Рішення

від 12.10.2015 по справі 916/3695/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 916/3695/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.09.2015р.);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МейлерВ» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Онлайн ІмексВ» про стягнення 433 601,74 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 01.09.2015р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МейлерВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Онлайн ІмексВ» про стягнення 433 601,74 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2015 року було порушено провадження у справі № 916/3695/15 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

01.09.2015р. за вх. ГСОО №2-4782/15 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МЕЙЛЕРВ» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ОНЛАЙН ІМЕКСВ» та знаходяться на р/р №26000170061 в ПАТ В«МАРФІН БАНКВ» , МФО 328168 та/або на будь-яких інших рахунках ТОВ В«ОНЛАЙ ІМЕКСВ» в розмірі 442273,78 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2015р. заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МЕЙЛЕРВ» про забезпечення позову по справі № 916/3695/15 - було задоволено частково, забезпечено позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МЕЙЛЕРВ» , накладено арешт на грошові суми, що належать ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ОНЛАЙН ІМЕКСВ» та знаходяться на р/р №26000170061 в ПАТ В«МАРФІН БАНКВ» , МФО 328168 в розмірі 442 273,78 грн. та в решті заяви - відмовлено.

Відповідач засідання суду призначене на 21.09.2015р. та 12.10.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№43549/15 від 30.09.2015р.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 21.09.2015р. та отримані ним, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

12.10.2015 року після повернення з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/3695/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 лютого 2014 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛЕР» (надалі - виконавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОНЛАЙН ІМЕКС» (надалі - замовник) був укладений Договір № 01/02/14-1 (надалі -Договір), відповідно до п.1.1. якого, виконавець надає замовнику онлайн послугу з відправлення інформаційних листів за допомогою системи Mailersoft, а pамовник зобов'язується оплатити послугу у строки та у розмірі, передбаченому даним договором.

03 березня 2014 року сторони Договору уклали Додаткову угоду, якою внесли зміни до п. 4.2. Договору щодо порядку розрахунку за послуги.

Відповідно до п. 4.2. Договору в редакції додаткової угоди наприкінці поточного місяця, але не пізніше 25-го числа, Виконавець (Позивач) виставляє Замовнику рахунок на передоплату послуг у наступному місяці, який Замовник (Відповідач) зобов'язується сплатити не пізніше останнього календарного дня поточного місяця.

На виконання умов договору позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛЕР» в період з 01 лютого 2014 року по 31 липня 2015 року надавало відповідачу послуги, що є предметом Договору, в повному обсязі.

Проте, впродовж всього строку надання послуг, а саме за період з лютого 2014 року по липень 2015 року Відповідач, оплатив послуги лише за такі періоди: за період з лютого 2014 року по липень 2014 року включно в повному обсязі; за грудень місяць 2014 року в повному обсязі; за травень місяць 2015 року частково. ОСОБА_1 за послуги, що були надані в період з серпня 2014 року по листопад 2014 року включно, а також за період з січня 2015 року по липень 2015 року включно, окрім часткової сплати за травень 2015 року здійснена не була.

З наведених підстав ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МейлерВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Онлайн ІмексВ» про стягнення 433 601,74 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного між ними 01 лютого 2014 року Договору № 01/02/14-1.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

На виконання умов договору позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛЕР» в період з 01 лютого 2014 року по 31 липня 2015 року надавало відповідачу послуги, що є предметом Договору, в повному обсязі.

Вказані відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями ОСОБА_1 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.09.2014 року - за вересень 2014 року; від 31.10.2014 року - за жовтень 2014 року; від 30.11.2014 року - за листопад 2014 року; гарантійним листом відповідача від 20.03.2015 року за вих. №356 про виникнення заборгованості у відповідача за Договором у розмірі 214 290,00 грн. станом на 28 лютого 2015 року; ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2014 року; ОСОБА_1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2015 року - за січень 2015 року; від 31.03.2015 року - за березень 2015 року; від 30.04.2015 року - за квітень 2015 року; від 31.05.2015 року - за травень 2015 року.

На виконання п. 4.2. Договору, позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки, про що вказано у вищезазначених актах.

Однак, за останні два місяці надання послуг, а саме за червень 2015 року та за липень 2015 року відповідач акти не підписав, хоча позивач надсилав поштою відповідні акти виконаних робіт та рахунки на оплату послуг що підтверджується наявними матеріалах справи копіями поштових відправлень.

Таким чином, згідно умов Договору, субспоживач повинен був оплатити повну вартість наданих йому послуг.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В порушення умов вищезазначеного договору та чинного законодавства відповідач за отримані послуги не розрахувався, в наслідок чого за останнім утворилась заборгованість у загальній сумі 311 998,00 грн. Відповідачем наявність вказаної заборгованості спростовано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 311 998,00 грн. підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі - 6 512,42 грн. та індексу інфляції у розмірі 115 091,32 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Судом, за допомогою системи В«Ліга-ЗаконВ» здійснено власний розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат, що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором та встановлено належний розмір, а саме: 3% річних у сумі 6 307,25 грн. та інфляційні витрати у сумі 114 942,33 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«МейлерВ» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Онлайн ІмексВ» про стягнення 433 601,74 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОНЛАЙН ІМЕКС» (65017, Одеська область, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 5, офіс 206; код ЄДРПОУ 38477454) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛЕР» (01133, м.Київ, вул. Щорса, буд. 31; код ЄДРПОУ 38864222,) суму основного боргу у розмірі - 311 998 /триста одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень/ 00 коп., інфляційні витрати в сумі - 114 942 /сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві/ грн. 33 коп., 3% річних в сумі - 6 307 /шість тисяч триста сім/ грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 8 664 /вісім тисяч шістсот шістдесят чотири/ грн. 96 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 19 жовтня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев