сторонами договору, не врегульовані договором, регулюються законодавством.

Цивільний кодекс України (ст.614) визначає, що відповідальність для особи, яка порушила зобов'язання, настає у разі її вини.

Норма ст.617 ЦК України містить підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у разі, якщо особа доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

Приписами ч.2 ст. 218 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської відповідальності.

В подіях, які відбуваються на території Луганської області з квітня 2014 року, не має вини відповідача. Проведення бойових дій на сільськогосподарських землях Приватного сільськогосподарського підприємства В«КолосВ» , с. Комісарівка Краснодонського району Луганської області об'єктивно не дає підприємству можливості вести сільськогосподарську діяльність і отримувати від цього прибуток.

Дані факти відповідач підтверджує документами, доданими до відзиву, а саме: висновок Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 08.11.13 №2731/05-4; висновки Луганської регіональної торгово-промислової палати від 01.07.14 № 25.12-649 (надіслані позивачеві 05.07.14 і докази надіслання додані до відзиву); сертифікат про форс-мажорні обставини від 17.11.14 №4849/05-4, в якому вказано, що на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Оцінивши надані відповідачем докази настання непереборної сили, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні умов договору фінансового лізингу від 06.06.08 №12-08-255 бфл (з додатками №1 і №2), укладеного сторонами по справі, в період 2014-2015 років. Враховуючи імперативи ч.2ст.218 ГК України, ст.ст.614,617 ЦК України, у суду відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення пені на підставі ст.232 ГК України, ст. 549,550 ЦК України та умов договору фінансового лізингу від 06.06.08 №12-08-255 бфл (п.п. 7.1, 7.6, 9.3) за невиконання своїх обов'язків по сплаті лізингових платежів протягом 2014-2015 років.

Таким чином, і на підставі ч.2ст.218 ГК України, ст.ст.614,617 ЦК України відповідач звільнений від відповідальності у вигляді обов'язку сплати пені перед позивачем за невиплату лізингових платежів в період квітня 2014 року-червня 2015 року, у зв'язку з чим в частині позову про стягнення пені в сумі 42264,69грн. за період з 13.03.14 по 17.09.15 слід відмовити.

Судові витрати за позовом слід покласти на відповідача в частині задоволених вимог в порядку ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір в сумі 692,7 грн. в частині заявленої до стягнення пені слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст.55 Конституції України, ч.2 ст.218, ст.292 ГК України, ст.ст.614,617,762,806 ЦК України, ст.ст.11,16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства В«КолосВ» , с. Комісарівка Краснодонського району Луганської області,ід. Код 30764092 на користь Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» , м. Київ, вул. Мечникова, 16 «а», ід. Код 30401456 боргу по лізинговим платежам у розмірі 242042,84 грн. за період 12.03.14 по 27.06.15, інфляційні нарахування в сумі 90261,59 грн., 3% річних в сумі 6319,62 грн., витрати по судовому збору в сумі 5549,89грн. Видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 19.10.2015

Суддя Р. Шеліхіна