Рішення

від 09.10.2015 по справі 916/3155/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2015 р.Справа № 916/3155/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту освіти та науки Одеської міської ради до Благодійного фонду „Дороги ОдесиВ» про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту освіти та науки Одеської міської ради до Благодійного фонду „Дороги ОдесиВ» про зобов'язання відповідача повернути позивачу як балансоутримувачу нежитлове приміщення загальною площею 49,4 кв.м, що розташовано за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6, та про виселення відповідача з вказаного займаного останнім нежитлового приміщення, посилаючись на наступне.

Між управлінням освіти Одеської міської ради (на даний час - Департамент освіти та науки ОМР) та Благодійним фондом „Дороги ОдесиВ» , укладено договір оренди нежитлового приміщення № 145 від 01.11.2004 р., зі строком дії до 01.11.2014 р. Того ж дня, на виконання умов договору між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення площею 49,4 кв.м за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6, що підтверджує фактичну передачу зазначеного приміщення у строкове платне користування орендарю.

Як зазначає прокурор, звітом № 09.04/12 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту оренди, проведеною ФОП ОСОБА_3, встановлено його вартість без ПДВ - 29961,00 доларів США, що станом на 01.07.2015р. за курсом НБУ складає 629 181,00 грн.

У п. 9.6 цього договору вказано випадки його припинення, у тому числі: дія договору припиняється внаслідок закінчення строку.

Пунктом 4.6 договору оренди нежитлового приміщення № 145 від 01.11.2004 р. передбачено, що в разі припинення договору орендар має повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Крім того прокурор зазначає, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Прокурор наголошує, що термін дії договору оренди від 01.11.2004 року, що укладений управлінням освіти Одеської міської ради (на даний час - Департамент освіти та науки ОМР) та Благодійним фондом «Дороги Одеси», закінчився 01.11.2014 р. Протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору, а саме 21.11.2014 р. орендодавець повідомив Благодійний фонд „Дороги ОдесиВ» про припинення договору.

Наразі, за ствердженнями прокурора, Департамент освіти та науки ОМР листами від 24.12.2013 р., 21.11.2014 р., 02.12.2014 р., 12.12.2014 р., 09.04.2015 р. повідомив орендаря про закінчення дії договору, звільнення займаних приміщень та зазначив, що приміщення буде використовуватись за призначенням у зв'язку з збільшенням кількості дітей, які потребують влаштування у зазначений дошкільний заклад. Проте, на сьогодні благодійний фонд продовжує користуватись приміщенням дитячого саду, добровільно його не звільняє та не повертає до комунальної власності зазначене майно.

Проте, від Благодійного фонду будь-яких заяв не надходило та заходів до звільнення займаного приміщення ним не здійснено. Оскільки чинним законодавством заборонена передача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з дошкільною освітою, а також зайняття приміщення дитячої установи без правових підстав, прокурор просить суд зобов'язати відповідача повернути балансоутримувачу - Департаменту освіти та науки Одеської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 49,4 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6, та виселити відповідача з займаних нежитлових приміщень загальною площею 49,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2015 р. позовну заяву Заступника прокурора м. Одеси прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3155/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

25.09.2015 року до господарського суду Одеської області від прокурора надійшла уточнена позовна заява, відповідно якої прокурор просить зобов'язати Благодійний фонд „Дороги ОдесиВ» звільнити та передати за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Департаменту освіти та науки Одеської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 49,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6, вартість якого складає 629181,00 грн.

Позивач - Департамент освіти та науки Одеської міської ради позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду (а.с. 45, 61).

Відповідно до приписів ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.11.2004 року між Управлінням освіти Одеської міської ради (теперішня назва - Департамент освіти та науки ОМР) (орендодавець) та Благодійним фондом „Дороги ОдесиВ» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 145, відповідно до п. 1.1. якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення загальною площею 49,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Нахімова, 4 під розміщення офісу благодійного фонду.

Згідно п.1.2. договору з 01.11.2004 року до дії до 01.11.2014 р.

Відповідно п. 2.1. договору вступ орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

За умовами п. 3.1. договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди на розрахунковий рахунок Інформаційно методичного центру управління освіти Одеської міської ради. Розмір орендної плати щомісячно корегується згідно індексом інфляції.

В п. 9.6 договору передбачено, що дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, загибелі об'єкта оренди, достроково за згодою сторін, або за рішенням арбітражного суду, банкрутства орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004 року на виконання умов вказаного договору між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт приймання - передачі приміщення площею 49,4 кв.м за адресою м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6.

Як стверджують прокурор та позивач, з огляду на закінчення строку дії договору Департаментом було направлено орендарю листи-повідомлення від 24.12.2013 р., 21.11.2014 р., 02.12.2014 р., 12.12.2014 р., 09.04.2015 р. про закінчення дії договору та звільнення займаних приміщень, в яких також зазначено, що приміщення буде використовуватись за призначенням у зв'язку з збільшенням кількості дітей, які потребують влаштування у зазначений дошкільний заклад. Проте, за ствердженнями прокурора та позивача, благодійний фонд продовжує користуватись приміщенням дитячого саду, добровільно його не звільняє та не повертає до комунальної власності зазначене майно.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач своїми листами № 5759 від 21.11.2014 р., № 5989 від 02.12.2014 р., № 6261 від 12.12.2014 р. та №1747 від 09.04.2015 р., які отримувались відповідальною особою відповідача, повідомив останнього про те, що термін дії договору оренди закінчився 01.11.2014 р. і продовжуватись не буде з огляду на те, що приміщення буде використовуватись за призначенням у зв'язку з збільшенням кількості дітей, які потребують влаштування у зазначений дошкільний заклад, у зв'язку з чим необхідно передати приміщення згідно акта прийому-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В п. 9.6 договору оренди передбачено, що дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку.

За умовами п. 9.4 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору з обов'язковим письмовим клопотанням.

Згідно п. 9.7. договору у випадку неможливості продовження договору орендодавець повідомляє про наміри орендареві, не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Наразі волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його вищезазначеними листами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що позивачем дотримано встановлений в законі та в договорі порядок повідомлення про припинення дії договору оренди від 01.11.2004 р., суд вважає, що вказаний договір оренди припинився за закінченням строку, на який він був укладений, тобто з 01.11..2014 р.

В свою чергу оскільки дія договору оренди припинена, суд доходить до висновку про безпідставне зайняття відповідачем орендованого ним приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

В п. 4.6. договору оренди закріплено, що в разі припинення договору, повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, хоча договір оренди припинив свою чинність з 01.11.2014 р., але в порушення вимог закону та договору орендар не передав позивачу займане приміщення та продовжує його використання.

Так, враховуючи припинення договору оренди і відсутність правових підстав для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими заявлені прокурором вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити та передати за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Департаменту освіти та науки Одеської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 49,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6, вартість якого згідно звіту № 09.04/12 ФОП ОСОБА_3 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту оренди станом на 01.07.2015р. складає 629181,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 п. 2 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VIІ (із змінами) передбачено, що на прокуратуру покладаються певні функції, у тому числі представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуруВ» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (тепер - ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування , якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинахВ» , що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

При цьому представлення інтересів держави у заявленому позові прокурор обґрунтовано належним чином, адже в компетенцію Департаменту освіти та науки Одеської міської ради як правонаступника Управління освіти Одеської міської ради входять повноваження по управлінню комунальним майном, яке перебуває у нього на балансі, до якого відносяться дошкільні навчальні заклади. Водночас, за ствердженнями прокурора, Департаментом не вжито заходів до розірвання спірного договору, укладеного всупереч п.5 ст. 63 Закону України „Про освітуВ» , ч. 5 ст.16 Закону України „Про дошкільну освітуВ» , не здійснено захист прав дітей дошкільного віку з ранніми проявами туберкульозної інфекції, малими та загасаючими формами туберкульозу.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збірВ» (зі змінами і доповненнями), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році - 1218,00 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, в інтересах якого прокурором пред'явлено позов, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту освіти та науки Одеської міської ради до Благодійного фонду „Дороги ОдесиВ» про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення задовольнити.

2. Зобов'язати Благодійний фонд „Дороги ОдесиВ» (65026, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26470536) звільнити та передати за актом приймання-передачі балансоутримувачу - Департаменту освіти та науки Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134; код ЄДРПОУ 02145398) нежитлове приміщення загальною площею 49,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4/6, вартість якого складає 629181,00 грн.

3. СТЯГНУТИ з Благодійного фонду „Дороги ОдесиВ» (65026, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 26470536; р/р 26007665567851 в ООФ АКБ „УкрсоцбанкВ» , МФО 328016) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2015 р.

Суддя В.С. Петров